13 липня 2020 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Нормативно-правова база
  • Керівництво
  • Влада і громадськість
    Регуляторна політика
    Прес-центр
    Інвестиційний довідник
  • Публічна інформація
  • Каталог послуг
  • Відкриті дані
  • Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Виборець має знати!
  • Відділ статистики інформує
  • Соціальний захист населення
  • Оголошення
  • Зайнятість населення
  • Громадська рада при РДА
  • Управління юстиції
  • РДА звітує
  • Центр надання адмін послуг
  • Правове забезпечення
  • Казначейська служба інформує
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Земельні відносини
  • Протоколи ТЕБ та НС
  • Служба за контрактом
  • Електронне звернення
  • Протидія домашньому насильству
  • АРХІВ НОВИН

    « Липень 2020 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30 31    
    Головна>Прес-центр>Літературно-мистецькі вечори «Живи, Україно!», присвячені 25-ій річниці прийняття декларації про державний суверенітет України
    Четвер, 16 липня 2015 16:13

    Літературно-мистецькі вечори «Живи, Україно!», присвячені 25-ій річниці прийняття декларації про державний суверенітет України

    16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю. В центральній районній бібліотеці проведено засідання круглого столу з нагоди відзначення 25-ї річниці від дня прийняття Декларації про державний суверенітет України. Бібліотечними установами району для різних груп читачів проведено прес-огляди, підготовлено інформаційні повідомлення «Прийняття Декларації – крок до незалежності України», «Декларація про державний суверенітет України та її історичне значення», проведено літературно-мистецькі вечори: «Живи, Україно!».

    Історична довідка.

    У складі депутатів Верховної Ради УРСР XII скликання (1990–1994 pp.) абсолютну більшість (239 чол.) становила компартійна частина. Однак ідея національного відродження незалежності заявляла про себе все активніше й наполегливіше устами меншості, національно-демократичної частини депутатів. Партійно-державне керівництво республіки не могло протистояти цим настроям і вперше пішло на крок, що суперечив політиці центру, який не збирався відмовлятися від диктату в ставленні до республік.

    Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів: Самовизначення української нації; Народовладдя; Державна Влада, Громадянство, Територіальне верховенство, Економічна самостійність, Екологічна безпека, Культурний розвиток, Зовнішня і внутрішня безпека, Міжнародні відносини.

    Основні положення Декларації:

    – народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;

    – закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;

    – поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

    – виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

    – самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;

    – миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;

    – визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;

    – гарантія права на вільний національно-культурний розвиток всіх національностей, ідо проживають на території України;

    – необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки.

    Через нерішучість і непослідовність більшості народних депутатів Декларації не було надано статусу конституційного акта. У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Однак та ж обережна більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів Української РСР над союзними законами. Цей важливий крок сприяв наповненню Декларації реальним змістом.

    Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:

    – суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації;

    – визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.

    Ще в часи перебування України у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї.

    Саме Декларація про державний суверенітет України стала першим рішучим кроком на шляху до повної національно-державної незалежності. У своїй преамбулі цей документ проголосив "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ". Від імені українського народу могла виступати тільки Верховна Рада. Територія України в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Підкреслювалося також виключне право українського народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Верховна Рада зберігала за Україною право на власні збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Проголошувався намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою і дотримуватися трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Важливим було положення про українське громадянство. По суті, Декларація створила основу для республіканської законотворчості, незалежності від союзного законодавства.

    Наступним кроком Верховної Ради після прийняти Декларації про державний суверенітет став Закон "Про економічну самостійність Української РСР", прийнятий 2 серпня того ж року. Головними принципами економічної політики України було визнано: власність народу республіки па її національне багатство і національний дохід; різноманітність і рівноправність різних форм власності та їх державний захист; повна господарська самостійність і свобода підприємництва; введення національної грошової одиниці, самостійність регулювання грошового обігу; створення національної митниці, захищеність внутрішнього ринку тощо. У контексті Декларації логічними були також дії українських парламентарів, передусім представників Народної ради, які прагнули надати відносинам України з іншими республіками СРСР міждержавного характеру. 29 серпня 1990 р. вони спільно а російськими депутатами з блоку "Демократична Росія" підписали "Заяву про засади державних відносин України і РРФСР на підставі декларацій про державний суверенітет". До кін. 1990 р. Україна підписала двосторонні державні угоди з Литвою, Латвією, Естонією, Росією, Білорусією, Узбекистаном, Казахстаном.

    Активну державницьку позицію займала молодь, яка, об'єднавшись у ряд молодіжних організацій, як Спілка незалежної української молоді (СНУМ), Українська студентська спілка (УСС) та ін., вдавалася до різних політичних заходів, спрямованих на дальшу демократизацію суспільного життя. Найбільш вражаючою акцією було голодування студентів у Києві, яке тривало з 2 до 17 жовтня 1990 р. і охопило 158 осіб з 24 міст України. Головними вимогами голодуючих до Верховної Ради були: відмова від підписання нового союзного договору, відставка уряду, оголошення нових парламентських виборів на багатопартійній основі, заборона відбування військової служби громадянами України за її межами, націоналізація майна КПРС та ВЛКСМ на території республіки. Голодування було підтримане масовими демонстраціями, що зрештою змусило парламент піти на поступки і прийняти компромісне рішення: 1) провести на поч. 1991 р. референдум про довіру тодішньому складу Верховної Ради і в разі недовіри — організувати до кінця року нові вибори на багатопартійній основі; 2) забезпечити проходження строкової служби громадян України в межах республіки; 3) створити парламентську комісію для розгляду питання про націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ; 4) до прийняття нової Конституції України "укладання союзного договору вважати передчасним"; 5) відставка голови Ради міністрів УРСР В.Масола; 6) до 30 листопада 1990 р. привести діючу Конституцію УРСР у відповідність до положень Декларації про державний суверенітет.

    Однак з усіх цих рішень до кінця року було реалізоване лише одне — відставка голови Ради Міністрів: замість В.Масола було обрано В.Фокіна. У парламенті знову загострилося протистояння між Народною радою і прокомуністичною більшістю. Одним із його наслідків стало позбавлення депутатської недоторканності й арешт радикально налаштованого депутата С.Хмари. Водночас зростали розходження в "групі 239", передусім між новообраними першим секретарем ЦК КПУ С.Гуренком та головою Верховної Ради Л. Кравчуком. Якщо Гуренко і далі зберігав лояльність до Москви, то Кравчук прагнув до реалізації Декларації про державний суверенітет. До підтримки останнього схилялася група партійної еліти з числа директорів великих підприємств та апарату Верховної Ради. Фактично вперше за останніх 60 років в Україні відбувалося становлення групи "націонал-комуністів".

    Переглядів 384
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Горохівська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Горохівській райдержадміністрації.
    Адреса: 45700, м. Горохів, вул. Шевченка, 17, тел. (03379) 2-15-02, факс 2-11-52, E-mail: info@goradm.gov.ua
    © 2014 goradm.gov.ua