19 лютого 2018 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Нормативно-правова база
  • Керівництво
  • Влада і громадськість
    Регуляторна політика
    Порядок реєстрації
    Прес-центр
    Інвестиційний довідник
  • Публічна інформація
  • Каталог послуг
  • Відкриті дані
  • Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Виборець має знати!
  • Відділ статистики інформує
  • Соціальний захист населення
  • Оголошення
  • Зайнятість населення
  • Громадська рада при РДА
  • Управління юстиції
  • Децентралізація влади
  • РДА звітує
  • Центр надання адмін послуг
  • Правове забезпечення
  • Казначейська служба інформує
  • Ресурсний центр громад
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Перелік земельних ділянок
  • Мобілізація
  • Допомога армії
  • Контрактна армія
  • Електронне звернення
  • АРХІВ НОВИН

    « Лютий 2018 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2 3 4
    5 6 7 8 9 10 11
    12 13 14 15 16 17 18
    19 20 21 22 23 24 25
    26 27 28        
    Головна>Прес-центр>Виступи керівництва>Володимир Гунчик: «Не може бути сильної армії без економіки, не може бути економіки без реформ»
    Четвер, 16 квітня 2015 13:18

    Володимир Гунчик: «Не може бути сильної армії без економіки, не може бути економіки без реформ»

    В одному з інтерв’ю десятирічної давності пан Гунчик розповідає, що йому пропонували очолити Волинську ОДА, але він прийняв рішення залишитися в бізнесі. У переломному для України 2014 році Петро Порошенко довірив йому посаду голови ОДА на Волині. Чи вистачить управлінських якостей для виконання завдань на Волині, які нині власне й диктують війна, економіка, реформи?

    –Напевно, найважливішим фактором, який вплинув на моє рішення в 2004 році, був розпочатий Корпорацією «Богдан» проект. На той період часу я вважав, що найбільше потрібен там. Сьогодні розумію, що вчинив правильно. У 2004 році розпочалася реконструкція всіх площадок, а я тоді працював віце-президентом корпорації та курував виробництво на заводах, зокрема й у Луцьку, Черкасах, Сімферополі, Києві та Запоріжжі…  Мабуть, тоді бізнес-складова була для мене більш важливою, ніж робота у владних структурах.

    –Тобто прізвище Президента тут ні до чого?

    –Абсолютно. Хоча з деякими прізвищами я би не погодився працювати.

    –До прикладу?

    –З Януковичем.

    –А з Кучмою?

    – Він знаходився в перехідному періоді від радянських часів. Віктора Ющенка вважаю першим Президентом України, який дав відчути людям ковток свободи.

    –Володимире Петровичу, а чи було у Вас особисте розчарування від президентства Ющенка?

    –У мене було більше розчарувань від президентства Кучми, бо він старався нас придушити. Важко працювалося особливо в 2003 році. Тоді були десантні наскоки на бізнес.

    –У Вас також, пам’ятається, були проблеми з податковими органами…

    –А це все наслідки. Так працювали кучмині діти.
    Тобто, відповідаючи на ваше попереднє запитання, хочу завершити, що з Кучмою я працювати не зміг би. У нього були методи надто авторитарні.

    –Чи відчували ви тиск на бізнес в часи Януковича?

    –Звісно. Але він був більш завуальований, порівняно з кучмівськими часами. Тиснули через Антимонопольний комітет, через перевірки податкової.

    –На Вас тиснули через політичну позицію?

    – В тому числі.

    –У свій час очолюване Вами підприємство мало великий контракт з Луцькою міською радою, яка у лізинг придбала автобуси для електротранстпортного підприємтва. Вони курсували по 15-му маршруту обласного центру. Сьогодні ми їх не бачимо, але, у свій час, було чимало нарікань до якості  цих машин з боку водіїв.  Автобусів нема на маршрутах. Вони, я так розумію, несправні. Як Ви це прокоментуєте, адже  критичну інформацію  щодо експлуатації машин ви раніше спростовували.

    –За рік до луцького проекту ми працювали з рівнянами. Там замінили на маршрутах близько 40 автобусів. Вони до цього часу працюють.

    –А чого в Луцьку не їздять?

    –Бо тут на кожному автобусі працювало по 25 водіїв. За машинами ніхто не доглядав. Я себе також запитую: «Чому в Рівному автобуси їздять, а в Луцьку стоять під парканом?». Якби ці автобуси були економічно не практичні… Давайте поїдемо на підприємство та подивимося, в якому вони стані. Автобуси жодного разу не заїжджали на автосервіс. Ніколи! Ми зараз працюємо над тим, щоб місто отримало нові тролейбуси, але  переживаю, щоб не вийшло так, як із автобусами.

    От не подобається, що голова ОДА їх не слухається

    –Повернімося до вашої нинішньої безпосередньої роботи і посади. Ви були призначені в непростий для України та Волині час. Триває війна.   Які з проблем  області вирішуються найскладніше? Як впливає на розвиток Волині нинішня війна?

    –Мабуть, так склалася доля, що довелося працювати у виконавчій владі саме зараз. Труднощі долати мені не вперше в житті.
    Як на сьогодні впливає війна? Та вона не впливає тільки на тих, хто не хоче її помічати та зайняв  своєрідну позу страуса. Ми мали б інші економічні показники в регіоні та державі, якби не війна. 200 мільйонів гривень щоденно український бюджет віддає для того, щоби стримати агресора та забезпечити обороноздатність країни. Це – величезна сума.
    Насправді змінилося багато чого в житті наших людей.

    –Що для вас особисто складніше: вирішувати питання через погіршення економічних показників чи моральний аспект? Адже війна – це не тільки провал економіки. Це – й політика. На Волині люди перекривали дороги, щоб не забирали їхніх родичів до армії. У вас був момент не зовсім простих стосунків з волонтерами. Що важче?

    –Хочу почати з кінця вашого запитання. Дуже багато хто сьогодні чомусь хоче, щоб у мене були непрості стосунки. В мене цілком нормальні стосунки з громадськими організаціями, волонтерами. Буквально днями зустрічалися та ламали голову над тим, як впорядкувати механізм ввезення транспортних засобів для використання їх в зоні АТО.
    Так, були й хлопці, які досить агресивно поставилися до моєї критики псевдоволонтерів. Маю на увазі тих,  які роз’їжджали на джипах Горохівським районом.  Хтось перекрутив цю інформацію та подав в іншому вигляді. Ймовірно для того, щоби показати, що у виконавчої влади сьогодні є конфлікти. Які можуть бути конфлікти чи напружені відносини з громадськими організаціями?..
    У мене є непорозуміння з окремими представниками громадських організацій, які хотіли би впливати на мене як голову ОДА.  Якось вони заявили: «Ви нас маєте слухатися, Володимире Петровичу». От їм не подобається, що голова ОДА їх не слухається. Але я ж розумію, що перед ними стоять інші завдання… Називаю таких людей вічними революціонерами. Вони тільки руйнують, живуть  на гребені конфлікту. У мене ж зовсім інша позиція. Президент призначив на цю посаду, щоби я об’єднував та консолідував. Щоби були створені умови для спільного вирішення завдань і громадськими організаціями, і волонтерами, і владою. Багатьом це не подобається. Вони хочуть знайти щілинку, щоб вставити лом та розхитувати стабільність. Не ділю на своїх і чужих. В мене нема правильних і неправильних.
    Що для мене є важчим? Звик працювати в економічних реаліях. Вже в перші дні перебування на посаді зрозумів, що нічого страшного в економіці нашого краю немає. Потрібно вміти чітко виділити пріоритети. І це зробив відразу. Визначив, що займатимусь підготовкою до зими, бюджетом та захистом сімей військовослужбовців. Це спрацювало. Над цими завданнями працювала моя команда перші півроку. Початок цієї роботи був напруженим, бо довелося стикнутися з громадою, що сприймала окремі дії військових посадовців «в штики».
    Йдеться про першу та другу хвилю мобілізації. Я ж прийшов, коли вже тривала третя хвиля. Всі пікети та перекривання доріг  були спричинені тим, що люди переймалися, аби не було повторення помилок. Разом із тим, мені довелося вперше зустрітися з таким явищем, коли громадою прикривалися ляльководи. Вони управляли багатьма процесами, не показуючи себе. Ми тоді вперше зрозуміли, що таке гібридна війна і що таке наша інформаційна безпека.
    Перша моя поїздка в Ратне… Люди перекривали дорогу. Але я зрозумів, що там не було матерів солдатів. Там були релігійні фанатики та чітко направлені люди, які з мобільних телефонів керували, що має робити громада. Терпіння і витримка наша зробили своє. Ми ніде не перейшли межі, не піддалися на провокації та конфлікти. Зрештою вдалося залагодити ці питання.
    Те ж саме відбувалося під час псевдоконфліктів із громадськими організаціями. Мене провокували на ці конфлікти. Люди запасалися яйцями та іншими атрибутами тільки для того, щоби спровокувати голову ОДА. Казав тоді і зараз повторюю: мене спровокувати не вдасться.

    –Спровокувати на що?

    –На прийняття різких рішень або таких рішень, котрі демонструватимуть невпевненість чи слабкість: от ти прийшов, а ми тебе нагнемо і будеш робити так, як скажемо. Ці намагання поставити голову ОДА «на місце»  проявлялися в перші дні. А потім було все в порядку. Були непрості розмови з родичами вояків у будинку «Просвіта». Там були люди, які переживали за своїх дітей. Вони вимагали від влади прийняття конкретних рішень, захисту і підтримки. Я з розумінням до них ставився.

    …держава дуже довго радилася, як поступити

    – Уряд заявив, що у 2015 році зроблено ряд кроків до фінансової децентралізації і місцеві бюджети отримали додаткові джерела доходів. Чи відчутною для Волині є така децентралізація? І чи варто дослухатися до критики аналітиків, які вважають, що  так званій бюджетній децентралізації мала б передувати низка галузевих реформ?  Якщо вести мову про обласний бюджет, то після змін він втратив частину доходів через зменшення надходжень від ПДФО. Самі ж ваші фінансисти кажуть, що надходження з часток податку на прибуток та екологічного податку не покриватимуть різниці.  В той же час, держава сказала з обласного бюджету фінансувати ветеринарну медицину. Скоріше за все, доведеться з обласної казни платити зарплату працівникам Ковельської залізничної лікарні. Де ж тут децентралізація?

    –Децентралізація – це не процес одного дня. Він не може відбутися за короткий період. Слухаю, як ви формуєте запитання. Ви – також під впливом інформаційного блоку, який дискутується в суспільстві. От кажете: бюджет зменшився… А що передбачає децентралізація? Це – передача відповідних прав, повноважень і зобов’язань тим органам влади, які безпосередньо повинні їх виконувати.
    В моєму розумінні обласний бюджет – це утримання апарату обласної ради та три основних бюджетоутворюючих фактори, які мають залишитися на обласному рівні: територіальна оборона, транскордонне співробітництво і надзвичайні ситуації. Більше нічим обласна виконавча влада не повинна займатися.
    Скажіть, будь ласка, що це за обласна комунальна власність, яка знаходиться в Маневицькому районі? Я цього не розумію.
    Ми говоримо про витрати бюджету на лікарню в Ковелі. Чому? Бо це – перехідний етап. Яке відношення має обласна влада до об’єкту, який знаходиться в Ковелі? Напевно, місто повинне було знайти шляхи порозуміння з районами у питанні обслуговування їхніх залізничників.

    – На продовження теми реформ: чи доцільно впроваджувати їх в умовах війни? Чи не матимемо в результаті ситуацію, коли держави просто перекладе незручні для себе проблеми на плечі місцевих рад?

    –Держава робила непоодинокі кроки в цьому плані. Нічого не вийшло, бо держава дуже довго радилася, як вчинити. Якщо довго радитися, то результату не буде.
    Нам треба робити реформи навіть в умовах війни, бо інакше ми цю війну програємо. Якщо витримаємо це випробування, то за досить короткий термін часу будемо в Євросоюзі.
    Не може бути сильної армії без економіки, не може бути економіки без реформ. Ми не хотіли цієї війни, але так склалося. Впевнений, що в народу України вистачить сил і на реформи, і на відстоювання своєї Незалежності.
    Децентралізація має початися з мізків людей.

    –Сьогодні прийнятий Закон про добровільне об’єднання територіальних громад. Він передбачає принцип добровільності громад при прийнятті рішення про об’єднання. Між тим, на сайті Мінрегіонбуду йдеться про те, що розроблена так звана Методика розвитку самодостатніх громад, яка передбачає, що ОДА має створити перспективний план таких об’єднань, які потому своїм рішенням має благословити обласна рада…
    –Ніколи не читайте таких інформацій.

    – Вона ж не з „жовтої преси”, а з офіційного сайту офіційного  Міністерства. То в чому ж принцип добровільності, якщо громади поcтавлять перед фактом-схемою таких об’єднань?
    –Це – така ж сама чиновницька структура  як і решта. Чітко читаємо Закон, у якому йдеться про добровільне об’єднання громад.

    – Вам була установка зверху робити такі перспективні плани?

    –Ні! Мало того, був у Кабміні на нарадах. Там чітко йшлося про те, що наша функція – максимально роз’яснити громадам та надати їм методичну допомогу у випадку готовності приймати такі рішення. Я жодного разу не давав адміністративних команд щодо об’єднання і робити цього не буду. Хочу, щоби з’явився перший приклад добровільного об’єднання громад, коли туди підуть кошти і буде зовсім інша схема формування бюджету, коли люди в цьому об’єднанні зрозуміють, що вони виграли, то, побачите, як стрімко розвиватиметься процес.

    –На Волині є приклади таких намагань?
    – Є. Багато пропозицій опрацьовується з Ківерцівщини та Ковельщини. Сьогодні тривають активні дискусії щодо зміни меж Нововолинська. Я говорив із Віктором Сапожніковим, із Миколою Романюком. Попередив, щоби не тиснули на сільських голів. Сильніший і слабший, об’єднавшись, створять сильнішого, але не слабшого.
    А облдержадміністрація, наголошую, не має ніяких інструкцій, темників чи наказів адміністративним методом проводити цю реформу. Це перший крок до адмініреформи.

    –А як Ви ставитеся до ймовірних змін Конституції, які означатимуть реформу місцевого самоврядування. Тоді зміниться функція очолюваної нині вами гілки влади. Адже виконкоми формуватимуть обласні ради.

    –Тільки позитивно ставлюся до таких змін. Вважаю, що влада має бути сконцентрована в одному місці. За неї мають нести відповідальність одні й ті ж люди. Якщо голова ради буде очолювати і виконком, то ні на кого пальцем не показуватиме. Він буде формувати свою команду, працюватиме з депутатами. І рішення сесії йому доведеться впроваджувати. Він не киватиме пальцем: «Це сесія прийняла рішення. Я тут ні до чого». А депутати не матимуть можливості кивати на адміністрацію. Це – спільний котел, і спільні проблеми.

     Ми не повинні допустити соціальних конфліктів

    – На найближчій сесії обласної ради вноситимуться зміни до обласного бюджету. У тому числі відбуватиметься розподіл майже 67 млн грн вільних залишків. Також область в очікуванні 90 млн грн із Фонду регіонального розвитку.  Куди потрібно спрямувати ці кошти, з вашої точки зору? 

    – Ми в жодному разі не можемо допустити, щоб ті кошти, які залишаться в обласному бюджеті, були використані як піар перед виборами. Це – головне. Адже сьогодні є спроби зробити десь місточок чи кладочку, бо є певні важелі впливу. Основне питання: ми маємо закрити свої зобов’язання за борги попередніх років, бо це тягне за собою штрафні наслідки та санкції. Ми мусимо виконати ці зобов’язання ще й тому, адже інакше нам ніхто не буде вірити.
    Треба виконати і зобов’язання, які ми взяли на себе, пов’язані з децентралізацією. В тому числі і щодо лікарні, про яку ви раніше згадували. Треба спрямувати видатки і на освіту, науку та соціальний захист, де це не закрито субвенціями. І, звісно, потрібно приділити особливу увагу питанням, які пов’язані з війною. 8,6 млн грн вже закладено. Додасться ще 10 млн грн. Я буду виступати ініціатором того, щоб була створена ще одна програма для військових. Йдеться про реабілітацію демобілізованих.

    –Але такий проект уже розробив Сергій Слабенко.

    – Ми його підтримаємо, але спільно допрацюємо. Там пропонується закласти 800 тис. грн, але цього мало. Ми будемо збільшувати цю суму. Підтримуватимемо реабілітаційні центри з цих коштів. Будемо фінансувати психологічну та медико-психологічну реабілітацію демобілізованих. Будемо підтримувати сім’ї загиблих та тих, хто служив і повернувся. Люди переживають психологічний злам, і ми не повинні допустити соціальних конфліктів. Буду наполягати, щоб ця програма працювала.

    –Які об’єкти соціальної сфери, будівництво яких розпочато, будуть добудовувати в цьому році? І чи добудовуватимуться в умовах війни?

    - Ви ж запитували про Фонд регіонального розвитку. Вважаю, що цей Фонд буде використаний на об’єкти, які потребують завершення. Положення про Фонд забороняє робити капітальні ремонти. І ще один важливий момент. Ті об’єкти, які будуть включені в перелік Фонду повинні бути завершеними в 2015 році. Це стимулює спрямувати кошти на ті об’єкти, які ми здамо. Серед них – дитсадки в Ківерцях та в Турійському районі, лікарня в Горохові. Таких об’єктів можна називати безліч. Не будемо витрачати кошти там, де навіть нема фундаменту, але є бажання.
    Крім цього, Фонд регіонального розвитку – це ще не все. Є грантові проекти, ведеться робота щодо залучення інвестицій. У Нововолинську будуватиметься сміттєпереробний завод за кошти інвесторів. Тривають роботи по проекту з „Луцьктеплом”, інвестуються кошти у „Луцькводоканал”.
    Є питання по 10-й шахті. Провели нараду по розробці териконів. Є люди, які готові прийти з грошима, але вони хочуть бачити, що ми теж маємо наміри брати участь в цих проектах.

    Народ розуміє, що це –  його багатство, а не Віті Януковича

    – Ваша точка зору щодо майбутнього нововолинських копалень. Як уникнути соціального вибуху в місті за умови закриття шахт?

    – Моя позиція дуже проста. Всі збиткові шахти мають бути закриті. Тим не менше, сьогодні в Нововолинську є шахти, які можуть бути не збитковими. Я уважно вивчив пропозиції по шахті №9, де є мотивація, що копальня може бути не збитковою. В цьому році вона може вийти на нульовий рівень. Але там є цікаві питання, пов’язані з наступними роками. У 2016 році вони хочуть, скажімо, розвинути одну лаву, а в 2017 – іншу. Виникає питання: а кошти на цей розвиток звідки?  Якщо шахта не збиткова, то вона має не просто працювати, а й розвиватися. Не треба розраховувати на те, що знову держава дасть… Треба працювати по цій шахті і вести детальніші розрахунки.
    Вважаю найбільш перспективною шахтою – десяту. Там якість вугілля зовсім інша. Але для того, щоби добудувати цю шахту, треба 500 млн грн. В державі  таких коштів немає. В цьому році виділяється тільки 200 млн грн. Але рук не опускаємо. Сьогодні є пропозиції про те, що цю шахту можна добудувати за рахунок інвесторів. У тому числі – консорціуму із залученням вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Вугілля, яке сьогодні видобувається  у нас, має великий вміст сірки. Воно підлягає збагаченню для використання на звичайній ТЕЦ. Але з нього можна отримувати нафтопродукти, добувати газ. Це -  серйозні технології, але кардинально міняється ситуація і зі збутом цього вугілля.
    Ви запитували про ймовірну соціальну напругу. Якщо запустити шахту № 10, то Нововолинськ її не знатиме.

    – Волинь має не тільки вугілля, а й інші надра. У свій час активно обговорювалася тема міді, сьогодні – актуальний бурштин.  Чи варто на Волині стимулювати  видобування корисних копалин?

    –Все треба робити правильно та з врахуванням інтересів громади. На Поліссі достатньо піску, але коли він вибирається в одному місці і не робиться рекультивація, то там виникає великий смітник і потрібно знову завозити пісок, щоб його засипати. Коли здійснюється рекультивація і насаджуються хвойні дерева, то ці надра відновлюються. Якщо так поступати, то такий напрямок як видобування  надр потрібно розвивати, бо це – робочі місця.
    Торф і вугілля. До цього часу, видобуваючи вугілля, створювали терикони, які горіли.  Це – проблема екології. У мене за останні  місяці було три делегації, які просять забрати на переробку ці терикони, щоб отримати те ж вугілля, брикет та будівельні матеріали. І нема териконів.
    Торф – складова частина паливного комплексу Волині. Для мене це стратегічні надра, до яких ми ще не добралися. Ми маємо в Маневичах торфобрикетний завод, який працює за технологіями 1917 року, умовно кажучи. Сьогодні цю сировину можна використовувати по-іншому. З неї можна мати похідні матеріали — газ, бензин, солярку. Але, розробляючи торф , потрібно чітко розуміти, що буде на тому місці, коли зняти відповідні пласти. Якщо це водойми, то вони мають бути культивовані і в них має бути риба. Якщо ж це територія, яка підлягає засадженню, то її треба засаджувати, а не лишати копанки.
    Бурштин. Чисто державна позиція: треба прийняти закони, які б регламентували видобуток цього каменю.

    –А Кодекс про надра навіщо?

    –Я вважаю, що має бути спеціальний закон про бурштин.

    – Ви неодноразово заявляли про потребу створення в області комунального підприємства „Волиньбурштин”. Чи надалі відстоюєте цю ідею? Ваші прогнози стосовно результатів розгляду обласною радою „бурштинових питань”?

    – Всі питання геологічного вивчення – це приховане видобування бурштину. Структури, які заявилися в облраду, будуть видобувати бурштин, а стверджувати, що ведуть розвідку. Накопають марсіанських лунок та скажуть: „Вибачте, більше бурштину тут немає”. Геологорозвідка  в тому виді, як вони просять, передбачає видобування бурштину.
    Ми зробили перший крок – створили проект регуляторного акту, який відноситься не тільки до бурштину.
    Але, крім того, держава повинна віднести цей камінь до дорогоцінного каміння. Подивіться, яка його ціна за кордоном. Воно ж дорожче за золото.

    –Можливо, простіше врегулювати ринок збуту, а також захистити інтереси і держави, і громади, на території якої видобувається сонячний камінь?

    –Спочатку треба зрозуміти, звідки воно добувається.

    –Як же тоді бути з несанкціонованим видобуванням? Поки чекатимемо на спеціальний закон, бурштин можуть вкрасти ті, що його видобувають уже сьогодні.

    –Якщо цієї справи не покриватимуть відповідні чиновники, то несанкціонованого видобутку не буде.

    –Хто ці чиновники?  Ви ж також – чиновник.

    –Я роблю все, що передбачає закон: підготував регуляторний акт. А є люди, які сьогодні приїжджають на територію сільської ради, привозять помпи, ставлять машини і видобувають бурштин. Що про це ніхто не знає? Не відають силові структури? А місцева влада? Знають. Чому  допускають? Ресурсу не вистачає? Та, ні. Потрібна політична воля.

    –Кому потрібно висловити претензії в першу чергу?

    – Силовикам.

    –Ви знаєте конкретні прізвища посадовців із правоохоронних органів, яким можна дорікнути бурштиновим питанням?

    –Проблема Волині в тому, що, вибравши бурштин із Житомирщини та Рівненщини, всі старателі почали їхати до нас. Як показують сьогодні попередні оцінки, в нас – найбільші запаси цього каміння. В нас ще й найцікавішій камінь.  Всі, хто стоїть за нелегальним промислом,  ще й маскуються. Все це нагадує мені клондайк  в Америці. У кого був більший револьвер, той – головний. Але там держава зрозуміла та впорядкувала. Тому сьогодні найбільші золотовалютні запаси в Америці. Ми знаходимося на етапі: „Анархія – мать порядка”. Суспільство цього не терпітиме. Народ розуміє, що це його багатство, а не Віті Януковича. Чи ще когось. Все буде впорядковано. Процес буде узаконений.
    Нинішні, бурштинові, рішення обласної ради не на часі. Потрібно чекати закону.

    –Які напрямки економіки варто розвивати на Волині?

    –Сільське господарство – в першу чергу. Маємо результати минулого року. Після 1987 року вдалося вперше зібрати понад мільйон тон зернових.
    На Волині активно розвивається переробка. Область має все: цукровий буряк, картоплю, ягоди, гриби.
    Важливий напрямок, це – інфраструктурні проекти, бо область – транзитна. Це – не тільки питання доріг, а й усе, що буде коло доріг.
    Третій напрямок, це – Світязь. Ми самі не розуміємо, яким багатством володіємо.

    –А ми ним володіємо?

    –Ми його просто експлуатуємо. Безбожно і шкідливо для громади та для себе. Візьміть Угорщину – Балатон. У Польщі – Мазури. Згадайте про інші регіони, де нема виходу до моря. В цих країнах було зроблено багато кроків, щоби розвинути ці об’єкти. Там сотні мільйонів, які сьогодні просто лежать на дні нашого озера. Ми плаваємо човнами, деколи ловимо пару рибин, але це – серйозний інвестиційний проект, і так його треба сприймати. На березі Шацьких озер мають бути не просто хатинки, а комплекси, які круглоріч працюють. Там має бути інфраструктура, яка б забезпечувала розвиток цього регіону, починаючи від доріг та закінчуючи очисними спорудами, каналізацією. Ми не навчилися користуватися Світязем.
    Якщо мені скажуть балотуватися, щоб підтвердити своє реноме, то я це робитиму

    –Ви вже чимало сказали про свій погляд на економіку Волині і те, як би вона розвивалася, якби не війна. Але сьогодні в Україні є ще одна хвороба, не менш загрозлива, як війна. Я маю на увазі корупцію. Днями про Волинь знову показували погані новини. Про хабарі на Ягодинській митниці. Що вам про це відомо? Чи реально в Україні побороти корупцію?

    –Має бути жорстка система законів, які б врегулювали відповідальність. Я не прихильник, щоби відрубували руку, як в Китаї, чи розстрілювали. ЄС показує, як боротися з таким ганебним явищем. Ти прийшов на роботу, маючи на руці годинник за 200 тисяч доларів. Треба давати собі звіт: а за що ти його купив, чи де взяв? Як чиновник міг купити таку річ? Потрібно розрізняти боротьбу з корупцією  і передумови до корупційних дій. Нам дуже багато потрібно зробити, щоби навчитися жити за законом. Так живе Європа. Вони поважають закон. Ми перетинаємо кордон і поважаємо тамтешні закони, а чому не дотримуємось своїх? У нас роками напрацьовувалася така система. Сидить простий чоловік біля телевізора і дивиться, як колишній Президент камазами вивозить гроші. Він задає  питання: „Йому можна? А мені?” Боротьба з корупцією – це наше головне завдання.
    Про Ягодин. Багато питань є до впорядкування роботи фіскальних служб. В свідомості  людей залишається впевненість, що це якось пройде і нам за це нічого не буде.
    Але треба розуміти, що є сторона, яка бере хабар, і та, яка дає. За кордоном в голову нікому не приходить дати хабар митнику чи поліцейському. В нас в свідомості людей закладено: дам 50 доларів – і повна фура контрабанди проїде через кордон.

     –Чи братимете участь у місцевих виборах, які ймовірно відбудуться восени?

    –Якщо ти хочеш перевірити свій авторитет в громади, то балотуйся і підтверджуй, що маєш довіру. Але я людина команди Президента. Яке рішення прийме Президент, я його буду виконувати. Якщо мені скажуть балотуватися, щоб підтвердити своє реноме, я це робитиму.

    –Підете в облраду?

    –Звичайно. Але, якщо буде прийнято рішення, що мені потрібно залишатися на цій посаді, але без статусу депутата, то так і буде. А, можливо, буде реформування влади і формуватимуться виконкоми. У тому разі, однозначно, якщо хочеш залишитися у владі, потрібно буде пройти через вибори. Готовий до будь-якого варіанту. Але, повторю: я – командний гравець.

    Оксана ЛУКАШУК

    Переглядів 385
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Горохівська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Горохівській райдержадміністрації.
    Адреса: 45700, м. Горохів, вул. Шевченка, 17, тел. (03379) 2-15-02, факс 2-11-52, E-mail: info@goradm.gov.ua
    © 2014 goradm.gov.ua