23 липня 2017 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Нормативно-правова база
  • Керівництво
  • Влада і громадськість
    Регуляторна політика
    Порядок реєстрації
    Прес-центр
    Інвестиційний довідник
  • Публічна інформація
  • Каталог послуг
  • Відкриті дані
  • Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Виборець має знати!
  • Відділ статистики інформує
  • Соціальний захист населення
  • Оголошення
  • Зайнятість населення
  • Громадська рада при РДА
  • Управління юстиції
  • Децентралізація влади
  • РДА звітує
  • Центр надання адмін послуг
  • Правове забезпечення
  • Казначейська служба інформує
  • Ресурсний центр громад
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Перелік земельних ділянок
  • Мобілізація
  • Допомога армії
  • Контрактна армія
  • Електронне звернення
  • АРХІВ НОВИН

    « Липень 2017 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1 2
    3 4 5 6 7 8 9
    10 11 12 13 14 15 16
    17 18 19 20 21 22 23
    24 25 26 27 28 29 30
    31            
      hautausschlag durch viagra Горохів  
    Головна>Новини>Кому вигідно посварити через вандалізм українців та поляків?
    Понеділок, 20 березня 2017 15:41

    Кому вигідно посварити через вандалізм українців та поляків?

    Не встигли вщухнути пристрасті навколо зруйнованого пам’ятника полякам у Гуті Пеняцькій на Львівщині, як невдовзі українців шокувала ще одна звістка: вандали розмалювали червоною фарбою цвинтар жертв тоталітаризму у Биківні біля Києва і намагалися зруйнувати вхід до польського воєнного кладовища. У польській частині вони написали «СС Галичина», а в українській «ОУН УПА» в поєднанні з нецензурними словами «російського походження».

    Українські «інстанції» відреагували миттєво: МЗС, Міністерство культури та український Інститут національної пам’яті в один голос засудили акти вандалізму, а поліція за цими фактами розпочала розслідування. А читаючи коментарі тверезомислячих українських та польських журналістів, громадських активістів та політиків, стає зрозуміло: у те, що вандалізм вчинили українці, не вірить ніхто, хто хоча б трохи стежить за суспільно-політичною ситуацією в Україні та Польщі.

    Не важко помітити, що війна з «мертвими» у Польщі збігається в часі з початком російсько-української війни. Один за одним руйнують пам’ятники УПА, українські хрести та надгробні плити, не забуваючи знімати все на відео та викладати в Інтернеті (до речі, чи то за збігом обставин, чи в результаті вражаючої поінформованості першими це відео оприлюднюють російські ЗМІ). Паралельно польський сейм визнає події «Волинської трагедії» геноцидом, а фільм «Волинь» про звірства українців по відношенню до поляків в роки Другої світової б’є усі рекорди по переглядах. Задаюсь питанням: чому ненависть до українців та українського з’явилася саме зараз, коли наша держава всіма силами боронить кордони на Сході? «Ніж у спину» від західного сусіда чи «дружній жест» від «старшого брата»?

    Я не вважаю себе експертом в міжнародних відносинах, але добре розумію, що відбувалося на Волині в 1943-му. Моя прабабця була вбита польським «АКівцем», а її сусідів-поляків односельці-українці вивезли до лісу. Що сталося з ними далі – в моїй родині не говорили. То була закрита тема. Але моя бабця Ганя, яка вижила тоді, сховавшись з старшим братом у лозах, розповідала, що українці та поляки жили мирно, сусідські діти гарно гралися разом і не було між ними ніякої ворожнечі. Ворожнеча прийшла раптово, спалахнула як сірник, і ніхто до кінця так і не зрозумів, що трапилось. І тоді розпочалася боротьба не на життя, а на смерть…

    Хто винен у тисячах жертв невинних людей з обох сторін, розібратися важко, але моя бабця все життя, коли йшла до церкви, ставила свічку за упокій своїх рідних та своїх сусідів поляків (вже не пригадаю їхні імена). А ще вона завжди плакала, коли я переповідав їй новини з Інтернету про зруйнований пам’ятник в Грушовіцах, у Верхраті, в Молодичах, Вербиці… Бабця казала, що чіпати могилу чи хрест – то великий гріх і я назавжди запам’ятав ті слова.

    А ще вона завжди пошепки говорила, що якби не «совєти», то може тої різанини й не було б, бо біда не могла взятися з нічого. Ці бабусині слова, яка померла рік тому, я згадую зараз, коли спостерігаю, що відбувається між поляками та українцями. Хтось третій намагається вбити клин між нами, розворушуючи події більш ніж 70-річної давнини. Цей третій – ніхто інший, як нащадки тих же «совєтів», які прийшли на Волинь в 39-му і принесли сюди «комунізм» - кров, смерть і культ Павліка Морозова. Тільки тепер вони взялися за святе – за нашу пам'ять, історію, за те, що болить найбільше.

    Я не помилюся, якщо буду стверджувати, що саме з їх «доброї волі», а може й грошей, руйнують все українське в Польщі, а польське – в Україні. Вони хочуть зіштовхнути нас лобами, щоб знову радісно потирати руки, дивлячись, як ми будемо захлинатися кров’ю. Але я впевнений, що цього разу вони помилилися. Українці та поляки розуміють, що тільки разом ми зможемо встояти перед цим чудовиськом, яке завжди несло тільки зло і розруху, нав’язуючи ідею «руського міра».

    В України та Польщі – своя історія, в кожного свої герої та вороги – але у нас є дещо спільне – ми, передусім, християни. І я вірю, що ми ніколи не впадемо так низько, щоб осквернити пам'ять мертвих. Бо ми інші. Ми європейці.

    Переглядів 115
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Горохівська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Горохівській райдержадміністрації.
    Адреса: 45700, м. Горохів, вул. Шевченка, 17, тел. (03379) 2-15-02, факс 2-11-52, E-mail: info@goradm.gov.ua
    © 2014 goradm.gov.ua