19 лютого 2018 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Нормативно-правова база
  • Керівництво
  • Влада і громадськість
    Регуляторна політика
    Порядок реєстрації
    Прес-центр
    Інвестиційний довідник
  • Публічна інформація
  • Каталог послуг
  • Відкриті дані
  • Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Виборець має знати!
  • Відділ статистики інформує
  • Соціальний захист населення
  • Оголошення
  • Зайнятість населення
  • Громадська рада при РДА
  • Управління юстиції
  • Децентралізація влади
  • РДА звітує
  • Центр надання адмін послуг
  • Правове забезпечення
  • Казначейська служба інформує
  • Ресурсний центр громад
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Перелік земельних ділянок
  • Мобілізація
  • Допомога армії
  • Контрактна армія
  • Електронне звернення
  • АРХІВ НОВИН

    « Лютий 2018 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2 3 4
    5 6 7 8 9 10 11
    12 13 14 15 16 17 18
    19 20 21 22 23 24 25
    26 27 28        
    Головна>Прес-центр>Виступи керівництва>ОСНОВНА ПРОБЛЕМА ДЕРЖБЮДЖЕТУ – ЛЮДИ ПОВИННІ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ЗМІНИ – НЕОБХІДНІ, – ВОЛОДИМИР ГУНЧИК
    Понеділок, 19 січня 2015 13:14

    ОСНОВНА ПРОБЛЕМА ДЕРЖБЮДЖЕТУ – ЛЮДИ ПОВИННІ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ЗМІНИ – НЕОБХІДНІ, – ВОЛОДИМИР ГУНЧИК

    Гунчик очолив Волинську обласну державну адміністрацію після перемоги Петра Порошенка на президентських виборах. Прийшов у чиновницьке крісло з посади заступника президента корпорації «Богдан», директора ДП «Автоскладальний завод № 1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс». І взявся до керма області у часи, коли країна змушена захищати свою незалежність та територіальну цілісність від підступного й віроломного ворога, який ще вчора всіх запевняв, що він – брат. Тож до обов’язків голови ОДА, які мали його попередники, додалася ще й військово-воєнна складова. З її далеко не повного переліку – і непрості мобілізаційні завдання, і людські втрати Волині у кривавому протистоянні з сепаратистами та російським агресором, і протести рідних вояків АТО, і щоденні нові завдання та виклики, які ставить кількамісячна антитерористична операція на Сході. Тому розмова почалася з теми війни. Хоча упродовж спілкування спробували поговорити стосовно багатьох важливих для краю проблем та найближчих перспектив.

    – Володимире Петровичу, найперше і найболючіше питання для області і минулого року, і нинішнього – війна на Сході нашої держави, де незалежність держави боронить багато волинян. Чи триває процес ротації, затримки з яким спровокували на Волині чимало протестів?

    – Перш за все хотів би повернутися до самого питання ротації. Воно досить непросте через те, що значна частина цивільних людей сприймає цей процес як демобілізацію. А то зовсім різні речі. Ротація – це коли підрозділ виводиться на відпочинок і на перепідготовку. Коли ж ми зустрічалися з батьками вояків, які служать у першому батальйоні територіальної оборони «Волинь», то багато хто трактував це як те, що солдат повернуть додому. Ми їм пояснювали: головне завдання, яке вирішують адміністрація, народні депутати і генштаб, – це питання виведення підрозділу із зони воєнних дій. Бо він перебував на першій лінії, а це – батальйон територіальної оборони, який не мав там бути. Коли врешті командування прийняло рішення і батальйон із 25 грудня минулого року почав вертатися на місце постійної дислокації у Волинську область, то маємо розуміти: він прибув на ротацію. І через певний період часу ці хлопці повинні повернутися у свою військову частину продовжувати службу. У батальйоні є призвані по мобілізації, по призову, добровольці. Але всі вони – військовослужбовці. І їхня служба закінчиться тільки після Указу Президента про демобілізацію. Ще раз повторю: зараз всі хлопці перебувають на відпочинку. Командування надало їм відпустки, по закінченню яких, після свят, вони повернуться у володимир-волинську військову частину. Стосовно них має бути прийняте рішення командуванням у Міноборони і Генштабі, де служити і які функції в подальшому виконувати.

    – Кінець 2014-го був для понад 20-ти волинських родин щасливим із огляду на те, що з полону так званих сепаратистів ЛНР-ДНР повернулися їхні рідні. Чи є у вас цифри, скільки ще краян силою утримуються на Сході або на території РФ і як триває процес їх звільнення?

    – Загалом із полону повернулося до двох сотень чоловік. Якщо говорити про ту кількість волинян, яких примусово утримують на окупованих землях, то, напевно, ніхто конкретної цифри не назве. Бо є частина солдат, які точно перебувають у полоні, адже дані щодо них офіційно передані терористами-бойовиками. Є ще частина солдат, які перебувають у полоні у польових командирів на територіях ДНР-ЛНР, а вони не визнають жодних законів, і не афішують, кого утримують. Найімовірніше, ті в’язні виконують якусь рабську роботу. А є частина солдат, які зникли безвісти. І ми не можемо сказати, чи вони зникли безвісти, чи загинули. Якщо ж говорити загалом, то таких – до 30-ти чоловік.

    – На Волині є «спеціальні» люди, які займаються питанням розшуку зниклих та звільнення полонених?

    – Найперше – співробітники СБУ. Також – військова контррозвідка. Ну і йде робота по лініях добровільних організацій, як, наприклад, Центр звільнення полонених, який очолює Володимир Рубан у Дніпропетровську. У нас, на Волині, теж є такі волонтери, які працюють через свої канали, звичайно, координуючи дії з СБУ та контррозвідкою. Бо зазвичай визволити полоненого дуже складно. У більшості випадків терористи займаються шантажем: телефонують рідним і вимагають грошей. Були ситуації, коли люди намагалися викупити рідних із полону, але їх обманювали. Ми завжди наголошуємо, що має бути офіційний обмін. У таких випадках держава бере на себе певні зобов’язання і гарантує, що все відбудеться без обману, шантажу та інших негативних наслідків.

    – На Україну і Волинь зокрема очікує чергова мобілізація, яка пройде у кілька етапів. У волинських ЗМІ вже є перші «ластівки» того, що виникають певні непорозуміння. З огляду на минулорічний досвід, чи ведеться роз’яснювальна робота владою і військкоматами?

    – Офіційно Рада національної безпеки та оборони прийняла рішення, Секретар РНБО його озвучив. Нещодавно Президент України оголосив про чергову мобілізацію. В основному призиватимуть спеціалістів, людей, які мають досвід військової підготовки, які проходили відповідну службу в спеціальних підрозділах або мають відповідні військові дефіцитні спеціальності. Оприлюднивши попередню інформацію, РНБО зробила процес відкритим. Тобто це не є та хвиля мобілізації, яка проводиться безпосередньо Указом Президента з учора на сьогодні. Серед населення триває максимальна роз’яснювальна робота. Зараз, відслідковуючи матеріали у пресі, можу сказати, що ми перебуваємо лише на першому етапі і потрібно за ці кілька днів багато чого зробити. Наприклад, є інформація, що призиваються із 18-ти років. А це не так. В основному по мобілізації служитимуть люди, які йдуть за контрактом. А призов – це зовсім інше. Це окремий процес, коли у молодих людей, які ніколи не служили, наступає призовний вік і вони йдуть в армію, як було завжди. Призовники – з 20-ти років, як визначено Указом Президента. В облдержадміністрації відбулося засідання ради оборони, де ми слухали інформацію обласного військового комісара. І я вже дав доручення, що протягом 15-18 січня у ЗМІ максимально оприлюднимо інформацію з вуст саме обласного військового комісара чи його заступників щодо всіх нюансів процесу мобілізації та набору добровольців.

    – Очевидно, ви відслідковуєте питання допомоги учасникам АТО та родинам тих, хто загинув на Сході. Що вдається і де є проблеми? Як справи з виділенням землі?

    – У нас на сьогодні на Волині загинуло 85 осіб. Із них 84 військовослужбовці поховано, тіла ще 3-х – на впізнанні. Якщо говорити про компенсацію грошову, то 82-м сім’ям одноразова допомога виплачена. 69 сімей отримали пенсію у разі втрати годувальника, 35-ти призначено надбавки до пенсії як членам сім’ї загиблого. Ідуть відповідні компенсації в частині регіональних допомог: міста, райони теж приймають відповідні рішення незалежно від рішень держави. Наприклад, держава виплачує 600 тисяч гривень сім’ї, ми з обласного бюджету – по 100 тисяч, і є районі бюджети, які дають по 20-50 тисяч. Це все – фінансова допомога. Крім того, дуже багато проблем вирішується через служби соціального забезпечення. Скажімо, коли сім’ям надається поміч на утримання господарства, вирішуються питання надання допомоги у частині побутових послуг (наприклад, закупляємо та підвозимо дрова і тому подібне). Одним із невирішених питань на сьогодні є надання житла (квартир) сім’ям загиблих. Ця процедура не виписана. Зараз закон говорить, що учасники АТО прирівнюються до військовослужбовців, які проходили службу під час воєнних дій (ті ж самі афганці та інші). І процедура отримання квартири сім’ями загиблих військовослужбовців прописана за старими правилами: родина повинна перебувати на квартирному обліку в тому чи іншому населеному пункті за місцем проживання. Якщо ж хоче отримати житло в іншому місці, то повинна там стати на квартирний облік і в чергу. А перед нею там – інші військовослужбовці та сім’ї загиблих. В кінцевому результаті виходить, що без цієї черги не можна отримати житло. Зараз за нашої ініціативи і за підтримки народних депутатів напрацьовують відповідні зміни до законодавства. І сподіваємося, що це впорядкує питання, пов’язані з отриманням житла родинами загиблих в АТО. Окремо скажу про те, що область отримала з Державного бюджету кошти на купівлю квартири з цільовою прив’язкою до конкретного прізвища військовослужбовця у місті Володимирі-Волинському. Там чітко було вказано прізвище, ім’я, по батькові загиблого. Житло отримає сім’я Полінкевичів. Таким же чином було отримано кошти з прив’язкою до тяжкопоранених військовослужбовців Луцького прикордонного загону, які проходять лікування за межами України. Щодо них теж було чітко все прописано. Тому намагання тепер через ЗМІ показати, що обласна влада сама визначає-розподіляє, не відповідає дійсності. Ми здійснюємо тільки процедуру пошуку квартири і проводимо саму оплату за виділені державні кошти на конкретну сім’ю та військовослужбовця згідно з даними Міноборони. Не займається обласна влада цими питаннями самостійно. Якби в нас були кошти з обласного чи районних бюджетів, можливо, це й робилося б. Але сьогодні йде централізоване грошове забезпечення з Києва. Щодо землі, то вже виділено 113 ділянок в радіусі 20-ти кілометрів від Луцька. Є проблеми. Наприклад, коли учасники АТО хочуть отримати земельні ділянки в тих сільських радах, де фактично цих наділів немає. Ми для себе поставили завдання таким чином: зараз за допомогою управління Держземагентства іде аналіз можливостей в радіусі 20 кілометрів. Потім розширимо радіус до 40 кілометрів. Триває аналіз сільських рад на предмет того, де є земельні ділянки, які можуть бути виділені військовослужбовцям. Напевно, десь у 20-х числах зберемо голів сільських рад для того, щоби довести до громади, до представників сімей та самих вояків АТО розташування та кількість ділянок, які є в розпорядженні сільських рад. Будемо робити цю інформацію публічною і вивісимо на сайті. Для прикладу: скажімо, Прилуцька сільська рада – 5 ділянок, Маяківська – 5, і т. д, і т. п. І коли будуть військовослужбовці звертатися за землею, то чітко розумітимуть: такі-то наділи є в межах 40-кілометрової зони від обласного центру Волині. Це дасть можливість нам із районними, сільськими, селищними радами робити процес публічним і загалом для всіх людей, які живуть на їхніх територіях. Питання ж виділення землі стосується не тільки військовослужбовців. На місцях є люди, які також мають право на її отримання: багатодітні, сироти та інші верстви населення соціального напрямку. І просто так сьогодні сказати: ми не будемо думати про всіх, а даватимемо ділянки тільки одній категорії, не можна. У цьому питанні треба знайти золоту серединку у межах певної сільської ради.

    – Левова частка тягаря із забезпечення війська лягла на плечі волонтерів. На Волині деякі з них нарікають на те, що не мають сприяння влади у тих питаннях, де вона реально могла б допомогти (як от із приміщенням під склад чи наданням транспортних засобів). Ви мали з ними зустрічі? Пробували налагодити співпрацю та знайти порозуміння?

    – Ви знаєте, конфлікти є заплановані, спровоковані та ті, які виникають дійсно спонтанно, якщо на відповідному рівні своєчасно не було зроблено певних кроків. Щойно перед вами у мене теж були волонтери. Говорив із ними стосовно отримання землі учасником АТО. Відбулася нормальна ділова розмова. Приймемо відповідні рішення. Домовилися про сприяння в тому, щоби ця ділянка тому вояку таки була виділена. Щодо конфліктів, які виникають стосовно надання певних приміщень… Я вважаю, це було спровоковано, адже, попри ту інформацію, яку ми надавали волонтерам і громадським організаціям для вивчення цього питання, негатив був сфокусований в одне русло: мовляв, дивіться, що нам влада виділила. Насправді ж ми їм не пропонували саме ці склади. А просто сказали: сьогодні у нас є через Фонд держмайна отака-то кількість приміщень. Давайте глянемо. А загалом ми вирішили питання з міськрадою щодо волонтерського центру допомоги воякам АТО у місті Луцьку. Сьогодні десятки приміщень виділено під склади. Але… Напевно, є така категорія людей, які вважають, що необхідно спровокувати конфлікт або показати несприйняття влади у тих чи інших підходах до роботи з волонтерами. Останній приклад – доставка військовополонених. Чітко все спланували, стояли готові автобуси, було виділено кошти під паливно-мастильні матеріали. Тож виникає питання: для чого було робити такий «піар», буцімто влада залишається осторонь і ні на що не реагує? Щодо паливно-мастильних матеріалів – вже сотні тонн палива за сприяння ОДА виділено волонтерам. Ми намагаємося не відмовляти, якщо у нас є можливість через благодійні фонди чи за підтримки бізнесу вирішувати ці питання. Але в нас немає паливних баків і цистерн, які стоять під адміністрацією. Ми так само, як волонтери, звертаємося до підприємців із проханням надати цю допомогу. І в більшості випадків маємо підтримку. Але, на превеликий жаль, коли питання про цю поміч вирішуються, вони не афішуються. З’їздили нещодавно ці волонтери, що були в мене перед вами, у Піски, практично на передній край, завезли найнеобхідніше нашим бійцям. І ми їм допомагали пальним. Але вони не ходять, ніде цього не афішують, не кричать із трибун і не біжать на телебачення, бо вважають це звичайною щоденною роботою – і своєю, і нашою. А є такі випадки, коли волонтери розуміють увесь процес трішки по-іншому. Я не вважаю, що це конфліктна ситуація між ними і владою. Просто є така ситуація, коли, можливо, хтось би хотів мати якість пріоритети, відповідний вплив через владу на різні процеси. Але ми не можемо розділити волонтерів на групи. Вони всі однакові. І якщо звертаються до нас, ми максимально намагаємося допомогти. Головне – щоб і вони, і ми розуміли: питання потрібно вирішувати. Робити з цього непотрібний піар і надмірний ажіотаж? Ну, можливо, місцеві вибори на носі і вже хтось готується до виборчої кампанії. Побачимо… Дуже швидко все стане на свої місця.

    – Війна на Сході дала владі в областях, де не тривають воєнні дії, ще одне завдання: допомогти тимчасово переміщеним особам (переселенцям). Скільки таких людей на Волині? Чи вони обліковуються, стають на облік у центрах зайнятості? З якими проблемами стикаються і якого та в чому потребують сприяння?

    – Є така проблема в цілому в Україні, стосується й Волині. У нас – 1549 сімей-переселенців, які перебувають на території області. Із них 148 родин із Криму і 1401 – із Луганської і Донецької областей. Це ті люди, які з тих чи інших причин були змушені залишити свої домівки. Вони всі облікуються. Департамент соціального забезпечення знає, де тимчасово переміщені особи мешкають. Відомо про них і відповідним службам у районах. Але є про цих людей цікава статистика, яка говорить, що не всі ці родини звертаються у центр зайнятості для того, щоби працевлаштуватися. Для прикладу: зі 148-ми родин із Криму до центрів зайнятості звернулося 58 осіб, працевлаштовано 26, ще 38 отримали статус безробітних. Останнє, звичайно, процес: не працевлаштували сьогодні – працевлаштують завтра, і добре, що звернулися. А щодо інших? Дай Боже (і я дуже на це сподіваюся), що люди самостійно знайшли роботу і мають засоби до існування. Але – із 1401-ї родини із окупованих областей до центрів зайнятості прийшло тільки 406 осіб. Тут вже виникає питання, де всі інші люди і чим займаються? Так, ми намагаємося максимально допомагати тимчасово переміщеним. Є адресна допомога. Вона у 2014-му році по сім’ях, які змушені були переселитися в нашу область, становила майже 2,5 мільйона. Приблизно 800 гривень на одного члена сім’ї. Можливо, це той рівень, який дозволяє родинам жити, не влаштовуючись на роботу. Не відкидаю й таке, що люди влаштовуються на роботу неофіційно. А може, вони мають якісь інші засоби для нормального проживання. Попри все, дуже важливо, щоб ми чітко розуміли: це люди, які дійсно перебувають у складній ситуації через зміну місця проживання, а не ті, хто виїхав із місць попереднього проживання для того, щоб уникнути призову в армію по мобілізації, чи ті, хто їде сюди не з добрими намірами. Ви ж пам’ятаєте, які були інциденти у 2014-му в Шацькому районі, коли молодики приїжджали на крутих машинах, із пачками грошей? Це хоча й теж переселенці, але зовсім інша категорія. Отож, підсумовуючи зауважу, немає жодної проблеми з адаптацією переселенців у тих місцевостях, де люди винаймають житло і де їм допомагають райради. Не було жодного конфлікту, тільки максимальне сприяння і підтримка тих сімей. Бо ми дуже добре розуміємо, як складно покинути рідну домівку і приїхати на чужу територію.

    – Волинь делегувала до Верховної Ради 5-х нардепів-мажоритарників. Ви вже мали з ними зустрічі? Які проблеми першочергово обговорювали? Чи радилися з питань Держбюджету?

    – Я постійно підтримую контакт із усіма шістьма нашими депутатами. Ви у запитанні, очевидно, забули про Юрія Савчука, який пройшов у Раду за списком. З нардепами найперше обговорювали питання завершення 2014-го, бо нам була потрібна фінансова підтримка. Тижнів три тому направили всім нашим народним обранцям перелік питань, які є проблемними чи особливо важливими для області. Заплановано на кінець січня зустріч зі ними й обговорення цих тем. Всі матеріали теж їм передали, працюють їхні помічники. Ми свідомо все зробили наперед, до зустрічі. Для того, щоби розмова була підготовлена. Зараз важливим є питання формування бюджету. Всі свої пропозиції щодо цього документа від влади області теж усім депутатам надали повністю. Акцентували увагу на тих рішеннях, які просто необхідно прийняти. Як на це вони зреагують? Напевно, у кожного є свої відповідні інтереси в округах, де вони балотувалися. Адже в цілому, якщо говорити про спілкування з ними, то народні обранці володіють інформацією щодо області, і ми розраховуємо, що вдасться сформувати спільне бачення проблем, які можуть бути вирішені під час перегляду бюджету і внесення змін. А проблем у стосунках із волинськими депутатами наразі немає.

    – Які у вас як очільника області й у недалекому минулому керівника потужного підприємства є зауваження до нинішнього варіанту Держбюджету-2015?

    – Бюджет побудований на поетапному впровадженні реформ, яких потребує Україна. І він є не популярним, а складним. Але ми не зможемо зробити наступні кроки з реформування економіки, не зможемо говорити про реальність вступу в ЄС, якщо не будуть проведені ці реформи. Тому основна проблема бюджету – люди повинні зрозуміти, що зміни – необхідні. Під час прийняття цього бюджету виникло дуже багато питань, пов’язаних із соціальним навантаженням, переглядом тих чи інших статей основного фінансового документа, які належать до соціальних. Моя особиста думка – потрібно більше роз’яснювальної роботи. До прикладу, пільговий проїзд у транспорті. Сьогодні, якщо їде автобус, то 5 чоловік платить, а 20 – ні. Є категорія пільговиків, яким справді це потрібно. А є й інша – ті, хто, скажімо так, за посадою отримує такий привілей. І це все потрібно переглядати, робити диференційованим. Однозначно: пільги дійсно повинні бути інвалідам. І вони залишаються, бо це найбільш вразливі верстви населення. Але, разом із тим, є люди, які успішно займаються бізнесом, мають чималі статки, але у них в сім’ях проживають пільговики і за рахунок останніх ці родини або зовсім не платять, або відповідно до пільги сплачують частково. Тож державі просто необхідно пройти відповідний етап апробації цих реформ, але щоб суспільство їх зрозуміло і підтримало.

    – В області влада, незалежно від того, хто перебуває у кріслі, має кілька питань, які ніби слугують для неї випробовуванням на міцність і здатність вирішувати проблеми. Одна з них – кошти на добудову шахти та зарплати гірникам у Нововолинську. Скільки боргує нині держава шахтарям та шахтобудівникам? Яка остаточна позиція центральної і місцевої влади з приводу закриття 2-х копалень? Ваша особиста позиція щодо заяви нардепа Ігоря Гузя, що у випадку, якщо до вимог людей не дослухаються, очолити марш протесту і йти у Київ із мітингувальниками?

    – Думаю, що у 2015-му це паралельно з АТО буде одне з найскладніших соціальних питань в області. Проблема, яка виникла щодо шахт у Нововолинську: є правда в тому, що частина шахт – збиткові і вже більше видобувають породу, ніж вугілля. Звичайно, щодо них треба приймати рішення. Але для того, щоби ця позиція була зрозуміла громаді, особливо шахтарям і членам їхніх сімей, мусить бути викладена на стіл відповідна програма уряду стосовно шахтарів Волинського вугільного басейну. Поки що її немає. Делегації Міненерго, які побували у Нововолинську, і наші делегації, які їздили у Київ, обмінялися думками. Але наразі відсутнє бачення уряду, адже на стіл не лягла затверджена Кабінетом Міністрів відповідна програма. А це означає, що питання підвисло в повітрі і шахтарі не знають, як воно буде розвиватися надалі. У бюджеті не закладено асигнувань на розвиток вугільного басейну на 2015-й. Розумію, що він може бути переглянутий. І усвідомлюю, що приймався швидко, бо це треба було зробити, щоб отримати підтримку світових фінансових фундацій. Але зараз головне – щоби ми чітко зрозуміли, як буде складатися ситуація, щоб ми зрозуміло могли говорити шахтарям про найближчі перспективи вугільної галузі на Волині. Завдання влади – принаймні отримати відповіді від державних установ, які цими питаннями займаються. Тому після 12 січня будуть зустрічі голови ОДА, міського голови Нововолинська Віктора Сапожнікова, представників трудового колективу шахтарів із керівництвом профільного міністерства. Ми спробуємо отримати робочу карту або план дій уряду стосовно волинських шахт. Моя позиція у цьому питанні досить-таки проста. Якщо вже сьогодні витратили 1,5 мільярда державних гривень (а при курсі і 5.0 , і 8.0 – це сотні мільйонів доларів) на розбудову шахти «Нововолинська №10», коли завозимо вугілля на ТЕЦ із Донецька чи Луганська, то довгобуд таки треба довести до запуску в роботу. І тільки при запуску цієї шахти прийняти кінцеві рішення щодо шахт № 1 і №9 так, що, коли вони будуть закриватися як нерентабельні, то шахтарі знатимуть: працює 10-та, де запасів вугілля – майже на 100 років. От такі мають бути дії. І нам потрібно це довести столиці. Але довести це зовсім по-іншому, ніж це роблять деякі політики і ті люди, які біля них труться. Перекриття доріг, протестні акції, спрямовані на дестабілізацію, нічого доброго не дають. Необхідно вести перемовини та вимагати від уряду програми дій. І мені здається, що Ігор Гузь і його команда ці дні разом із нами повинні провести у Міністерстві енергетики і вугільної промисловості України. Вирішення проблеми – тільки у тому, щоби сідати за робочий стіл і розглядати-узгоджувати плани.

    – Якого фінансування потребує шахта «Нововолинська №10» і на яке може розраховувати у 2015-му?

    – Якщо ми зможемо профінансувати хоча би 250 мільйонів цьогоріч, то це буде означати, що шахта майже готова до запуску. Тому що прохідні роботи зараз ведуться. Але необхідне стабільне фінансування. Завдання влади – не зупинити процес завершення будівництва цієї копальні.

    – На яку кількість робочих місць вона розрахована?

    – Якщо шахта № 10 буде запущена, фактично вона може забрати на себе повністю весь колектив шахт №1 і №9.

    – Щодо проблеми енергоносіїв: скільки дали заощадити планові відключення світла на Волині?

    – Давайте повернемося до того, що таке – ці віялові відключення? Це коли наші ТЕЦ мають тижневі запаси вугілля, то вони постійно перебувають у режимі очікування, буде паливо чи ні. Для України сьогодні цілком достатньо наявних потужностей в енергетиці. Проблема виникла через те, що пішов енергетичний шантаж. Росія фактично заблокувала поставки вугілля із Луганської і Донецької областей. Там навіть на складах зберігалися мільйони тонн. І були заблоковані вагони, перегнані на територію Російської Федерації, вони не поверталися назад. Плюс – бойовики чинили спротив. Ви ж знаєте, що були диверсії на залізничних коліях. І все це робилося для того, щоб не було можливості забезпечити наші ТЕЦ вугіллям. Поряд із тим держава змушена була виконувати свої зобов’язання перед українцями на тимчасово окупованих територіях. Ішла поставка електроенергії у Крим і забезпечувалося електропостачання тих частин Луганської та Донецької областей, які захоплені агресором. За цю електроенергію ніхто не платив. Тому, коли скласти ці всі негативні моменти, якраз і вийшло пікове навантаження, коли енергосистема працювала в досить напруженому режимі. Але завдяки діям, які були вжиті на всій території України щодо економії електроенегії, вдалося уникнути провалу системи й аварійних відключень. Віялові відключення, які проводилися, – це негативний фактор. Але вони були регульовані і населення знало, що у такий-то період часу на такій-то території тимчасово не буде електроенергії, що дало можливість коригувати ці процеси. Ось уже протягом кількох тижнів цих віялових відключень немає. Міністр енергетики заявив, що у нас є всі можливості, щоби забезпечити повністю країну з урахуванням виконання наших зобов’язань по поставці електроенергії в Крим і на окуповану Східну Україну. Звичайно, потрібно економити. Тому ОДА неодноразово зверталася до бізнесу, до громадськості з відповідними проханнями. І я дуже вдячний усім, що вони прислухалися. Нам вдалося зекономити приблизно 15 тисяч мегават електроенергії завдяки активній позиції мешканців і бізнесу. Це дало можливість утриматися на відповідному ліміті і не завдати шкоди економіці області.

    – Газові проблеми в Україні вирішуються у ручному режимі – шляхом зменшення лімітів на блакитне паливо. Волинь тут ще й має внутрішні суперечності, як от особливий ліміт для Луцька. Чому так і чи загалом вдається виконувати завдання з економії блакитного палива?

    и на 100% впевнені в тих закладах, де цей процес заміни уже завершено. Там не будуть залежати від того, який тиск газу у трубі. Нещодавно мав зустріч із медиками, говорили про станцію швидкої медичної допомоги у Луцьку. Вони вдячні, що була фінансова підтримка і вдалося змонтувати твердопаливні котли. Поряд із тим – потрібно ще дуже багато зробити, щоб ті програми, які сьогодні задекларовані урядом щодо переходу на твердопаливні котли у населення були ефективно зреалізовані. Є відповідна державна програма підтримки через банки, коли при купівлі твердопаливного котла держава гарантує повернення 20% від його вартості. Але цей процес іде повільно. Люди уважно придивляються. Навіть думаю, що у більшості випадків населення сподівається на «авось». Чимало українців не розуміють того, що газ дешевшим не стане. Він буде тільки дорожчати. І наше головне завдання – активно проводити роз’яснювальну роботу. Програма енергоощадності й енергозаміщенняі буде однією з основних у 2015-му. Щодо Луцька, то лише так говорять, що місто отримало особливі ліміти. Насправді – ні. Віно так само, як і інші населені пункти, забезпечується газом і працює. Але, поряд із тим, лучани вже протягом 2-х місяців не знають, що таке відсутність гарячої води. А от в інших містах така проблема є. Тому, коли ми обговорювали питання економії газу у Луцьку, то звернулися до міського голови Миколи Романюка з проханням, більше попрацювати над тим, аби входити в ті ліміти, які були доведені державою. І якщо сьогодні міська влада говорить: їм доведено обмеження до 50%, то станом на 1 січня реально вони у Луцьку становлять до 30%, тобто менше від того державного показника. Але це є місто обласного підпорядкування, центр Волині. Звичайно, ми дуже добре розуміємо, що в Луцьку потрібно по-іншому підходити до газового питання, ніж в інших містах області: найбільша кількість шкіл, дитячих садочків, закладів соціального забезпечення, лікарень. І, можливо, обласна влада зробила виняток для Луцька, коли не так сильно його обмежила.

    – Райони Волині вже тривалий час обезголовлені. Голови РДА звільнені, а нових Президент не призначає. Ви лобіювали це питання чи вам нормально працювати і без керівництва на місцях? Стосовно кандидатів на ці посади – навіть за президентства Турчинова (не кажучи вже про давніші часи) в основі призначень лягли партійні квоти. Кого і за яким принципом подавали на узгодження ви?

    – 15 серпня я подав кандидатури майбутніх голів РДА. Із них одна особа не пройшла спецперевірку і дві кандидатури було знято мною із різних причин, у тому числі й завдяки ініціативам громадськості. Всі решта перебувають на узгодженні у Кабінеті Міністрів уже п’ять місяців. На превеликий жаль, уряд досі не знайшов часу погодити ці кандидатури згідно з процедурою. Хоча я як голова ОДА особисто звертався до Прем’єр-міністра і місяць назад, і кілька днів тому. Думаю, що за цим, найімовірніше, стоять якісь політичні кроки тих чи інших напрямків. Можливо, це було пов’язано з виборчою кампанією. Або й з іншими політичними аспектами. Але всі кандидати, документи яких перебувають у Кабміні, успішно пройшли співбесіди, спецперевірки. І тут вже від голови ОДА нічого не залежить. 100% впевнений, що, як тільки Кабмін погодить ці кандидатури, вони наступного дня будуть призначені.

    – Очільники всіх районів Волині були звільнені. Їхня робота була недостатньою для того, щоб подякувати за роботу і залишити працювати далі?

    – Ні, просто є відповідна процедура. Президент призначає вертикаль влади – голів обласних державних адміністрацій і районних. Змінився Президент – повинно бути проведено перепризначення або призначення нових керівників. Ця процедура в ОДА пройшла майже без затримки. За винятком одного із заступників, який довго думав. А щодо райдержадміністрацій, то Президент прийняв рішення про звільнення відповідно до процедури. Серед тих, хто буде призначений Президентом, є і голови РДА, які працювали до цього. Але, знову ж таки кажу: глава держави може призначити тільки узгоджені Кабміном кандидатури.

    – Дражливе питання для влади – кадрові призначення. Під час брифінгу після представлення на посаді ви заявили: змінювати буду не людей, а функціонал. Минуло півроку з того часу. Що вдалося змінити?

    – По-перше, ви бачите, що ми майже не змінюємо людей. Тому більше уваги приділяємо аналізу й активізації роботи підрозділів. Нам вдається зберегти стабільність роботи ОДА. Але серйозно підходимо до зміни функціоналу: створюються нові управління, іде перерозподіл функціональних обов’язків між людьми. Можу навести приклади. Це, скажімо, структури, які сьогодні підпорядковані Борису Климовичу Кондратюку. Ми залишили тих же людей, але разом із ними вдалося організувати роботу з волонтерами, з учасниками АТО. Чиновники, які раніше цього не робили, а «сиділи» на цивільній обороні, на мобілізаційних питаннях, отримали зовсім інші завдання й успішно з ними справляються. На сьогодні активно змінюємо і створюємо управління інформаційної політики. Знову ж таки: залишаючи людей, але ставлячи зовсім інші завдання і переглядаючи їх функціонал. Так само іде розбудова й основних профільних управлінь: будівельного, житлово-комунального. Не є велика проблема поміняти людей. Але питання в тому, наскільки ми функціонально зможемо забезпечити діяльність цих підрозділів із точки зору обов’язків щодо роботи в економічній, соціальній та інших площинах.

    – Ваш попередник Григорій Пустовіт призначив у владні крісла людей, які, м’яко кажучи, є некомпетентними у питаннях, які курують. Наприклад, той же таки Володимир Банада. І не тільки він. Чому такі «фахівці» досі працюють?

    (зітхає) Не хочу давати оцінку діям Григорія Олександровича та тому, як він приймав відповідні рішення. Але вдночас не повинен сам рубати з плеча, приймаючи кадрові рішення. Не може ж бути: це – призначення Пустовіта, прийшов Гунчик і різко провів відповідні зміни. 2014-й показав слабкі чи сильні сторони усіх керівників. Я вам гарантую, що незабаром певні зміни будуть.

    – Даниною постреволюційній моді стали так звані громадські слухання, які нерідко проходять під егідою громадської ради при ОДА. Як на мене, це вистави, на які приходять потрібні активісти-організації, щоб забезпечити картинку із наперед відомим результатом. Цікавить ваша позиція стосовно цих слухань і загалом ефективності та потрібності громради у такому форматі та складі, як є нині.

    – Скажу, що в цілому роботою громадської ради як постійно діючого органу я задоволений. У нас був процес становлення відносин. І деякі питання мали довший процес розуміння. Але ви правду сказали: під час засідань громадської ради у форматі громадських слухань дійсно приходять люди, які входять до її складу і не співпрацюють, а з’являються лише тоді, коли треба або себе показати, або «протягнути» свою людину, або визначити якийсь відповідний напрямок певного процесу. Зрозуміло, що ми говоримо: у такому разі відповідна людина повинна хоча би брати участь у робочих комісіях громради, а її там ніхто і не бачив. Поява – тільки у «потрібний» момент. Думаю, члени громадської ради і самі добре розуміють, що це піар з боку таких людей. У деяких випадках ті «гості», які з’являються на засіданнях одноразово, не сприймаються самою громадською радою. Але ми не можемо заборонити приходити на засідання дорадчого органу активістам, представникам бізнесу тощо. Я не керую громадською радою і, тим паче, не даю жодних вказівок, як чи що робити. Але раджуся, присилаю своїх людей, щоби представляли ті чи інші проекти і напрямки. А вже громадська рада повинна сама все визначати. У більшості випадків ті пропозиції, які дає цей орган, дієві і до них можна прислухатися.

    – Зміни у владних кріслах на Волині привнесло виконання закону про очищення влади. Як ви вважаєте, люстрація торкнулася власне тих людей, діяльність яких призвела до економічної руйнації держави та війни на Сході? Як би ви бачите цей процес і які у ньому недоречності?

    – Досить таки складний законодавчий процес… Багато людей розуміють люстрацію як виявлення своєї особистої думки стосовно того чи іншого чиновника або посадовця. Треба, щоби все ішло чітко, відповідно до букви закону. Якщо ми говоримо про люстраційні процеси на Волині, то на сьогодні вони тільки почалися у ланці правоохоронних органів та держслужбовців, коли всі представили відповідну документальну базу для вивчення тих чи інших особливостей їх роботи: декларації, особові справи тощо. Перший етап щодо Волині повинен завершитися до кінця лютого. І тоді вже буде зрозуміло, як область пережила процес. Наразі у нас фактично немає чиновників, які б потрапляли під так звану примусову люстрацію (у 10-денний термін) автоматично, з тих чи інших причин, у тому числі й серед силовиків.

    – В Україні нині – надскладна економічна ситуація. Звичайно, є розуміння того, що 2015-го проблеми, на фінансування яких потрібні значні кошти, вирішені не будуть. Але все ж поцікавлюся: довгобуди типу перинатального центру або луцької школи №27 можуть розраховувати на гроші?

    – Звичайно, 2015-й буде складнішим від попереднього, але стратегія бюджету розвитку, виголошена 2014-го, залишається незмінною. У першу чергу кошти будуть спрямовані на добудову об’єктів незавершеного будівництва. Перинатальний центр і школа №27 перебувають у реєстрі з поміткою «особливо важливі». Звичайно, не можу сказати, скільки коштів ми отримаємо, але, думаю, що ці об’єкти будувати будемо.

    – Які ще нагальні проблеми краю ви піднімали перед центральною владою і чи знаходили розуміння?

    – Якщо оцінити весь комплекс проблем 2014-го, то є великий пласт питань, які не узгоджені законодавчо. Наприклад, використання земельних ресурсів. Ми зверталися у Кабмін і неодноразово піднімали питання про використання земель запасу і земель Міністерства оборони України, у тому числі й земельних ділянок, де були розташовані колишні військові містечка. На жаль, поки що не змогли отримати конкретних відповідей з мотивацією, що все – у процесі і готується. По лінії Міністерства оборони все було направлено на те, щоб ресурс, який вони мають, був використаний. Думаю, що ми зробимо паузу в січні-лютому і знову вернемося до цих проблем. Це дуже важливі питання, бо в області десятки тисяч гектарів земель не використовуються, військові містечка перебувають у занепаді і, впевнений, що більшість їхніх територій уже Міноборони використані не будуть. Інші проблеми, які є дуже важливими і неодноразово піднімалися перед центральною владою, – це питання, пов’язані із соцзабезпеченням: із харчуванням дітей, із реабілітаційними центрами. Наскільки сьогодні володію інформацією і виходячи з бюджету 2015-го року, скажу: значна частина тих повноважень, які належали центральній владі, передана на місця, у тому числі й щодо дитячого харчування у трьох районах Чорнобильської зони на Волині. Є сьогодні чітке розуміння того, як себе поводити із реабілітаційними центрами. Однозначно: доведеться розраховувати тільки на себе і, можливо, на кошти спонсорів чи інвесторів. Є питання, пов’язані з багатьма об’єктами соціальної інфраструктури, які доводиться добудовувати. В першу чергу це питання лікарень, поліклінік, особливо таких медзакладів, як протитуберкульозний і онкодиспансери, інфекційна лікарня. Певно, це стосується і психлікарні, для якої, найімовірніше, доведеться передбачати кошти в обласному бюджеті. Хоча ми й акцентували увагу центральних органів влади, але, на превеликий жаль, фінансування з центрального бюджету на 2015 по цих об’єктах немає і навряд чи буде. Тому розраховувати можна тільки на власні сили.

    – Наприкінці року загострилося проблема зарплатних боргів на підприємствах області. Яка загальна заборгованість в області? Чи вдалося вирішити питання на підприємстві ПАТ«Електротермометрія», де проблема вийшла за посередництва ЗМІ на-гора?

    – На кінець 2014-го область вийшла із загальною заборгованістю приблизно 5 мільйонів гривень. Якщо порівнювати заборгованість станом на 1 січня 2014-го і 1 січня 2015-го, ми її зменшили. Проте вона залишається. В основному зарплатні борги пов’язані з державними структурами та підприємствами. Залишається заборгованість у наших дорожніх підприємств, перед шахтарями (вона де-юре ще не наступила, але де-факто вже є, і не думаю, що станом на 15 січня буде погашена). Якщо говорити про заборгованість у комерційних структурах і комунальних підприємствах, то це ПАТ«Електротермометрія» та ДКП «Луцьктепло». Але я як представник влади більше уваги сьогодні приділяв погашенню заборгованості на державних і комунальних підприємствах. Питання заборгованості у приватних структурах – це переважно функції власників і профспілкових організацій цих трудових колективів. Звичайно, ми намагаємося максимально сприяти тому, щоб відновити нормальну роботу цих підприємств, але тут влада має бути більше націленою на стабілізацію роботи, а не на погашення заборгованості. В цілому, якщо оцінити ситуацію з боргами із заробітної плати, потрібно зробити все, аби у 2015-му не було заборгованості на комунальних і державних підприємствах. Бо наразі вона становить левову частину всіх боргів. Щодо «Електротермометрії», то питання заборгованості там наразі ще не вирішене. Ситуація нестабільна, бо в них відсутні замовлення (підприємство орієнтувалося на російський ринок). І думаю, що виплата заборгованості за відповідний період часу не є питанням вирішення проблеми роботи підприємства. Швидше за все, що у цьому підприємстві негаразди будуть і впродовж 2015 року.

    – ДП «Комбінат хлібопродуктів №2» час від часу стає героєм новин-кримінальної хроніки. Нещодавно там знову «миші з’їли» тонни державного зерна, а працівникам боргують зароблене. Нове керівництво із завданнями налагодити ситуацію не впорується. Яким є ваше бачення вирішення проблеми?

    – Ми продовжуємо тримати на контролі ситуацію на КХП №2. Стратегічне завдання – донести в новому році відповідному міністерству нашу позицію, що компанія має бути передана у підпорядкування Держрезерву. Крім того, дуже активно працюємо по підбору кандидатур на посаду керівника підприємства. Десь після 15-18 числа передамо ці пропозиції міністерству. Сьогодні є дуже багато можливостей для того, щоб надати допомогу цьому підприємству, використовуючи резерви обласні. У нас десятки тисяч тонн зерна можуть зберігатися на підприємстві. Воно може його і переробляти, і зберігати. Для того, щоби бачити стратегію розвитку підприємства, треба вирішити три питання: нового керівництва, яке виступатиме генератором всіх ідей, підтримки з боку обласної влади (ми це гарантуємо) і розуміння ситуації, що стратегічно робити з підприємством, з боку міністерства.

    – Попри всі негаразди, Президент України Петро Порошенко виклав бачення розвитку держави у стратегії «Україна 2020». Як туди вписується наша область? Чи напрацьовується певна стратегія «Волинь 2020»?

    – Звичайно. Стратегія «Волинь 2020» є невід’ємною частинкою стратегії «Україна 2020», незважаючи на зміни до бюджету і ті процеси реформування, які йдуть. Ми, власне, з такого бачення вибудовували її від початку. Сьогодні іде завершення підготовки документу. В лютому маємо наміри винести затвердження стратегії «Волинь 2020» на засідання обласної ради.

    – У контексті питань про майбутнє: коли варто очікувати законодавчих кроків у плані запровадження в державі адмінреформи та збільшення ролі місцевого самоврядування? Чи є у планах столиці провести місцеві вибори вже зі змінами у розподілі повноважень?

    – Бюджет-2015 вже почав закладати розподіл повноважень. Частина від центральної влади вже передаються на місця, причому разом із коштами. Іде розподіл і адміністративних функцій. Разом із тим, якщо говорити про повну адмінреформу, держава поки тільки задекларувала свої наміри в цьому питанні. Для того, щоб її провести, потрібно почати із адміністративно-територіального розподілу. І я думаю, що на сьогодні в цілому ні уряд, ні місцеві органи влади, включаючи адміністрації і ради, ще до цього не готові. Такі реформи потребують значного фінансування і видатків, у першу чергу – з Держбюджету. Тому що ініціює ці процеси держава. Поки що бюджет 2015-го говорить, що потрібно закцентувати кошти на інших, більш важливих змінах, хоча не можна вести мову про повноцінні реформи, якщо не буде проведена адміністративно-територіальна. Підсилення ролі місцевого самоврядування видно через статті нового бюджету. Яким чином справляться органи місцевого самоврядування, чи зможуть вони на місцях розпочати процеси, закладені в основному фінансовому документі, і їх впорядкувати, покаже час. Але, скажімо, такі процедурні питання, як встановлення місцевих податків, їхніх розмірів, включаючи акциз та інше, показують, що держава віддала процес на місця і спостерігає, як органи місцевого самоврядування до цього віднесуться. Тому що можна встановити збір у 2%, а можна і 5%. І все залежить від того, наскільки сьогодні районні, міські ради будуть готові до співпраці з бізнесом і наскільки вони зможуть знайти золоту серединку по податковому навантаженню. Щодо виборів, то моя особиста думка, що їх треба проводити відповідно до чинного законодавства, тобто планувати на осінь. Для цього необхідно повністю сформувати нормальний реальний бюджет і запустити його в роботу, щоби він працював. І дійсно доведеться у лютому чи у березні до Держбюджету вертатися. До речі, у ньому кошти на вибори закладені. Але дуже хотілося б, щоби вони не були марно витрачені. Щоби це дійсно були вибори, проведені за новою виборчою системою, і щоби на місцях дійсно встановилося народовладдя. Щоб люди могли вибирати не за квотним принципом, не за гречку чи гроші, а проявляючи волю і розуміння, що депутати, яких вони оберуть, представлятимуть місцеву владу, будуть захисниками їхніх інтересів у ній.

    – Оскільки спілкуємося з вами в перші дні нового року, не можу не попросити вас побажати волинянам того, що ви вважаєте найнеобхіднішим у цьому році.

    – У 2015-му хочу побажати волинянам, всім мешканцям нашої громади єднання і витримки. Суспільство настільки наелектризоване, що будь-які дії, пов’язані з новими напрямками в роботі органів влади, які зачіпають інтереси суспільства, сприймаються зовсім по-іншому, ніж 2-3 роки тому. Громада повинна з розумінням поставитися до пропозицій влади, а влада в першу чергу – зрозуміти настрої громади. І якщо проводити реформи, то робити це прозоро, планово і усвідомлюючи відповідальність за наслідки. Звичайно, дуже важливо, щоб українці у 2015 році об’єднались. Щоб ми не ділились на східних чи західних і зробили максимум для того, щоб відстояти свою територіальну цілісність, незалежність, свободу та права кожного українця у будь-якій частині території України. А ще дуже важливо, щоб всі наміри і дії, які йтимуть на благо держави, робилися під мирним небом. Тому, напевно, найбільш важливим побажанням 2015 року в серцях всіх українців є прагнення миру. І я зичу, хай він запанує якнайшвидше.

    Джерело: Волинський інформаційний портал

    http://vip.volyn.ua/articles/osnovna-problema-derzhbyudzhetu-lyudy-povynni-zrozumity-shcho-zminy-neobhidni-volodymyr

    Переглядів 1160
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Горохівська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Горохівській райдержадміністрації.
    Адреса: 45700, м. Горохів, вул. Шевченка, 17, тел. (03379) 2-15-02, факс 2-11-52, E-mail: info@goradm.gov.ua
    © 2014 goradm.gov.ua