25 вересня 2017 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Нормативно-правова база
  • Керівництво
  • Влада і громадськість
    Регуляторна політика
    Порядок реєстрації
    Прес-центр
    Інвестиційний довідник
  • Публічна інформація
  • Каталог послуг
  • Відкриті дані
  • Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Виборець має знати!
  • Відділ статистики інформує
  • Соціальний захист населення
  • Оголошення
  • Зайнятість населення
  • Громадська рада при РДА
  • Управління юстиції
  • Децентралізація влади
  • РДА звітує
  • Центр надання адмін послуг
  • Правове забезпечення
  • Казначейська служба інформує
  • Ресурсний центр громад
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Перелік земельних ділянок
  • Мобілізація
  • Допомога армії
  • Контрактна армія
  • Електронне звернення
  • АРХІВ НОВИН

    « Вересень 2017 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1 2 3
    4 5 6 7 8 9 10
    11 12 13 14 15 16 17
    18 19 20 21 22 23 24
    25 26 27 28 29 30  
    Понеділок, 10 серпня 2015 15:23

    Музеї та пам'ятки Горохівщини

    Горохівський районний народний історичний музей

    1 copyГорохівський музей Революційної бойової і трудової слави було відкрито у 1967 році. Звання "народний" присвоєно у 1968 році. Музей відкрито завдяки ініціативі ветерана Великої Вітчизняної війни, першого директора на громадських засадах, Максименка Андрія Івановича. Він знаходився на Пагорбі Слави у напівпідвальному приміщенні, яке у 80-х роках було втрачене.

    У 2000 році Горохівський музей Революційної бойової і трудової слави був перепрофільований в Горохівський районний народний історичний музей. За сприяння начальника відділу культури Д.Колесник отримав відремонтоване приміщення і був урочисто відкритий 24 серпня у день святкування 9-ї річниці Незалежності України.

     

    Перебудова експозиції здійснювалась директором музею І.Шешко і В.Музичуком. Значну допомогу надав тодішній голова Горохівської міської ради В.Собуцький. 

    Нині у фондах Горохівського районного історичного народного музею понад 1500 експонатів.

    Музей розповідає про історію нашого древнього краю. Горохів - одне з найстаріших поселень Волині. Перша писемна згадка зустрічається в Іпатіївському літописі у 1240 році.

    Експозиція музею розміщена у 9 залах. Археологічні знахідки давноруського періоду, пам'ятки епохи бронзи та черняхівської культури свідчать про давнє життя мешканців краю.

     

    2 copyСвітлини старого міста та документальні матеріали розповідають про древні витоки Горохова, який є південними воротами області. Тут знайдені залишки городища часів Київської Русі.

    У другій половині XIV століття Волинь переходить до складу Литовської держави. Правителями міста стають роди Сангушків-Кошерських, які надали Горохову Магдебурзьке право 26 липня 1600 року.

     

    Наш край протягом багатьох століть був ареною бойових дій. Тут відбувалися національно-визвольні козацькі битви, проходила Перша світова та незагойні рани залишила Велика Вітчизняна, події якої відображені в експозиції "В століттях будуть пам'ятати їхні славні імена". Цікавими є світлини героїв-ветеранів, оригінальні експонати, карти-схеми, які розповідають про оборону і визволення нашого краю.

    Інша експозиція ознайомлює відвідувачів із створенням та боротьбою УПА на території Волині, святкуванням ювілеїв Української Повстанської Армії.

    Окрема сторінка експозиції присвячена репресованим горохівчанам і має назву "Реабілітовані історією".

    Експозиція "Кращі сини і дочки нашого краю" розповідає про видатних люде Горохівщини. Про побут, звичаї та культуру горохівчан ознайомлює колекція етнографічних матеріалів. Зокрема, кімната українського побуту відтворює інтер'єр селянської хати кінця XIX початку ХХ століття. 

    3Тут можна побачити зразки ткацтва і вишивки, плетіння з соломки та лози, гончарні вироби, писанки, старовинні ікони, речі побуту, колишні меблі.

    Окрасю нашого музею є колекція рушників, яким більше 150 років, зразки українського одягу XIX століття.

    У музеї постійно експонуються виставки з музейних колекцій, твори народних майстрів, роботи місцевих художників.

    Горохівський районний народний музей щиро запрошує всіх, хто хоче пізнати історію нашого краю, торкнутись святинь минулого, довідатись про сьогодення.

     

     

    Довідка для відвідувачів музею:

    музей працює з 10.00 до 16.00 год.

    вихідні дні: субота, неділя

    Адреса музею: м.Горохів, вул. Незалежності, 2а

    Телефон для довідок: (03379) 4-01-28

     

    Берестечківський народний історичний музей та пам'ятки міста Берестечка

    1bМузей створено в 1961 році, відкриття відбулось у травні 1963 року. Засновником і завідуючим на громадських засадах спочатку був місцевий вчитель Григорій Стахович Філіпович. Приміщення музею знаходилося недалеко від міської ради. У 1975 році було перенесено на вулицю 17 вересня (зараз Козацька). З травня 1991 року музей працює в адмінприміщенні Берестечківської міської ради

    Керівником був Шиманський Іван Антонович. З липня 1997 року на посаді директора музею працює Дергай Олег Анатолійович.

    У фондах музею знаходиться 1050 експонатів. Речова експозиційна база розповідає про період неоліту, початки поселень на території міста та навколишніх сіл, заснування міського самоврядування.

    Оригінальні експонати доби козаччини свідчать про битву під Берестеч­ком 1651 року.

    У розділі “Ремесла” представлені знаряддя праці кушнірів, шевців, ковалів, столярів, а також книга шевського цеху, розпочата 1871 року.

     

     

    2bДалі в музеї представлені такі розділи: “Міщанська світлиця”, де можна побачити предмети побуту жителів міста 19-20 століття; “Перша та друга світова війна”, де знаходяться речі та амуніція і фрагменти зброї, які свідчать про бойові дії на території міста; “Розвиток УПА на території Берсстечківщини”, де розміщено предмети і зброю стрільців та підпільни­ків УПА.

    Берестечко - місто районного підпорядкування, розташоване у верхів’ї річки Стир на стику Волинської, Львівської і Рівненської областей.

    Воно згадується, як село Берестки Перемильської волості в грамоті великого князя литовського Казимира Ягеллончика від 1 червня 1445 року.

    Назва міста Берестечка, очевидно, походить від того, що навколо нього росли берестяні ліси.

    У 1559 році за привілеєм короля польського Сигізмунда І Августа місто отримує Магдебурзьке право (право міського самоврядування). У той час воно належало князю Фрідріху (Семену) Глібовичу Пронському. Склад населення був різний: землевласники, міщани, городники, комірники, ремісники.

    Згідно з податковими відомостями за 1629 рік в Берестечку налічувалося 389 димів (господарств), отже, населення в цей час становило понад 2300 осіб.

    У ХVІІ-ХVІІІ століттях місто належало Пронським, Лешинським, Сангушкам, Заславським, Корчевським, Замойським. Часто одні власники продавали його іншим, або віддавали в оренду.

    На початку і до середини XVII ст. Берестечко було аріанським центром на Волині, тут діяли аріанська молільня, школа.

    Світову славу місто здобуло в зв’язку з Берестецькою битвою 1651 року. На той час то була одна з найбільших битв за кількістю вояків. У ній брали участь близько 150 тисяч поляків і німецьких найманців з однієї сторони і біля 100 тисяч українських козаків та повсталих селян, союзниками яких були до 50 тисяч кримських татар, з другої сторони.

    У вирішальний момент битви внаслідок зради хана, який захопив гетьмана в полон, українське військо втратило союзників і свого керівника, що не зміг на той час дістатися до поля битви. Козаки й селяни змушені були відступити і окопатися в таборі.

    Свято -Троїцький собор (православний),

    3bІдея побудови храму Св. Трійці виникла в 1902 році з метою увічнення пам’яті козаків, полеглих у битві під Берестечком у 1651 році. Будівельна комісія під керівництвом настоятеля храму отця Іоана Нікольського вибрала тоді приміщення Володимирського собору у Києві як взірець споруди майбутньої святині. 17 липня 1910 року архиєпископ Антоній освятив місце під будівництво храму.

    До 1914 року стіни собору були виведені майже до висоти склепінь. У зв'язку з лихоліттями Першої світової війни будівництво припинилося. У 1916 році австро-німецькі війська реквізували будівельні матеріали, призначені для закінчення споруди храму. Після війни старанням настоятеля церкви у 1927 році вдалося завершити частину будівельних робіт і освятити печерний храм (підвальний) під склепінням головної церкви на честь святителів Петра, Олексія, Іони та Филипа.

    За переказами міщан в 1932 році відбулося возведення хреста на Свято-Троїцьку церкву.

     

    Свято-Троїцький костел.

    4bСпоруджено на честь перемоги польського війська в Берестецькій битві.

    24 липня 1711 року відбулася закладка мурованого костелу Св. Трійці і монастиря (кляштора) тринітаріїв при ньому. (Тринітарії - з латинського “Свята трійця”- чернечий орден, заснований в 1198 році).

    Будівництво костелу,  розпочате на кошти Томаша Карчевського, продовжував його брат Януш, який помер в 1744 році, і закінчив люблінський староста Ян Замойський в 1765 році.

    Двічі горів дах храму і монастиря. Дані про костел: мурований, хрестової структури, збудований у стилі Барокко, оздоблений фресками італійського художника Кармароні (або Кармоччі), а також дерев’яними скульптурами.

    Мав 8 алтарів, орган. 1784 року Ленчицький казначей Антон Заєнчик подарував для монастиря тринітаріїв 12 тисяч польських злотих.

     

     

     

    Курган “Маруха”.

    5bНа північному заході за 5 км від міста Берестечка (недалеко від Мервинського хутора) знаходиться висока могила-курган “Маруха”.

    За легендою там похоронена сестра Олександра Фрідріховича Пронського (власника Берестечка) княгиня Маруха (Марія, Марухна) Пронська. Можливо, вона також, як і О.Пронський, була аріанкою.

    Аріани ховали своїх померлих у відлюдних місцях: лісах, полях.

    Зараз на кургані стоїть дерев’яний хрест.

    За переказами старожилів у літню сонячну погоду з цього місця можна побачити куполи Почаївської Лаври.

     

    Каплиця “Свята Текля”.

    У 1658 році орда кримського хана Нуреддіна напала на Берестечко. Було вбито і забрано в полон багатьох жителів, спалено католицький монастир, замучено 43 черниці з ігуменею Теклею. Тоді на окраїні міста жителі насипали курган і збудували каплицю, яку назвали “Свята Текля”.

    У лісі біля Берестечка в урочищі “Шведиха” татари замордували багато берестецьких дівчат і їхніми тілами загатили болото. Це місце дістало назву “Дівоча іребля’’.

    “Мурований стовп”.

    6bОбеліск на могилі Олександра Пронського. власника Берестечка, знаходиться на північному заході від міста, на окраїні.

    Його споруджено на могилі О.Пронського, маг висоту 16 метрів, збудований з оригінальної цегли.

    На обеліску, який в Берестечку називають - “Мурований стовп”, збереглася пам’ятна таблиця з надписом  польською мовою: “Олександр Фрідріхович Пронський каштелян троцький помер в останні дні березня 1631 року”.

     

     

     

    Довідка для відвідувачів музею:

    Музей працює з 9.00 до 18.00 год.

    Вихідні дні: субота, неділя

    Адреса музею: вул.Шевченка, 2 м. Берестечко

    Телефон: (067) 856-00-11

     

    Переглядів 1989 Останнє редагування Понеділок, 10 серпня 2015 16:33
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Горохівська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Горохівській райдержадміністрації.
    Адреса: 45700, м. Горохів, вул. Шевченка, 17, тел. (03379) 2-15-02, факс 2-11-52, E-mail: info@goradm.gov.ua
    © 2014 goradm.gov.ua