22 вересня 2021 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Діяльність райдержадміністрації
Прес-центр
Район сьогодні
  • Розпорядчі документи
  • Регуляторна політика
    Публічна інформація
    Інформація з установ району
    Оголошення
    Програми та стратегії району
    Виконання програм та стратегій
  • Децентралізація влади
  • Самоорганізація населення
  • Вивчення громадської думки
  • Очищення влади
  • Електронне звернення
  • Вакансії державної служби
  • Інвестиційний довідник
  • Запобігання проявам корупції
  • АРХІВ НОВИН

    « Вересень 2021 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30      
    Середа, 07 травня 2014 10:29

    Володимир-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

    Якщо ви проживаєте не за місцем реєстрації та плануєте голосувати на місцевих виборах - відеоінформація знаходиться за посиланням:

    https://drive.google.com/file/d/1gwv8P4O6oJlalzqYDCAP7e7f56YpazMg/view

    Як проголосувати на місцевих виборах, якщо у Вас немає зареєстрованого місця проживання?

    Протягом тривалого часу у багатьох українців виникало питання як вони можуть реалізувати своє виборче право, якщо не мають зареєстрованого місця проживання, так званої прописки. Через колізії права, які виникали внаслідок невирішеності такої проблеми на нормативно-правовому рівні, багатьом виборцям так і не вдалося реалізувати свої виборчі права на минулих виборах.

    Для забезпечення реалізації та захисту виборчих прав громадян 11 червня 2020 року Центральна виборча комісія (ЦВК) прийняла постанову № 103 «Про Порядок визначення виборчої адреси виборця, який не має зареєстрованого місця проживання». Про це консультують юристи Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 

    Так, у разі, якщо виборець не має зареєстрованого місця проживання, його виборча адреса визначається:

    -за погодженням із центром обліку, який відповідно до закону веде облік бездомних осіб або соціальною службою, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення обліку бездомних осіб;

    – органом ведення Державного реєстру виборців (далі – орган ведення Реєстру) за мотивованим зверненням виборця.

    У разі реєстрації виборчої адреси бездомних, виборець реєструється за адресою центру або соціальної служби, які ведуть облік бездомних осіб.

    У разі реєстрації виборця, який не має прописки, орган ведення Реєстру може визначити виборчу адресу виборця, який не має зареєстрованого місця проживання, за місцем, де він фактично проживає.

    Для цього особа, яка не має зареєстрованого місця проживання та набула права голосу або має право голосу, однак виявила, що вона не включена до Державного реєстру виборців або вибула зі своєї виборчої адреси, чи виборчу адресу якої визначено органом ведення Реєстру, може за власною ініціативою звернутися до органу ведення Реєстру із заявою щодо свого включення до Реєстру або щодо зміни виборчої адреси.

    Така заява подається особою до органу ведення Реєстру за місцем її фактичного проживання на території України.

    У заяві вказується адреса житла, за якою виборець фактично проживає та яку просить визначити його виборчою адресою.

    Після виконання зазначеного алгоритму дій і включення нової виборчої адреси до Реєстру виборців, особа може проголосувати за місцем свого проживання, незалежно від того прописана вона чи ні.

    Путівник виконавчого провадження

    Безоплатна правова допомога – завжди поруч

    Що робити коли хтось хоче відібрати твій бізнес?

    Я зміг захистити свій бізнес! Зможеш і ти!

    Я захистила свої права! Якщо будеш діяти, зможеш і ти!

    Я маю право на освіту без корупції!

    Проект Мінюсту ЯМП!

    Я маю право на безоплатну правову допомогу!

    Безоплатна правова допомога

     

    земля 1

    земля

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     28.08.2021

    Як успадкувати земельну ділянку

    Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом.

     Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

     Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала.

    Перша черга: діти померлого, в тому числі зачаті за життя і народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

     Друга черга: рідні брати і сестри, бабуся і дідусь.

     Третя черга: рідні дядько та тітка.

    Четверта черга: особи, які проживали з померлим однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

     П’ята черга: інші родичі до шостого ступеня споріднення включно. При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення.

     Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

     Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

    Право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

    До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

    НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ

    Для оформлення право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, необхідно подати державному або приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. До заяви необхідно додати такі документи:

    документи, що посвідчують особу спадкоємця (паспорт, ідентифікаційний номер);

    свідоцтво про смерть спадкодавця;

    документи, що підтверджують родинний зв’язок спадкоємця зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);

    оригінал документів, які підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку);

    довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, які видаються відділами Держгеокадастру.

    Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява не потрібна. Він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку не заявив про відмову від неї.

    МІСЦЕ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ

    Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

    Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

    Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

    В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

    СТРОК ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

    Якщо спадкоємцю потрібно отримати земельну ділянку у спадок, то необхідно протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (тобто з моменту смерті особи або оголошення її померлою) звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (яким є останнє місце проживання спадкодавця) особисто з заявою про прийняття спадщини.

    Якщо спадкоємці пропускають зазначений шестимісячний строк з поважних причин, слід звернутися до суду з позовною заявою про поновлення зазначеного строку для прийняття спадщини.

    НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

    Якщо спадкоємцем подано всі необхідні документи, то нотаріус видає cвідоцтво про право на спадщину, а також реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цього моменту спадкоємець є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.

    Земельна ділянка може входити до спадкової маси та успадковуватися лише тоді, коли у її власника (спадкодавця) є правовстановлюючий документ, що посвідчує його право власності на таку земельну ділянку.

    ВІДСУТНІСТЬ ДОКУМЕНТІВ

    Якщо в документі на право власності (державному акті) на ім’я померлого кадастровий номер відсутній, то в межах відкритої спадкової справи потрібно виготовити відповідну технічну документацію на землю. Після отримання кадастрового номера та отримання витягу із Державного земельного кадастру слід звернутися до нотаріуса для завершення процедури видачі свідоцтва про право на спадщину.

    За відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджують те, що померла особа була власником земельної ділянки, необхідно звернутись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

    Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру її приватизації, у порядку спадкування переходить право вимагати такої приватизації. Необхідно звернутися до нотаріуса, отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на ділянку) та звернутися до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім’я спадкоємця.

    Якщо житловий будинок, який належав на праві власності померлому громадянину, розташований на неприватизованій земельній ділянці, така ділянка не може бути успадкованою. У такому разі необхідно звернутися відповідно до сільської, селищної, міської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність цієї ділянки. Слід враховувати, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм провадиться один раз по кожному виду використання.

    ОПОДАТКУВАННЯ СПАДКУ

    Якщо земельна ділянка переходить до спадкоємця першого та другого ступеня спорідненості, вона оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

    Успадкування земельної ділянки іншими спадкоємцями оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5% або 18%.

     

    25.08.2021

    Як узаконити самовільне будівництво?

    Останнім часом досить поширеним питанням, при зверненні громадян, є питання узаконення самовільного будівництва.

    Власнику чи користувачу земельної ділянки, на якій самовільно побудовано споруду, слід провести технічне обстеження будівництва, потім звернутися в органи державного архітектурно-будівельного контролю (далі-ДАБК). Протягом 10 робочих днів з дня подачі заяви, органи ДАБК повинні безкоштовно прийняти об’єкт будівництва в експлуатацію.

    Порядок проведення технічного обстеження та прийняття в експлуатацію таких об’єктів самовільного будівництва затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 03.07.2018 № 158. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в техпаспорті.

    До власників (користувачів) земельних ділянок штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, і за експлуатацію або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються. Ухвалення в експлуатацію об’єктів здійснюється безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подачі заяви, за результатами технічного обстеження об’єкта, шляхом реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

    До заяви про прийняття в експлуатацію об’єкта потрібно додати:

    • два примірники заповненої декларації;
    • звіт про проведення технічного обстеження об’єкта з інформацією про можливості його надійної і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно);
    • завірені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт;
      технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження).

    ❗Один примірник декларації після її реєстрації повертається замовнику, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який її зареєстрував. Датою прийняття в експлуатацію об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.
    Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів – води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

    Після прийняття об’єкта в експлуатацію потрібно звернутися в Центр надання адміністративних послуг для проведення процедури державної реєстрації права власності на новобудову з такими документами:

    • документ, який відповідно до вимог законодавства свідчить про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;
      технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;
    • документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
    • письмову заяву або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новий об’єкт нерухомого майна (в разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, яке купується у спільну часткову власність);
    • договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалося в результаті спільної діяльності).

    Якщо ж об’єкт самочинного будівництва не відповідає вищеописаним критеріям, наприклад, побудований на земельній ділянці, що має інше цільове призначення, узаконити його можливо тільки через суд.

     

    20.08.2021

    Земельний податок

    Громадяни України, які володіють рухомим або нерухомим майном мають сплачувати обов’язкові  податки. Зокрема, власники земельних ділянок щороку зобов’язані сплачувати земельний податок, крім випадків, коли вони  звільняються  від такої плати.

    Що таке земельний податок?

    Земельний податок, або плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, який сплачують власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі.

    Земельний податок належить до місцевих податків. Тому встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, які встановлюють розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених Податковим кодексом України та затверджують їх своїм рішенням щороку до 15 липня.

    Нарахування земельного податку здійснюються податковою  за місцем знаходження земельної ділянки на підставі даних Державного земельного кадастру з урахуванням бази оподаткування земельним податком.

    Базою оподаткування для розрахунку земельного податку є:

    • нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
    • площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

    Ставки податку

    Для земельних ділянок, на яких проведено нормативну грошову оцінку:

    У розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування − не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь − не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель − не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

    Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів:

    У розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь − не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель − не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

    Зверніть увагу! Податкова обчислює суми земельного податку та надсилає або вручає особисто платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року повідомлення-рішення. Строк сплати  протягом 60 днів з дня вручення повідомлення – рішення.

    Якщо платник податку виявив розбіжності у відомостях про земельну ділянку, необхідно звернутись до податкової  за місцем знаходження земельної ділянки з оригіналами документів на право власності, користування пільгою для проведення звірки та уточнення даних.

    Пільги зі сплати земельного податку?

    Податковим кодексом України встановлено певний перелік осіб, які звільняються від сплати земельного податку:

    Проте, таке звільнення від сплати податку за земельні ділянки, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

    • для ведення особистого селянського господарства − у розмірі не більш як 2 гектари;
    • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах − не більш як 0,25 гектара, в селищах − не більш як 0,15 гектара, в містах − не більш як 0,10 гектара;
    • для індивідуального дачного будівництва − не більш як 0,10 гектара;
    • для будівництва індивідуальних гаражів − не більш як 0,01 гектара;
    • для ведення садівництва − не більш як 0,12 гектара.

    Для отримання пільги необхідно звернутись до податкової  за місцезнаходженням земельної ділянки із заявою про надання пільги та документами, що посвідчують право на пільгу:

    • посвідчення особи з інвалідністю або довідку медико-соціальної експертної комісії;
    • посвідчення батьків багатодітної сім’ї;
    • пенсійне посвідчення (за віком);
    • посвідчення «Учасник бойових дій», «Особа з інвалідністю внаслідок війни», «Учасник війни», «Член сім’ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби», «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (1-3 категорія) тощо.

    Зверніть увагу!   Якщо фізична особа станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до податкової за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

     

    18.08.2021

    Земельний пай

    1 липня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», яким скасовано дію мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

    Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві.

    Згідно затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1011/18306 від 01.11.2010 р. «Класифікації видів цільового призначення земель», земельні ділянки сільськогосподарського призначення мають такі види цільового призначення:

    – 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

    – 01.02 для ведення фермерського господарства;

    – 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

    – 01.04 для ведення підсобного сільського господарства;

    – 01.05 для індивідуального садівництва;

    – 01.06 для колективного садівництва;

    – 01.07 для городництва;

    – 01.08 для сінокосіння і випасання худоби;

    – 01.09 для дослідних і навчальних цілей;

    – 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

    – 01.11 для надання послуг у сільському господарстві;

    – 01.12 для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

    – 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення;

    – 01.14 для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

    Відповідно до статті 130 Земельного кодексу України, набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

    а) громадяни України;

    б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади (тільки з 01.01.2024 року);

    в) територіальні громади;

    г) держава.

    Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може набуватися також банками, але виключно в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

    Важливо пам’ятати, що відповідно до п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України – до 1 січня 2024 року:

    а) загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати 100 гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом;

    б) забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв).

    Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб, а також передача прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

    Отже, відповідно до Земельного кодексу України до 1 січня 2024 року право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають тільки громадяни України з обмеженням у площі до 100 гектарів на людину, територіальні громади та держава.

     

    10.08.2021

    Домашнє насильство

    На сьогоднішній день домашнє насильство та насильство за ознакою статті є проявами порушень прав людини та основними перешкодами забезпечення гендерної рівності, а також однією з найгостріших соціальних проблем суспільства, від якої страждають як жінки, так і чоловіки, але найбільш вразливими є жінки та діти. До групи підвищеного ризику насильства підпадають особи з інвалідністю, люди похилого віку, внутрішньо переміщені особи, жінки із сільської місцевості.

    Щоденно працівники правоохоронних органів реєструють приблизно два десятки кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством. Щодня до суду направляється принаймні 14 таких справ, що свідчить про стрімке збільшення кількості осіб постраждалих від домашнього насильства. У 2018 році із заявами звернулися 1,5 тис., у 2019 році – вже понад 2,5 тис., у 2020 році – близько  4 тис., у першому кварталі 2021 року – вже 1 225 постраждалих. Також, у 2019 і 2020 роках було скоєно 80 і 70 умисних вбивств у сфері домашнього насильства. Найбільшу кількість злочинів скоюється одним із подружжя. У 2018 році було скоєно 42 таких злочини, у 2019 році – 1060, що більше, ніж у 25 разів, у 2020 році – 1444 випадки, за 3 місяці 2021 року – 360.

    За результатами соціологічного дослідження було встановлено, що  майже половина жертв домашнього насильства не звертаються до правоохоронних органів. Згідно з висновком опитування, на запитання, що потрібно зробити на державному рівні, щоб запобігти домашньому насильству, більшість людей висловилася за посилення відповідальності.

    Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» деталізує види насильства на: економічне насильство, психологічне насильство, сексуальне насильство, фізичне насильство.  Проте,  насильство незалежно від його виду негативно впливає як на фізичне, так і на психічне здоров’я постраждалих осіб і може призвести до інвалідності чи летальних випадків унаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, не сумісних із життям, вчинення суїциду.

    Задля вирішення даної проблеми були прийняті зміни до Закону України про адміністративні правопорушення, щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статті, який набрав чинності 1 серпня поточного року.

    Так, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство, насильство за ознакою статі –  умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису

    Законавчими новаціями встановлені такі зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП):

    • відтепер за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування передбачено покарання у вигляді виконання суспільно корисних робітна строк від 120 до 240 годин. Якщо ж воно вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за  таке правопорушення , то за його вчинення передбачено покарання у вигляді виконання суспільно корисних робіт від 240 до 360 годин. У свою чергу також збільшений строк адміністративного арешту до 10 діб (замість 7 діб). У разі накладення на кривдника адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, нарахована плата за виконання таких робіт перераховується постраждалій особі;
    • наразі  передбачено відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, вони  притягується до неї на загальних підставах. До цього часу військовослужбовці та інші особи, на яких поширювалася дія дисциплінарних статутів, за вчинення даного адміністративного правопорушення не притягувалися;
    • розгляд справ про адміністративне правопорушення, що стосуються вчинення домашнього насильства зараз можливий без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. До цього часу  присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності була обов’язковою, що призводило до затягування розгляду справи, оскільки правопорушники не з’являлися на виклик суду або свідомо затягували розгляд адміністративної справи;
    • приведено у відповідність визначення, слова «вчинення насильства в сім’ї»  замінені словами  «вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, невиконання термінового припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування».

    Ці зміни розроблені з метою удосконалення правового регулювання притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, а також практичної реалізації права постраждалої особи на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих наслідком домашнього насильства.

    Крім того, вищезазначені новели дозволять призначити більш ефективний вид покарання за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статті, знизять рівень латентності цього правопорушення та сприятимуть практичній реалізації права постраждалої особи на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих кривдником.

    Важливо! Якщо Ви зазнали насильство або є ризики застосовування насилля стосовно Вас в майбутньому, слід пам’ятати, що найголовніше правило – не мовчати, а звернутися за допомогою до відповідних органів.

    Ви можете звернутися на гарячу лінію 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер) з будь-якого телефону по всій території України. Ця лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною. Також, якщо Ви стали жертвою насильства необхідно поскаржитись в поліцію, зателефонувавши за номером 102 або написати заяву про застосування насильства відносно Вас або Ваших близьких.

    А також, потерпілі від насильства можуть отримати безкоштовну юридичну допомогу, звернувшись до найближчого центру з надання безоплатної правової допомоги за місцем проживання або зателефонувавши  на гарячу лінію системи безоплатної вторинної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

     

    05.08.2021

    Договір купівлі-продажу земельної ділянки

    Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 657 Цивільного кодексу України).

    Що ж потрібно робити, щоб укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки?

    1. Пересвідчитись, що на земельну ділянку, яка стане об’єктом купівлі-продажу, існують правовстановлюючі документи. Це можуть бути: державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття/зміни права власності на земельну ділянку; витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу, договір дарування чи інші цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки.
    2. З’ясувати чи наявний у земельної ділянки кадастровий номер, адже відповідно до ч.1 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту їй присвоєння кадастрового номеру (ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України). Тому, якщо у земельної ділянки немає кадастрового номера, то продавцеві необхідно подбати про його присвоєння, інакше нотаріус відмовить в посвідченні договору купівлі-продажу. Також слід перевірити чи внесена земельна ділянка до Державного земельного кадастру. Тут слід скористатись Публічною кадастровою картою. Пошук земельної ділянки можна робити за кадастровим номером або за місцезнаходженням земельної ділянки. Кадастровий номер земельної ділянки можна знайти, серед іншого на обороті державного акту про право власності на земельну ділянку, над планом земельної ділянки. Це стосується державних актів, які видавались з 2002 по 2012 рік (так звані державні акти синього та зеленого кольору). Проте, якщо Ваш державний виданий у період з 1992 по 2001 роки та не містить кадастрового номеру, то в цьому випадку необхідно буде провести роботу з присвоєння кадастрового номеру. Для цього має бути виконана кадастрова зйомка та розроблена технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
    3. Обрати нотаріуса, що здійснюватиме посвідчення договору. Вибір нотаріуса узгоджується сторонами договору. Проте, варто звернути увагу на те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору.
    4. Узгодити ціну купівлі-продажу, а також розподіл витрат за послуги нотаріуса та оподаткування при укладенні договору. Провести оцінку земельної ділянки. Експертну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють суб’єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель. З Державним реєстром оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та орієнтовними зразками заяв можна ознайомитися у розділі веб-сайту «Професіоналам земельного ринку».
    5. Отримати дозвіл від другого з подружжя на здійснення-купівлі-продажу земельної ділянки. Якщо Ви перебуваєте в шлюбі, то як для продажу, так і для купівлі земельної ділянки вимагається наявність нотаріально посвідченої згоди другого з подружжя або її особиста присутність при укладенні договору.
    6. Перевірити земельну ділянку за кадастровим номером у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином ви дізнаєтесь, чи оспорювалося право власності на земельну ділянку, чи існують межові спори, чи не перебуває вона під арештом і чи не була передана в іпотеку.
    7. Варто також звернути увагу на те, що якщо на земельній ділянці розташований будинок, то в такому випадку потрібно перевірити наявність документів на будинок. Якщо таких немає, необхідно подбати про їх оформлення, адже без них укладення договору стане неможливим.
    8. Звернутися до нотаріуса з метою укладення договору. Результатом укладення та підписання договору буде внесення відомостей про укладений договір до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Саме після проходження завершального етапу на шляху до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, Ви станете повноправним власником земельної ділянки.

     

    04.08.2021

    Відновне правосуддя

    З початку 2019 року Міністерством юстиції України та Офісом Генерального прокурора проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» впроваджувався на базі системи надання безоплатної правової допомоги у 6 регіонах, а вже у квітні 2020 року реалізація проекту поширилася на всю територію нашої держави. Зазначене здійснюється за підтримки Представництва Дитячого Фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) в Україні.

    Що таке відновне правосуддя?

    Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення побудована на процесі відновного правосуддя, яке засовується замість традиційного карального методу, що має на меті покарати винуватого або виправдати невинуватого. Відновне правосуддя у свою чергу спрямоване на відновлення порушених соціальних зв’язків шляхом усунення шкоди, нанесеної потерпілій особі та  примирення на цій підставі потерпілої особи та неповнолітнього правопорушника.

    Процедура відновного примирення  – це позасудова процедура врегулювання конфлікту шляхом переговорів неповнолітнього підозрюваного та потерпілої особи за допомогою медіатора (посередника) з метою укладення угоди про застосування Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення, на основі взаємних поступок чи добровільного задоволення вимог потерпілого.

    Яка мета програми відновлення для неповнолітніх?

    Метою Програми, побудованої на відновному підході у кримінальному провадженні є:

    – забезпечення відшкодування заподіяної шкоди потерпілій стороні;

    – відновлення психоемоційного стану потерпілої сторони та неповнолітнього, який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення;

    – забезпечення максимально раннього виведення неповнолітніх із кримінального процесу з обов’язковим ужиттям узгоджених заходів для їх ресоціалізації;

    – запобігання повторним кримінальним правопорушенням.

    За яких умов може застосовуватися програма відновного правосуддя?

    До умов застосування програми належать:

    • наявність потерпілої сторони (фізичної або юридичної особи);
    • неповнолітній вперше вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин;
    • визнання неповнолітнім факту вчинення злочину;
    • згода неповнолітнього і потерпілого на участь у програмі.

    Які наслідки участі у програмі відновлення для неповнолітнього правопорушника?

    За результатами програми відновлення, якщо неповнолітній відшкодує шкоду і примириться з потерпілим, кримінальне провадження відносно нього може бути закритим. З усiма непoвнoлiтнiми, якi беруть участь у прoграмi з вiднoвнoгo правoсуддя, працюють прoфесiйнi психoлoги. Фахiвцi складають психoлoгiчнi пoртрети цих дiтей. Пiсля цьoгo призначаються захoди, направленi на ресoцiалiзацiю непoвнoлiтнiх.

    Програма дає можливість підліткам не розлучатися зі своїми батьками, рідними та близькими, не потрапляти під негативний вплив осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, продовжувати навчання у школах та інших навчальних закладах, займатися спортом, працювати та прагнути стати свідомими і відповідальними громадянами України.

    Яку користь для суспільства несе програма відновлення?

    У рамках відновного правосуддя повніше, ніж у рамках карального правосуддя, задовольняються особисті та суспільні інтереси, зокрема:

    – інтереси потерпілої особи, оскільки усувається завдана їй шкода;

    – інтереси неповнолітнього, оскільки до нього застосовується не покарання, а альтернативні заходи впливу;

    – інтереси громади та суспільства в цілому, оскільки конфлікт вичерпується мирно й відновлюється стан соціальних зв’язків, який існував до вчинення правопорушення.

    Відновний підхід зосереджує увагу на потребах і зобов’язаннях, спричинених правопорушенням. У центрі уваги перебувають інтереси потерпілої сторони, при цьому правопорушника заохочують до осмислення того, якої шкоди він завдав, та необхідності взяти на себе відповідальність за вчинені дії. В результаті соціальні зв’язки у спільноті відновлюються на засадах миру та порозуміння.

     

    02.08.2021

     Нюанси спадкування земельної ділянки

     Відповідно до цивільного законодавства України спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

    Що потрібно для спадкування земельної ділянки?

    Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або за заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

    Спадкоємці за законом поділяються на п’ять черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільне законодавство встановлює такі черги спадкоємців за законом:

    1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки;

    2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

    3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

    4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

    5 черга: інші родичі до шостого ступеня спорідненості включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

    Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом із урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

    Для спадкування земельної ділянки потрібно подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу протягом 6 місяців після смерті спадкодавця. Заява подається за останнім місцем проживання померлого. Якщо ж місце проживання померлого невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.

    Оформлення спадщини на землю

    Після відкриття спадкової справи, нотаріус на підставі поданих документів від спадкоємця, перевіряє наявність зареєстрованого права на ділянку за померлим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо інформація про зареєстроване право власності та наявність кадастрового номера земельної ділянки підтверджується, то в подальшому нотаріус має право видати спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

    Однак, існують такі ситуації, коли спадкодавцю за життя був виданий документ на право власності на земельну ділянку (наприклад, державний акт), якій кадастровий номер присвоєно не було. Тоді нотаріус не зможе видати свідоцтво на спадщину спадкоємцю через відсутність реєстрації земельної ділянки в Держаному земельному кадастрі.

    Кадастровий номер – цифровий унікальний штрих-код об’єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування. Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.

    Що ж робити в такому випадку?

    Спадкоємцю необхідно звернутися в землевпорядну організацію (що має в своєму складі сертифікованого інженера-землевпорядника) з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку. В подальшому, після розробки і узгодження документації у відповідних установах відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру з присвоюється їй кадастрового номера та видачею про це витягу. У тому числі на підставі цього документу, нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину та реєструє його право власності на земельну ділянку.

    Оподаткування при спадкуванні землі

    Від сплати податку при отриманні у спадщину земельної ділянки звільняються фізичні особи-резиденти, які є родичами першого та другого ступеню споріднення. Решта фізичних осіб-резидентів сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від вартості ділянки.

    Для визначення суми податку, який підлягає сплаті, використовують експертну та нормативну оцінки землі. Для визначення розміру податку при спадкуванні необхідно зробити експертну оцінку земельної ділянки, звернувшись до будь-якого сертифікованого оцінювача (або ж організації).

    Також, варто не забувати про те, що в разі сплати спадкоємцем податку з’являється зобов’язання і щодо сплати 1,5% військового збору від вартості оцінки

      30.06.2021

    Чи можна примусово вакцинувати від СOVID-19?

    Людству неодноразово вдавалось побороти смертельні інфекційні хвороби саме через масове вакцинування. У зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби ще рік тому розпочались активні пошуки дієвих засобів запобігання розповсюдженню вірусу. Один із них – вакцина від COVID-19. В сучасних реаліях, коли масове вакцинування від коронавірусу – це не примарне майбутнє, а реалії сьогодення,  назріває питання: а чи можна вакцинувати людину від COVID-19 примусово?Щоб знайти відповідь на це питання розглянемо, як воно врегульовано на законодавчому рівні.

    В ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» зазначено, що кожен громадянин мусить піклуватися про своє здоров’я і здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян, проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. А в статті 43 вищевказаного закону, йдеться про те, що пацієнт мусить дати згоду на будь-яку медичну допомогу, зокрема й на щеплення (крім прямої загрози життю, як от у випадку сказу, коли вакцинація здійснюється незалежно від волевиявлення хворого).

    Отже, вакцинуватись чи ні вирішує сам пацієнт, адже це  його право, а не обов’язок.

    Але варто пам’ятати, що в питанні вакцинування фігурують не лише права однієї людини (право на відмову від нього), а й інтереси суспільства вцілому  та держави зокрема.

    Саме тому, Закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» передбачають обов’язковість щеплень від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, коклюшу, правця та кору.

    Закон допускає відмову від профілактичного щеплення лише за медичними показниками (до прикладу: особам хворим на ВІЛ, які отримують хіміотерапію, тому що їхня імунна система слабка та ін.).

    Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється (ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

    До того ж відмова працівника від профілактичних щеплень і проти інших інфекційних хвороб може бути підставою для відсторонення його від виконання робіт на підприємствах та установах, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників чи поширення ними інфекцій. У разі відмови або ухилення від щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

    Вказаними нормами визначено відповідальність за нездійснення обов’язкових щеплень, з чого випливає, що право пацієнта на відмову від лікування не безмежне, оскільки спеціальною нормою встановлено обов’язок зробити профілактичні щеплення.

    А що говорить судова практика ?

    У Постанові Верховного Суду від17 квітня 2019 року по справі № 682/1692/17 зазначено, що індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема, перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета – загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

    Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданою.

    Тобто принцип важливості суспільних інтересів ставиться вище над особистими. І якщо відмова від вакцинації може спричинити негативні наслідки для суспільства в цілому, держава встановлює санкції за відмову.

    В примусовому порядку проводити вакцинування чинне законодавство не дозволяє, але держава, шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, може обмежити громадянина, що відмовився від щеплення в реалізації деяких його особистих прав.

    Наразі вакцинація від COVID-19 в Україні є добровільною. Тому, вакцинувати примусово від COVID-19 в Україні на сьогоднішній день не можна.

    Наказом МОЗУ від 24.12.2020 р. № 3018 затверджена «Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках» (зі змінами від 09.02.2021 № 213).

    З 1 березня кожен бажаючий може записатися до листа очікування на вакцинацію від COVID-19 на порталі «Дія» або через Національний контакт-центр МОЗ за номером 0 800 60 20 19.

    26.06.2021

    Ринок землі в Україні: що зміниться з 1 липня 2021 року?

    З  1 липня 2021 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-ІХ від  31.03.2020 року .

    Даний Закон запускає ринок  землі сільськогосподарського  призначення в Україні.

    Закон запроваджує поетапне скасування діючої заборони на відчуження земельних ділянок с/г призначення приватної власності із низкою обмежень, що в основному зводяться до обмеження їх набуття певними суб’єктами, а також обмеження концентрації землі до певної площі в «одні руки».

    У період з 1.07.2021 по 31.12.2023 рр. дозволено обіг земель виключно між громадянами України. В цей період відчуження с/г земель приватної власності буде дозволено між громадянами України з розрахунку не більше 100 га в «одні руки». Консолідація с/г земель громадянином України в розмірі 10 000 га передбачена лише з 1 січня 2024 року.

    Що необхідно знати громадянам про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки с/г призначення?

    Важливо! Договір купівлі-продажу  земельної ділянки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Пакет документів, який потрібно буде подати нотаріусу, при укладенні договору між громадянами наступний:

    документи, які підтверджують їх особу і громадянство України,

    державний акт на право власності на землю, договір, свідоцтво про право на спадщину або інший документ, що підтверджує право власності,

    документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки.

    Окрім того, з метою визначення загальної площі ділянок, які має право набути у власність одна особа, нотаріусу необхідно буде надати відомості та документи про перебування набувача у шлюбі, у тому числі зареєстрованому за кордоном, та про набуття землі сільськогосподарського призначення на праві спільної сумісної власності подружжя.

    Водночас нотаріус як суб’єкт первинного фінансового  моніторингу має право витребувати у потенційного покупця відомості та документи, що підтверджують джерела походження коштів для придбання земельних соток чи гектарів. Джерелами походження коштів для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: заробітна плата (грошове забезпечення); гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами; дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності; дохід від відчуження майна; дивіденди; проценти; роялті; страхові виплати; виграші (призи) в азартні ігри, виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора; призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях; благодійна допомога; пенсія; спадщина; подарунки; кошти, отримані в позику (кредит); набуття права на знахідку або скарб; інші джерела, не заборонені законом.

    Які і скільки податків необхідно буде сплатити при укладанні такого договору?

    Необхідно буде сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, та військовий збір у розмірі 1,5%, до того ж ще до моменту нотаріального посвідчення договору відчуження земельної ділянки. Базовою розрахунковою величиною для оподаткування буде зазначена в договорі купівлі-продажу ціна, яка не може бути нижчою за оціночну вартість землі, розрахованої уповноваженим органом. До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

    Додатково інформуємо. Відповідно до пункту 23 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» громадяни України – власники земельних ділянок, які проживають у сільській місцевості, – мають право на безкоштовне отримання таких правових послуг, як складення процесуальних документів та представництво інтересів у суді.

     

    22.06.2021

    Право на спадщину співмешканця у цивільному шлюбі

    Цивільний шлюб – доволі поширений вид відносин між чоловіком та жінкою, який офіційно не зареєстрований в органі ДРАЦС. Чи виникають у такому шлюбі цивільні права та обов’язки, наприклад – право на спадщину одного зі співмешканців, у разі смерті іншого?

    Для початку пригадаємо, що Цивільним кодексом України передбачено два види переходу прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб: за заповітом або за законом ( ст.1217 ЦКУ).

    Спадкування за заповітом. Якщо був складений заповіт спадкодавцем, який добровільно залишає після своєї смерті майно цивільній дружині чи цивільному чоловіку (як повністю, так і в частці), то спадкоємець отримає те майно, яке заповідач вказав у заповіті.

    Коли немає складеного заповіту або його визнано недійсним, то спадкування відбудеться за законом.

    Цивільним кодексом України визначено чотири черги спадкування за законом.

    • До першої черги на прийняття спадщини відносяться: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
    • До другої черги відносяться: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
    • До третьої черги відносяться: рідні дядько та тітка спадкодавця.
    • До четвертої черги відносяться: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

    Тобто, цивільний чоловік чи цивільна дружина належать до четвертої черги спадкування за законом, та лише за умови, що вони разом проживали однією сім’єю не менше п’яти років.

    Якщо неможливо підтвердити відповідними документами постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

     

    20.06.2021

    Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

    Зараз в українських селах та селищах майже кожен господар у своєму подвір’ї тримає худобу, яку треба не тільки годувати але й мати місце, де її пасти. Для того щоб не порушувати закон, існують правила та порядок стосовно отримання земель для сінокосіння і випасання худоби.

    Довідково! Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

    Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

    Отже, громадяни вправі взяти в оренду землі як державної, комунальної так і приватної власності для сінокосіння та випасання своєї худоби. Проте, Законом України «Про рослинний світ» забороняється використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

    Для того аби отримати в оренду земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована в межах населеного пункту, необхідно звернутись з клопотанням до органу місцевого самоврядування:

    • до місцевої ради (якщо питання стосується земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
    • до районної держадміністрації (якщо питання стосується земель державної власності поза межами населених пунктів);
    • до Головного управління Держгеокадастру в області (якщо питання стосується земель для ведення особистого селянського господарства або садівництва державної власності поза межами населених пунктів).

    У даному клопотанні необхідно в обов’язковому порядку вказати орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Також потрібно додати:

    • графічні матеріали, на яких зазначається бажане місце розташування земельної ділянки, її розмір;
    • письмову згоду землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб );
    • копії документів, що посвідчують особу, яка звернулась з клопотанням та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку.

    Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

    Підставою відмови (ч. 7 ст. 118 ЗКУ) у наданні такого дозволу може бути ЛИШЕ невідповідність місця розташування об’єкта вимогам:

    • законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
    • генеральних планів населених пунктів;
    • іншої містобудівної документації;
    • схем землеустрою;
    • техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
    • проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

    Отримання земель для громадського пасовища

    Згідно з частиною 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські пасовища.

    Жителі громади, які мають потребу у створенні такого пасовища, обирають уповноважену особу, яка подає відповідну пропозицію до місцевої ради, після чого проводяться загальні збори села для обговорення питання. Така пропозиція оформлюється протоколом загальних зборів села.

    Якщо сільська рада не бажає створювати громадське пасовище, землі пасовищ можуть передаватися громадянам в оренду. Для цього потрібно лише звернутися до сільської (селищної) ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки для сінокосіння або випасання худоби із земель державної або комунальної власності. Договір оренди із сільською (селищною) радою завжди укладається в письмовій формі, реєструється у сільській (селищній) раді і за бажанням може посвідчуватися нотаріально.

    Обов’язковою умовою в даному договорі буде сплата земельного податку. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але повинен бути не меншим ніж це прописано в п.288 Податкового Кодексу України, а саме: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено (для сільськогосподарських угідь) – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Це мотивується тим, що коли сільська/селищна рада, яка надаватиме в оренду земельну ділянку та встановить відсоток, тобто розмір плати, повинна знати її ринкову вартість.

    Контролюючим органом за користуванням пасовищем буде сільська (селищна) рада.

    У випадку відмови стосовно виділення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, і незгоди з прийнятим рішенням кожний громадянин має право на звернення до суду для оскарження рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу.

    Чи повинні власники худоби щось сплачувати за її випасання? І хто має контролювати користування пасовищем?

    За земельну ділянку громадського пасовища для загального користування, яка знаходиться у власності територіальної громади, ні земельний податок, ні оренда не сплачується. Разом з тим, місцева рада має право визначити розмір плати з кожного власника худоби (залежно від її кількості та виду), який користується цим громадським пасовищем. Але це вже не плата за землю, а плата за користування. Контроль за користуванням пасовищем на землях комунальної власності здійснює місцева рада.

     

    15.06.2021

    Порядок звільнення у разі скорочення штату

    Процедура звільнення працівників у зв’язку зі скороченням чисельності або штату відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (далі —  КЗпП України) передбачає наступні етапи:

    – повідомлення первинних профспілкових організацій про заплановане скорочення чисельності або штату працівників;

    – видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників;

    – попередження працівників про наступне вивільнення, пропонування переведення на іншу роботу;

    – отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників;

    – інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників;

    – звільнення працівників.

    Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників у зв’язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинній профспілковій організації (у разі наявності) інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілкою про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

    Рішення про скорочення штату повинно бути оформлене відповідним наказом. Наказ має містити обґрунтування скорочення штату працівників. та перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису.

    Також при проведенні вивільнення працівників необхідно враховувати обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників та переважне право на залишення на роботі. Переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у статті 42 КЗпП України. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

    Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Цей строк не підлягає продовженню при знаходженні працівника у відпустці або на період тимчасової непрацездатності.

    Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України). Отже, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний запропонувати працівнику вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з’являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі). Разом з цим, власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня, можливість призначення на такі посади визначається загальними правилами про комплектування кадрів, які діють на підприємстві.

    Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

    Не пізніше, ніж за два місяці до звільнення працівників, підприємство направляє до Державної служби зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників. Інформування служби зайнятості повинно проводитися одночасно із повідомленням працівників про наступне вивільнення. У десятиденний строк після звільнення працівників до Державної служби зайнятості направляється звіт про фактичне звільнення працівників.

    Працівник може бути звільнений лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

    Звільнення працівників повинно відбуватися не раніше закінчення 2-місячного попереджувального строку (скорочення строку попередження можливе за наявності згоди працівника).

    У день звільнення працівнику видаються належно оформлена трудова книжка та копія наказу про звільнення (стаття 47 КЗпП України). Працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. У разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації (у т.ч. грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки), провадиться в день звільнення.

    15.06.2021

    Поділ спільного майна подружжя: спірні питання та шляхи вирішення

    Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Як розділити майно після розлучення?

    Основна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя. Межа між спільно нажитою і приватною власністю одного з подружжя дуже тонка, а судова практика щодо цього питання досить неоднозначна.

    Як вирішуються спірні питання при поділі майна?

    Якщо подружжя не дійшло згоди щодо розміру належних їм часток або способу поділу спільного майна, то спір вирішується у судовому порядку. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об’єктів:

    а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;

    б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);

    в) боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

    Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.

    Яка позовна давність подачі заяви про поділ майна?

    До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки, при умові відлік строку позовної давності при поділі майна колишнього подружжя через суд починається з моменту порушення права одного із співвласників іншим, а не датою розірвання шлюбу.

    Зверніть увагу!  Майно осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, набуте підчас спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

    Головна порада від юристів – в шлюбі не купуйте майно на одного із подружжя. Так є плюси, точніше один – в договорі вказаний один власник, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав також один, а тому і податкові та інші органи дізнаються з реєстру про одного власника. Мінусів значно більше. Наведемо декілька прикладів:

    • у разі розлучення, якщо подружжя не визначає долю такого майна шляхом укладення договору поділу спільного майна або іншими цивільними договорами, то у вказаного в документах власника залишається іллюзія, що він є єдиним власником. І потім дивується, чому через 10 років при продажу нотаріус вимагає згоду від іншого із колишнього подружжя. І особливо «приємно» в такому разі шукати такого колишнього, вмовляти дати згоду і ще й, можливо, сплатити йому відступні;
    • у разі смерті нетитульного власника (не записаного в договорі). У діючому на тепер законодавстві не існує ідеального чи єдиного способу оформлення такої частки. Хтось вважає, що у зв’язку зі смертю нетитульний власник більше не володіє майном, хоча це суперечить нормам Сімейного кодексу, адже майно є спільним сумісним з моменту купівлі і не перестає ним бути у разі смерті. Інший відправить визначати частку померлого до суду;
    • коли спочатку розлучились, а потім ще й помер – об’єднує наслідки перших двох випадків.

    Як запобігти цим проблемам:

    • купуйте одразу на двох, в рівних частках, або якщо вважаєте їх не рівними – купуйте не в рівних частках, а відповідно до “внеску” та вказуйте у договорі, що такі частки будуть особистими кожного з вас;
    • укладайте шлюбні договори, де вирішуйте питання, кому належатиме майно, що набувається і чи потрібна на це згода іншого з подружжя;
    • укладайте договори поділу спільного майна подружжя у шлюбі, або якнайшвидше після розлучення;
    • у випадку розлучення розглядайте варіанти з укладенням договору про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею об’єкта нерухомого майна.

     

    12.06.2021

    Оформлення права власності на земельну ділянку

    Для оформлення права власності на земельну ділянку право на яку посвідчується сертифікатом, Вам необхідно виділити земельну ділянку у натурі (на місцевості). Підставою для такого виділення є рішення відповідної сільської/селищної/міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки (ст. 3 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

    Отже, в першу чергу потрібно подати до сільської/селищної/міської ради заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

    До заяви необхідно приєднати наступні документи:

    1. ксерокопію паспорту;
    2. ксерокопію реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
    3. ксерокопія сертифікату на земельну частку (пай).

    За результатом розгляду заяви отримати рішення про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості).

    Наступним кроком є розробка проекту землеустрою.

    Проект землеустрою розробляє землевпорядна організація, а безпосереднім виконавцем може бути лише особа, що має сертифікат інженера-землевпорядника, який визначає точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати, встановлює межові знаки, складає кадастровий план земельної ділянки та проект землеустрою(ст. 26 Закону України “Про землеустрій”).

    Дізнатись перелік осіб які мають сертифікат інженера-землевпорядника, можливо за посиланням: https://land.gov.ua/reyestr_inzheneriv_zemlevporyadnykiv/.

    Наступник кроком є присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

    Для цього необхідно подати до відділу Держгеокадастру заяву про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. Подання документації із землеустрою до Держгеокадастру, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором (частина четверта статті 26 Закону України “Про землеустрій”).

    До заяви необхідно додати такі документи:

    • заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
    • оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
    • документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

    Протягом 14 днів безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема кадастровий номер або вмотивована відмова у проведенні такої реєстрації.

    Після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, далі необхідно подати клопотання до сільської/селищної/міської ради про документації із землеустрою та передання земельної ділянки у власність(ст. 5 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

    До клопотання додається :

    • екземпляр погодженої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
    • витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

    В результаті чого ви отримаєте відповідне рішення про передачу земельної ділянки у власність.

    Останнім кроком є державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

    Реєстрація права власності оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

    Для проведення реєстрації права власності земельної ділянки необхідно звернутися до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація речових прав здійснюється за принципом екстериторіальності в межах однієї області, тобто Ви маєте право обрати будь якого державного реєстратора.

    Державному реєстратору необхідно пред’явити документ, що посвідчує особу, надати засвідчену копію рішення про безоплатну передачу земельної ділянки, а також здійснити оплату адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на рахунок установи в якій працює обраний державний реєстратор.

    10.06.2021

    Які будівельні роботи можна проводити без дозволу на власній земельній ділянці чи у приміщенні

    Будувати житлові будинки (приватні, дачні, багатоквартирні) або виконувати їх реконструкцію заборонено без отримання відповідного дозволу. Також без попереднього узгодження не можна розпочинати роботи щодо зведення промислових і комерційних приміщень. Плануючи будівництво на присадибній ділянці (садовій або дачній) часто виникають питання щодо того, які об’єкти потребують отримання дозвільної документації на початок будівництва (оформлення будівельного паспорта забудови земельної ділянки, направлення повідомлення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про початок виконання будівельних робіт тощо), а які можна будувати без відповідної документації. 

    Приватні будинки

    Перш за все, необхідно нагадати, що на сьогодні для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.

    Водночас на виконання Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» 07 червня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийняв постанову № 406, якою затверджено Перелiк будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та пiсля закінчення яких об’єкти не підлягають прийняттю в експлуатацію (далі – Перелік). Зокрема це стосується зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, наметів, альтанок, накриття, естакад, літніх душових, сходів, теплиць, гаражів, криниць, свердловин, люфт-клозетів, вигрібних ям, замощень, парканів, вбиралень, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, хвірток, приямків, терас, воріт, ґанків.

    Гаражі

    Cьогодні не потребує оформлення спеціальних документів будівництво гаражів, щоправда, без влаштування фундаментів.

    Будівництво капітальних гаражів, тобто таких, що мають фундамент і не є тимчасовими спорудами, потребує оформлення будівельного паспорта та повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

    Огорожі (паркани)

    Як зазначалося вище, влаштування огорож (парканів) на присадибних, дачних та садових ділянках не потребує оформлення дозвільних документів. Однак їх зведення має відповідати вимогам будівельних норм. Так, відповідно до ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції (проникнення сонячних променів) та провітрювання суміжних територій.  

    Приєднання та підключення до мереж

    Приєднання та пiдключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов iндивідуальних (садибних) житлових будинкiв, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, гаражів, розташованих на присадибних, дачних і садових земельних ділянках та земельних ділянках для будівництва індивідуальних гаражів, також не потребує оформлення дозвільної документації.

    Тому, враховуючи положень Переліку, постачальники електроенергії, газу, води не мають права вимагати оформлення дозвільних документів на приєднання та підключення будинків та господарських будівель і споруд до своїх мереж.

    Також без отримання додаткових документів дозволяється оснащувати будівлі і споруди приладами для ведення відокремленого обліку теплової енергії, гарячої і холодної води.

    Покрівля, дверні та віконні прорізи

    Заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції, а також заміна вже існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів теж проводиться без необхідності отримання окремих дозволів.

    Перепланування

    Роботи з переобладнання та перепланування житлового будинку чи приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують оформлення документів, що дають право на виконання будівельних робіт. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується.

    Багатоквартирні будинки

    Відповідно до частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для проживання як єдиного цілого, – за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать правил експлуатації будинку і санітарно-технічних вимог.

    Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі – Правила), встановлено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. До переобладнання належить улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

    Пунктом 1.4.1 Правил визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.

    Водночас, як вже зазначалося, роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, – щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

    Відповідні норми знайшли свої відображення і у рішеннях суду, наприклад, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16-а та від 28 квітня 2020 року у справі № 727/11479/17.

    Увага! Проведення будь-якого ремонту чи реставрації у приміщенні, у тому числі квартирі, що знаходиться у будинку-пам’ятці архітектури національного або місцевого значення здійснюється лише за наявності письмового дозволу Міністерства культури України або органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації (стаття 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

     

    08.06.2021

    Що робити, якщо дитину не беруть до школи за місцем проживання?

    Літо тільки розпочалось, проте батьки майбутніх першокласників вже стурбовані питанням підбору начального закладу для своїх дітей. Проте іноді замість довгоочікуваного підтвердження на вступ до першого класу, заклад освіти відмовляє у зарахування до навчального закладу. Що ж робити у даному випадку розгубленим батькам?

    Українським законодавством, а саме статтею 13 Закону України «Про освіту» гарантовано право кожної дитини на здобуття початкової та базової середньої освіти в закладі, що є найбільш доступним та наближеним до місця її проживання.

    Однак, батьки можуть обрати будь-який інший заклад освіти для навчання дитини, якщо в ньому є вільні місця.

    Законодавство не встановлює жодного, так званого «закріплення» дітей за освітніми закладами.

    Принцип «територіальності», тобто максимальна наближеність розташування закладу освіти до місця проживання дитини, має неабияке значення, як і у великих містах, так і в віддалених населених пунктах чи віддалених районах. Тому навчання дитини у школі за місцем проживання – це питання зручності, комфорту та економії часу.

    Питання порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти врегульовано наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року № 367 (далі – Порядок).

    Так, відповідно до Порядку право на першочергове зарахування до закладу освіти мають діти, які проживають на території обслуговування цього закладу освіти.

    Інформація про закріплену за закладом освіти територію обслуговування, спроможність закладу освіти, кількість учнів у кожному класі та відповідно наявність вільних місць у кожному з них обов’язково оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його веб-сайті (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти – на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) щороку впродовж двох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, але не пізніше ніж за місяць до початку прийому заяв закладами освіти (до 31 травня).

    Найпоширеніша підстава для відмови у зарахування до першого класу обраного закладу освіти – перевищено максимальну кількість дітей у класі, тобто кількість поданих батьками до закладу освіти заяв про зарахування дітей на навчання перевищує загальну кількість місць у класі.

    В такій ситуації до 1 червня включно зараховуються:

    • діти, місце проживання яких на території обслуговування закладу освіти підтверджено;
    • брати та/або сестри дітей, які вже здобувають освіту у цьому закладі;
    • діти працівників цього закладу освіти;
    • випускники дошкільного підрозділу цього закладу освіти (за його наявності).

    Підтвердити місце проживання дитини, зокрема можна такими документами:

    • паспорт громадянина України (тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні) одного з батьків дитини чи законних представників;
    • довідка про реєстрацію місця проживання дитини або одного з її батьків чи законних представників;
    • довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
    • документ, що засвідчує право власності на відповідне житло (свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу житла тощо);;
    • рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання;
    • документ, що засвідчує право користування житлом (договір найму/піднайму/оренди тощо), укладений між фізичними особами (за умови його реєстрації відповідно до статті 158 Житлового кодексу Української РСР або нотаріального посвідчення) чи між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку;
    • довідка про проходження служби у військовій частині;
    • акт обстеження умов проживання.

    Однак цей перелік не є вичерпним. Підтвердженням також може бути інший офіційний документ, що містить інформацію про місце проживання дитини та/або одного з її батьків чи законних представників. Приймаючи такий документ, керівники навчальних закладів мають переконатися, що він:

    • містить інформацію, яка підтверджує чи посвідчує місце проживання дитини або її батьків (одного з батьків) на території обслуговування відповідного закладу загальної середньої освіти;
    • складений, виданий чи посвідчений особою, яка уповноважена на це відповідно до закону;
    • має форму та реквізити, передбачені відповідним нормативно-правовим актом.

    Важливо також, що вид документу для підтвердження місця проживання обирає особа, яка подає заяву на зарахування дитини.

    Якщо кількість дітей, які мають право на першочергове зарахування, перевищує спроможність закладу освіти (тобто в класах відсутні вільні місця), орган, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, невідкладно має запропонувати на вибір батьків таких дітей перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця їх проживання.

    Це фактично є один із способів вирішення ситуації щодо відмови у зарахуванні дитини саме з підставі відсутності вільних місць в освітньому закладі.

    Окрім того, неправомірна відмова у зарахуванні дитини до школи може бути впродовж двох робочих днів письмово оскаржена до органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти.

    У разі встановлення порушення вимог Порядку відповідний орган невідкладно письмово повідомляє заклад освіти про необхідність усунення цього порушення відповідно до законодавства. За недотримання працівниками закладу освіти положень Порядку відповідає керівник цього закладу освіти.

    Таким чином, дитина має першочергове право на зарахування до школи за місцем її проживання, а будь-яка необґрунтована відмова керівництва школи у такому зарахуванні може бути оскаржена до відповідного відділу освіти за місцем розміщення цієї школи.

    З контактними даними департаментів освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій можна ознайомитись на офіційному вебсайті Міністерства освіти і науки України за посиланням: https://bit.ly/35qZa7x, а щодо підзвітних їм відділів освіти – безпосередньо на вебсайтах таких департаментів.

     

    07.06.2021

    Що робити, якщо ви виявили помилки у своєму акті на право власності на земельну ділянку чи іншому правовстановлюючому документі?

    Помилки у землевпорядних документах, у тому числі і державних актах, які видавалися громадянам та юридичним особам у різний час поділяють на дві групи: технічні та орфографічні.

    Технічні помилки, наприклад, стосуються неправильно визначеної площі земельної ділянки, її конфігурацій.

    Орфографічними помилками є помилки допущені у:

    -прізвищі, імені і по батькові громадянина, якому видавався державний акт на право приватної власності на його земельну ділянку;

    -назві юридичної особи;

    -назві населеного пункту, вулиці тощо.

    Відповідно до п. 150 Порядку ведення Державного земельного кадастру  № 1051 виправлення технічних помилок, допущених не з вини органу, що веде Державний земельний кадастр, здійснюється кадастровим реєстратором за заявою зацікавленої особи.

    З 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються, а тому помилку в самому державному акті, який був виданий раніше, виправити неможливо. Для вирішення даного питання необхідно письмово повідомити про факт виявлення помилки територіальний орган  Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки. Заяву разом з доданими до неї документами потрібно подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Якщо факт невідповідності відомостей з Державного земельного кадастру та інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення:

    • складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки, безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру);
    • письмово повідомляє заявника не пізніше наступного дня про виправлення помилки (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);
    • надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення в електронній формі;
    • безоплатно видає заявнику витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.

    У разі, якщо кадастровий реєстратор не може перевірити та підтвердити відомості про власника земельної ділянки, він відмовить у державній реєстрації земельної ділянки. Дана відмова оформлюється відповідним рішенням, яке видається заявнику на руки і це є підставою для звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту належності заявнику правовстановлюючого документу.

    Після отримання позитивного рішення суду, заявник подає його державному кадастровому реєстратору разом із державним актом, що містить помилку. На підставі таких документів до Державного земельного кадастру  вносяться зміни і заявнику видається витяг із правильними відомостями.

    04.06.2021

    Кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати

    Своєчасне одержання винагороди за працю – це конституційно закріплене право кожного громадянина. В тому ж випадку, якщо роботодавець нехтує цим правом працівника та не виплачує заробітну плату, законодавець передбачив для нього фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність. В якому випадку працедавця очікує вже кримінальна відповідальність?

    Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплене у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян також регулюється Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР, Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами. Зокрема, законодавством визначено строк, періодичність і місце сплати заробітної плати. У статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. А стаття 21 цього Закону передбачає заборону будь-якого зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

     

    Варто відзначити, що кримінальна відповідальність передбачена не лише за невиплату заробітної плати, але й стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати. Відповідно до статті 175 Кримінального кодексу України під невиплатною слід вважати неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених соціальних гарантій. При цьому, невиплата утворює склад кримінального правопорушення, якщо вона є безпідставною та триває більше ніж один місяць.

    Це означає, що якщо виплати не здійснюються на законних підставах, наприклад, з працівника утримується частина заробітної плати для покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює або ж невиплата була зумовлена об’єктивними причинами, такими як відсутність бюджетного фінансування – склад кримінального правопорушення в таких випадках відсутній.

    Слід зазначити, що визначальним є саме умисність у діях, наприклад нецільове використання коштів, призначених для виплати заробітної плати. При цьому суб’єктом кримінального правопорушення передбаченого ст. 175 ККУ може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності. Інші службові особи, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.

    Водночас частиною 3 статті 175 передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності, але за певних умов. Так, особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у т.ч. і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо:

    а) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам;

    б) виплату проведено до притягнення її до кримінальної відповідальності.

    Цікаво, що 7 квітня 2021 року Комітет з питань правоохоронної діяльності на виконання доручення Голови Верховної Ради України розглянув на своєму засіданні проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 175 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат». Законопроєкт розроблено з метою посилення кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, шляхом внесення змін до статті 175 Кримінального кодексу України.

    Законопроєкт пропонується суттєво підвищити розміри штрафів за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених у статті 175 КК, а також виключити частину третю статті 175 Кримінального кодексу України, якою передбачена підстава для звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення передбачених у цій статті кримінальних правопорушень.

    Важливо! У випадку, якщо ви вбачаєте у невиплаті заробітної плати або інших виплат склад кримінального правопорушення вам слід звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів.

     

    03.06.2021

    Донорство: як використати додаткові дні відпочинку

    Відповідно до законодавства донори мають право на увільнення від роботи в день донації та на день відпочинку після кожного дня здійснення донації крові та/або її компонентів. Середній заробіток при цьому зберігається. Як правильно скористатися пільговими вихідними?

    Усі аспекти донорства в Україні регулює законодавство. До 25 січня цього року ми керувалися  Законом України  «Про донорство крові та ї компонентів». Та з 25 січня 2021 року нові правила щодо організації заготівлі, тестування, переробки, зберігання, розподілу, транспортування та реалізації донорської крові та компонентів крові визначили в Законі України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові». Цей закон розробили задля адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

    Як стати донором

    Отже, відповідно до законодавства донором крові та/або компонентів крові може бути:

    1) будь-який дієздатний громадянин України;

    2) іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України.

    Потенційний донор також повинен:

    • пройти відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого має бути підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
    • пройти співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому нададуть вичерпну інформацію щодо донації;
    • надати письмову згоду на забір у нього крові та/або компонентів крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державнуполітику у сфері охорони здоров’я.

    Якщо особа, яка повністю підпадає під вищезазначені ознаки, виявить бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, вона може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові й компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.

    Під час медичного обстеження та співбесіди, що проводиться перед донацією крові та/або компонентів крові, особа зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть спричинити зараження реципієнта інфекційними хворобами внаслідок трансфузії, а також за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено.

    Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, в якому проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

    Величину разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначається відповідно до Закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Більшість суб’єктів системи крові використовують послуги штатного працівника  лікаря-терапевта, який приймає відповідні рішення. Лікар-терапевт уповноважений приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади.

    Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.

    Детально порядок медичного обстеження донорів крові та компонентів крові визначено Наказом МОЗу України від 08.02.2021 № 207.

    Пільги та обов’язки донорів

    Донор має право на увільнення від роботи в день донації та збереження за цей день середнього заробітку. Крім того, день відпочинку із збереженням середнього заробітку надається донору після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові.

    Здобувачі вищої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти у зазначені дні звільняються від занять, а військовослужбовці строкової служби та курсанти закладів військової освіти – від несення нарядів, вахт та інших форм служби.

    Однак донор має й деякі обов’язки перед роботодавцем. Зокрема, повідомити, що планує здавати кров, щонайпізніше за один робочий день до дня донації; використати день відпочинку безпосередньо після дня донації або приєднати до щорічної відпустки.

    Повідомлення керівника за місцем роботи про намір пройти обстеження і здати кров здійснюється у формі письмової заяви. Роботодавець зобов’язаний безперешкодно відпустити з роботи працівника, що є або виявив бажання стати донором, у дні медичного обстеження і донації крові та/або її компонентів. Як виняток: відсутність донора на робочому місці в ці дні загрожуватиме життю чи здоров’ю людей, спричинить невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, завдасть суттєву матеріальну шкоду або матиме інші тяжкі. На час донації роботодавець увільняє працівника від роботи зі збереженням середнього заробітку

    Для цього працівнику необхідно подати роботодавцю заяву про увільнення від роботи. У такій заяві фахівці радять донору вказувати, коли буде надано довідку на підтвердження факту донації (наприклад, першого робочого дня після дня донації крові), коли донор бажає отримати день відпочинку (безпосередньо після дня донації або разом зі щорічною відпусткою).

    Якщо медичне обстеження виявить протипоказання для донації, працівник не може вимагати дня відпочинку, утім оплата за день обстеження визначається з огляду на середній заробіток. У разі, якщо працівник планував узяти день відпочинку одразу після донації, він має вийти на роботу і надати довідку про проведене обстеження.

    Роботодавцеві радимо звертати увагу на медичний документ, який надає працівник після обстеження або донації крові:

    • № 435/о «Довідка щодо надання донорам пільг» – працівник має право на день відпочинку за донацію крові;
    • № 436/о «Довідка щодо обстеження донора» – працівник кров не здавав і не має права на день відпочинку.

    Поширені запитання

    Якщо працівник приніс довідку про те, що здавав кров у період соціальної відпустки на дітей, чи продовжиться ця відпустка?

    На жаль, ні, оскільки законом передбачено продовження лише щорічної основної відпустки.

    Працівник вранці здав кров, а після обіду прийшов на роботу. Керуючись нормами закону, працівник написав заяву, що просить надати йому день відпочинку за день здавання крові та ще один день відпочинку за роботу в день донації. Чи може роботодавець виконати вимоги працівника?

    Вирішення ситуації залежатиме від того, чи узгоджував працівник з керівництвом, що працюватиме в день донації крові. Якщо ж він вийшов на роботу з власної ініціативи, права на інший день відпочинку за роботу в цей день він не має. Такий працівник має право лише на день відпочинку за день донації крові, який він може приєднати до щорічної відпустки або взяти на наступний день після донації.

    Якщо під час щорічної відпустки працівник надав роботодавцю  довідку за формою № 435/о про здавання крові, чи продовжиться відпустка?

    У цьому випадку роботодавець зобов’язаний продовжити відпустку на один календарний день, навіть якщо працівник не писав заяви про продовження відпустки. Щоб отримати право на продовження відпустки, працівник має надати довідку до завершення цієї відпустки.

     

    01.06.2021

    Батькам майбутніх школярів – про процедуру зарахування в перший клас

    Наближення шкільного віку дитини її батьки завжди чекають з помітним хвилюванням та почуттям відповідальності за долю і майбутні успіхи своєї дитини. Рішення про вибір навчального закладу, зазвичай, приймається за рік, а то й раніше до початку першого навчального року. Бажання батьків – вільно обирати і школу, і першу вчительку для свого чада. Проте потрібно розуміти процес зарахування майбутніх першачків до навчальних закладів, аби потому не бути розчарованим та вчасно завершити всі приготування.

    Стаття 53 Конституції України встановлює, що кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

    Яким чином здійснюється зарахування до першого класу, які документи потрібно надати батькам?

    Зарахування дітей до першого класу відбувається шляхом подачі заяви до закладу освіти одним з батьків разом з наступними документами :

    – копія свідоцтва про народження дитини;

    -оригінал або копія медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за № 794/18089.

    У разі наявності та за бажанням одного з батьків, при поданні заяви про зарахування може бути пред’явлено документ, що підтверджує місце проживання дитини чи одного з її батьків на території обслуговування закладу освіти, реквізити якого зазначаються в заяві про зарахування.

    Варто звернути увагу, що право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи.

    Присутність дитини під час подання заяви про зарахування не є обов’язковою.

    За якими правилами відбувається зарахування дітей до першого класу?

    Перш за все до школи зараховуються усі діти, місце проживання яких на території обслуговування закладу освіти підтверджене, а також діти, які є рідними (усиновленими) братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту у цьому закладі, чи дітьми працівників цього закладу освіти, чи випускниками дошкільного підрозділу цього закладу освіти (за його наявності).

    Крім цього, якщо є  вільні місця у перших класах, зараховуються діти, які не проживають на території обслуговування цього закладу, за результатами жеребкування, процедура проведення якого розробляється відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018  № 367 «Про затвердження Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти», схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.

    Також зараховуються на вільні місця та за умови утворення окремого (окремих) класу (класів) також і ті діти, які не проживають на території обслуговування цього закладу, але мають бажання здобувати освіту за освітньою програмою, що використовується закладом освіти та затверджена Державною службою якості освіти України. У разі, якщо кількість поданих заяв перевищує загальну кількість місць у такому класі (класах), зарахування дітей відбувається за результатами жеребкування.

    Як дізнатися про зарахування дитини до першого класу та дату і час проведення жеребкування?

    Впродовж двох робочих днів з дня зарахування дітей заклад освіти з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» оприлюднює на інформаційному стенді закладу освіти, а також на офіційному веб-сайті закладу освіти (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти – на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти):

    – список зарахованих учнів із зазначенням лише їх прізвищ;

    – оголошення про дату, час, місце і спосіб проведення жеребкування;

    – інформацію про кількість вільних місць і прізвища дітей, які претендують на вільні місця;

    – наказ керівника закладу освіти про утворення конкурсної комісії у складі 3 осіб для проведення жеребкування.

    Що таке жеребкування, як воно відбувається?

    Жеребкування – захід публічного характеру, що проводиться за добровільної присутності батьків дітей, які претендують на вільні місця, або уповноваженої ними особи на засадах випадкової вибірки, прозорості та відкритості.

    Жеребкування проводиться за допомогою барабана, скриньки або іншого пристрою, що має бути виготовлений з прозорого матеріалу, з використанням однакових за розміром, кольором, вагою, формою та іншими ознаками кульок, карток, аркушів паперу тощо.

    Жеребки виготовляються чи запаковуються у спосіб, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом до моменту діставання їх з пристрою.

    Тип пристрою та жеребків визначається конкурсною комісією до її засідання, на якому відбувається жеребкування.

    Кількість жеребків, які дають право бути зарахованим на вільне місце, має відповідати кількості таких вільних місць. Інформація про те, які з жеребків дають право бути зарахованим на вільне місце, має бути доведена до відома усіх присутніх учасників жеребкування з обов’язковим відображенням у відповідному протоколі засідання конкурсної комісії.

    Жеребки до їх поміщення у пристрій демонструються присутнім учасникам жеребкування, які мають право оглянути як жеребки, так і пристрій.

    Після перемішування жеребків у пристрої, кожен учасник жеребкування дістає жеребок з пристрою у порядку розміщення дітей у списку, сформованому в алфавітному порядку, розпаковує його, демонструє та оголошує усім присутнім учасникам жеребкування та членам комісії його зміст. У разі відсутності під час жеребкування одного з батьків дитини або уповноваженої ними особи жеребок замість них дістає з пристрою визначений конкурсною комісією член цієї комісії.

    Інформація про результат кожного учасника жеребкування відразу фіксується у протоколі засідання конкурсної комісії.

    Після діставання останнього жеребка головою або одним з членів конкурсної комісії оголошуються результати жеребкування, що фіксуються в протоколі, який підписується усіма членами конкурсної комісії та є підставою для видання відповідного наказу про зарахування дітей на вільні місця.

    Учасник жеребкування може звернутися зі скаргою до органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, протягом двох робочих днів після оголошення результатів жеребкування.

    Звертаємо увагу на те, що у зв’язку з карантинними обмеженнями, які діють на території України за посиланням: https://school.isuo.org/ батьки мають змогу подати електронну заяву про реєстрацію в заклади загальної середньої освіти, а згодом отримати результати про зарахування.

    Якщо у Вас або Ваших родичів наявний цивільний або адміністративний спір, виникають додаткові питання, то  Ви можете отримати консультацію професійного юриста, звернушивсь до системи безоплатної правової допомоги.

     

    30.03.2021

    Як діяти, якщо тиснуть колектори?

    Нав´язливі дзвінки, “листи щастя”, погрози… Так професійні “вибивачі боргів” тероризують українців, які з різних причин не сплачують кредити або є поручителями. Тому не дивно, що у пересічних українців при слові “колектор” виникають не найприємніші асоціації. Хто ж такі колектори та чому українці воліють з ними не мати справ? Чи законна їх діяльність та як захиститися від протиправних дій “вибивачів боргів”?

    Хто такі колектори та які правові підстави їх діяльності?

     Колекторська компанія – це юридична особа, яка від імені  банку чи іншого кредитора або на підставі переуступлення права вимоги займається стягненням. На даний час підставою для виконання колекторською організацією своїх функцій може бути договір, укладений з кредитором (договір доручення, комісії, факторингу) по боргам, які виникли через прострочення кредитних зобов’язань.

    Станом на сьогодні спеціальних законодавчих актів, які регулюють діяльність колекторів в Україні, немає, але водночас законодавство прямо не забороняє їх діяльність.

    27 січня поточного року Верховною Радою України прийнято в першому читанні проект Закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості».

    Законопроектом передбачається врегулювати правовідносини, що виникають під час врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав споживачів – боржників та обмеження доступу до ринку потенційно недобросовісних колекторів. Зокрема, пропонується законодавчо визначити поняття «колекторська компанія», «врегулювання простроченої заборгованості», створити відповідний Реєстр колекторських компаній, який буде вести Національний банк України, колекторські компанії у своїй діяльності повинні будуть діяти за чітко встановленими правилами, дотримуючись норм етичної поведінки та у разі порушення норм законодавства нести визначену законом відповідальність.

     Основна функція колекторів – стягнення боргу з боржника, яка може визначатися як послуга, що надається колектором відповідному кредитору (так зване посередництво між кредитором і боржником). У такому випадку колектор виступає посередником між кредитором і боржником за певну винагороду, передбачену умовами договору. У разі, якщо ж колектор купує право вимоги до боржників у кредиторів, він фактично набуває статусу нового кредитора.

    Варто звернути увагу, що у своїй діяльності колекторські компанії повинні дотримуватися вимог законодавства, що стосується розкриття банківської таємниці, а також захисту персональних даних.

    Слід пам’ятати, що в будь-якому разі у боржника є право вимагати номер договору, дату його оформлення, дані первинного кредитора і тип договору між кредитором та колекторами (факторинг, доручення тощо). А також є право вимагати для ознайомлення завірені копії цих документів. Адже, згідно з частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

    Які права колекторів?

    Примусове стягнення заборгованості в рамках закону може бути здійснене лише за рішенням суду, що набрало законної сили і з дотриманням усіх офіційних процедур, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

    Колектори самостійно цього робити ні в якому разі не можуть. Але вони мають право звернутися до суду із метою стягнення переуступленого їм боргу і у випадку позитивного рішення суду звертатися до виконавчої служби чи приватних виконавців з метою стягнення заборгованості.

    Слід зазначити, що колектори вкрай рідко вдаються до судового порядку стягнення заборгованості. Відбувається це з ряду причин: небажання нести додаткові часові та грошові витрати, відсутність доказової бази, безпідставність висунутих до боржника вимог, безперспективність примусового стягнення боргу в порядку виконавчого провадження тощо.

    Отже, фактично єдина законна функція колекторів – це письмово нагадувати боржникам про залишок боргу (а в разі несплати, передавати справи до суду, щоб отримати борги державними чи приватними судовими виконавцями).

    Банк чи інша організація, яка передає борги, передаючи інформацію про позичальника, має враховувати положення ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де вказано, що інформація щодо діяльності й фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею, розголошення якої заборонене, хоча й допускається лише у виняткових випадках, передбачених законом.

    Як діяти, коли вас турбують колектори щодо кредиту, по сплаті якого ви дійсно маєте заборгованість?

    Колектори можуть телефонувати у будь-який день та час, можуть тиснути з метою отримання боргу або й погрожувати. У такій ситуації можна скористатися наступними порадами:

    • опанувати себе, спілкуватися ввічливо і тактовно, не зриваючись на крик та погрози у відповідь. При цьому доречно встановити на мобільний телефон додаток, який записує усі ваші телефонні розмови. В майбутньому це слугуватиме доказом у разі неправомірних дій відносно вас с боку колекторів (тиску, погроз, вимагання тощо);
    • домовитися про реструктуризацію боргу, тобто погашення його частинами. Як правило, колектори йдуть на такі умови, адже їх мета – отримати від вас гроші;
    • взяти гроші для погашення кредиту у іншому банку. Ви можете спробувати оформити новий кредит в банку або небанківській кредитній установі для того, щоб погасити існуючу прострочену позику. Але врахуйте, що в банку це зробити буде непростоз огляду на кредитну історію.
    • звернутися до юристів і доручити їм процес роботи з колекторською фірмою. Безумовно, це спричинить додаткові витрати (у разі, якщо не маєте права на безоплатну вторинну правову допомогу), але в ряді випадків звернення до юристів буде єдиним ефективним методом;
    • звернутися до суду, якщо ви незгодні з сумою заборгованості.

    Як діяти, якщо від вас вимагають віддати кредит, який ви не брали?

    Якщо вас та вашу родину турбують колектори щодо кредиту, який ви точно не брали, слід відразу про це повідомити колектору та уточнити, до вас звертаються як до боржника за кредитом, чи третьої особи (так званого поручителя).

    Адже непоодинокі ситуації, коли ваш родич чи знайомий взяв кредит і вказав вас поручителем, надавши ваш номер телефону та іншу контактну інформацію. При цьому ви можете і не підозрювати про це. У такому разі краще говорити колекторам, що з боржником ви давно не спілкуєтеся, не бачитеся і не збираєтеся його шукати, щоб передати інформацію. Якщо ж ви підтримуєте стосунки з боржником, вимагайте від нього зв’язатися з ними і видалити ваш номер з бази.

    Також може бути, коли позичальник вказав не свій номер телефону кредитору, а ваш, поясніть колекторам цю ситуацію а якщо ви знаєте позичальника – зв’яжіться з ним і попросіть змінити вказані номери телефону.

    Врешті ви можете просто змінити номер телефону, щоб вас не турбували колектори.

    Але бувають ситуації, коли колектори погрожують, приїжджають до місця вашого проживання, розклеюють ваші фото з ганебними надписами, псують ваш автомобіль з метою залякати вас, щоб ви повернули кредит, то така діяльність є протизаконною і злочинною незалежно від того, чиє у вас заборгованість за кредитом, а тим паче, якщо ви взагалі не брали ніякий кредит.

    Будь-який збір інформації про фізичну особу без її згоди є незаконним. У разі порушення своїх прав така фізична особа може звернутися зі скаргою на незаконні дії, пов’язані зі збором, зберіганням і обробкою його персональних даних до спеціально уповноваженого органу державної влади з питань захисту персональних даних або до суду.

    Якщо дії представників колекторських компаній виходять за рамки правового поля настільки, що містять в собі ознаки складів кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України (наприклад, погроза вбивством, вимагання, примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань тощо), терміново необхідно звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до органів внутрішніх справ.

    Якщо потребуєте правової консультації – телефонуйте Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно в межах України).

     

    28.03.2021

    Як дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування реалізувати своє право на житло

    Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування – це такі ж діти, як і всі, у них є право на життя, на відпочинок, на освіту та інші поряд з цими права, але реалізація майнових прав, таких, як право на житло потребують додаткових зусиль. Як дитині-сироті або дитині, позбавленій батьківського піклування отримати житло розповідає фахівець Підволочиського бюро правової допомоги Андріана Левак.

    Стаття 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» гарантує збереження за дітьми-сиротами права на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними. Але дуже часто в нашому сьогоденні такі діти залишають без батьківської любові і без житлового приміщення. До повноліття ними можуть опікуватись інші люди, які забезпечують їх житлом. Що робити коли дитині-сироті виповнюється 18 років, куди іти жити?

    Статею 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в них житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік.

    На даний квартирний облік діти зараховуються за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки. З 16 років на облік можна стати за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування.

    Такий квартирний облік ведуть органи місцевого самоврядування (місцеві ради), які власне і надають соціальне житло, особам, що перебувають на квартирному обліку. Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення житлом дітей-сиріт затверджується щороку Кабінетом Міністрів України.

    В грудні 2020 року Верховна Рада України прийняла ряд змін щодо захисту житлових прав дітей-сиріт, а саме:

    • діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа, які перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, беруться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх фактичного проживання, зазначеним у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
    • діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа, місцем проживання яких до влаштування в сім’ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є населені пункти тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, територія населених пунктів на лінії зіткнення, тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим та які не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, беруться на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, органами місцевого самоврядування за місцем їх фактичного проживання на території населених пунктів України. Зміна місця проживання таких осіб після взяття їх на облік як громадян, які потребують поліпшення житлових умов, не є підставою для зняття їх з відповідного обліку;
    • особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення, за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.

    Дані зміни дають можливість дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування стати на квартирний облік за місцем фактичного проживання. Також важливим аргументом є те, що після досягнення 23-річного віку такі особи не втрачають дане право. Такі зміни вводяться в дію з 31 березня 2021 року.

     

    25.03.2021

    Що робити, якщо шахрай взяв онлайн-кредит на ваше ім’я

    Інколи у житті трапляються ситуації, коли фінансові установи вимагають повернути гроші, які людина ніби то взяла. Але людина вперше чує, що вона  оформила онлайн кредит. Що робити?

    Мікрокредит ‒ це невелика сума грошей, яку банк або небанківська організація надає в кредит на певний період. Такий кредитний договір можна укласти з мікрофінансовою організацією (МФО), у тому числі через мережу Інтернет. Для цього необхідно лише зареєструватись на сайті МФО і внести всі необхідні дані. Процес недовгий та нескладний, тому цим все більше користуються недобросовісні особи ‒ шахраї.

    У випадку виявлення факту укладення на ваше ім’я договору онлайн – кредиту необхідно дізнатися, в якій саме МФО взято кредит і яку суму ви начебто винні, та:

    • звернутися до МФО з вимогою надати завірені в установленому порядку копії кредитного договору, що має містити номер, дату укладення, реквізити кредитора, а також документів, які підтверджують, що саме ви укладали договір.

    Крім того, варто зазначити у зверненні до МФО, що особисто ви ніяких кредитних договір з МФО не укладали, коштів не отримували (за наявності навести необхідні докази) та вимагаєте скасувати заборгованість, що начебто рахується за вами;

    • записувати всі телефоні розмови із співробітниками МФО чи колекторськими компаніями, що намагатимуться стягнути з вас відповідну заборгованість, які в майбутньому можуть будуть використані як докази неправомірних дій таких організацій;
    • звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо вас кримінального правопорушення, зокрема шахрайства, яке полягає у оформленні на вас кредиту. Це робиться задля того, щоб правоохоронний орган зміг зафіксувати факт правопорушення та внести відомості щодо нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
    • за бажанням повідомити щодо укладення на ваше ім’я онлайн-кредиту сторонньою особою Департамент кіберполіції Національної поліції України, до повноваження якого надежить участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики щодо попередження та протидії кримінальним правопорушенням, механізм підготовки, вчинення або приховування яких передбачає використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку;
    • звернутися зі скаргою щодо укладення договору онлайн – кредиту на ваше ім’я сторонньою особою з використанням підроблених документів до Національного банку України з метою проведення перевірки та відібрання пояснень від МФО.

    Важливо! У разі, якщо МФО відступило право вимоги щодо кредитної заборгованості колекторській компанії, пам’ятайте, що ніхто без вашого дозволу не має права заходити до квартири чи будинку (це кримінальне правопорушення, передбачене статтею 162 Кримінального кодексу України – порушення недоторканості житла), забирати будь-які речі (частина третя статті186 Кримінального кодексу України – грабіж, поєднаний з проникненням у житло), примушувати сплатити заборгованість (стаття 355 Кримінального кодексу України – примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань), присвоювати собі функції Державної виконавчої служби (стаття 356 Кримінального кодексу України – самоправство).

    • якщо всі вищеперераховані дії не призвели до бажаного результату, варто звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору.

    Дана позовна заява розглядається за правилами загального позовного провадження. В ході розгляду справи необхідно буде надати докази, що договір ви не укладали, про його існування не знали, на вебсайті МФО не реєструвались і листування з ними взагалі не вели.

    Варто подати клопотання до суду про витребування у мобільного оператора, номер якого було зазначено для отримання кредиту, відомостей про місцезнаходження мобільного пристрою за номером телефона та роздруківку смс – повідомлень, а також про витребуванню інформації у банківської установи щодо рахунку (картки), на який перераховані кредитні кошти.

    Після того, як буде доведено факт шахрайства, рекомендуємо вам звернутися в Бюро кредитних історій з вимогою вилучити запис про оскаржену кредитну заборгованість з вашої кредитної історії.

     

    24.03.2021

    Роботодавець не виплатив заробітну плату при звільненні. Як діяти?

    Якщо ви вирішили звільнитися – можете розраховувати, що роботодавець виплатить вам усю зароблену вами суму коштів у день звільнення. Якщо ж цього дня ви не працювали – кошти повинні виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. Але що робити, якщо роботодавець “забув” вас розрахувати? 

    Працівник, якому не виплатили заробітну плату, має право не тільки стягнути саму заборгованість, але також середній заробіток за період затримки розрахунку, а також компенсацію втрати невиплачених доходів. Стаття 175 КК України передбачає кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати у вигляді штрафів, аж до позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

    Відсутність грошей у роботодавця не є поважною причиною для невиплати заробітної плати працівнику.

    Стягнути заборгованість по заробітній платі можна двома способами. Це досудовий і судовий порядок.

    У досудовому порядку варто звертатися до комісії по трудових спорах (якщо вона створена на підприємстві). Якщо такої комісії немає або вона не створена – необхідно звертатися зі скаргою на роботодавця в державну службу з питань праці. Територіальні відділення Держпраці існують у всіх областях України. Цілком ймовірно, що після того, як ви звернетеся до них зі скаргою на роботодавця – вам буде виплачена заробітна плата і не доведеться додатково звертатися до суду. Це істотно заощадить ваш час і ви досягнете результату набагато швидше.

    Якщо досудовий порядок не приніс бажаного результату – залишається один тільки шлях. Звертатися до суду. Для цього потрібно:

    • для початку – звернутися письмово із заявою до роботодавця з вимогою виплатити заробітну плату. Таку заяву потрібно відправити поштою рекомендованим листом і залишити собі чек та копію такої заяви. Можна також здати заяву в канцелярію роботодавця
    • звернутися із заявою на ім’я роботодавця про видачу довідки про нараховану, але невиплачену заробітну плату. Якщо з якоїсь причини роботодавець не надав ці документи, то тоді потрібно звернутися до Пенсійного фонду і взяти довідки  за формами ОК5 і ОК7. З цих документів буде видно, по-перше, офіційну заробітну плату працівника, а також яке підприємство платило соціальні внески за цього найманого працівника
    • якщо у працівника на руках є трудова книжка із записом про останнє місце роботи, є наказ про прийняття на роботу і наказ про звільнення, копії таких документів також будуть додаватися до заяви в суд. Якщо таких документів немає, то тут доведеться обійтися тільки довідкою ОК5 і ОК7
    • найголовніше – скласти позовну заяву до суду. Або ж заяву про видачу судового наказу. До речі, остання, так званий наказовий порядок. подається в тому випадку, коли позовні вимоги беззаперечні. Тобото, якщо роботодавець жодним чином не заперечує саму суму заборгованості і згоден з нею. Такі суперечки розглядаються набагато швидше. За п’ять днів ви вже можете отримати судовий наказ, який є виконавчим документом та подається до виконавчої служби для примусового виконання
    • якщо є які-небудь суперечки про суму заборгованості, тут доведеться вже звертатися з повноцінною позовною заявою. Такі трудові суперечки можуть розглядатися за спрощеним порядком, але термін розгляду не повинен перевищувати 60 днів.

    Будь-які терміни давності на такі суперечки не поширюються, тобто, стягнути заробітну плату можна і через п’ять років з моменту, як її не виплатили. Крім того, позивачі за законом в таких суперечках звільнені від сплати судового збору.

     

    22.03.2021

    Порядок оформлення права власності на земельний пай

    На сьогодні склалася ситуація, коли у власників сертифікатів на право земельного паю виникає гостра необхідність оформити право власності на саму земельну ділянку в установленому законом порядку. Якщо ж такий власник сертифікату не використає своє право до 2025 року, то вважатиметься, що такі власники ділянок автоматично відмовилися від землі. Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані безхазяйними. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Про порядок оформлення права власності на земельну ділянку (пай) розповідається у даній статті.

    Що таке земельний пай?

    Вперше поняття земельного паю згадується в Указі Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва». Згідно даного Указу, земельний пай – це частина землі, що належить сільськогосподарському підприємству, праву на яку передано його власнику. У відповідності з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» земельні паї – землі колективних сільськогосподарських підприємств порівну, в умовних кадастрових гектарах та вартісному вираженні, розподіляються між членами господарств. Тобто в таких членів виникає право не на землю, а на те, щоб її (отримати) приватизувати.

    Право на земельний пай засвідчується сертифікатом на право земельного паю. Його власник має право володіти та користуватися своїм паєм. Так як сертифікат засвідчує лише право його власника на отримання земельної ділянки (а не право на саму ділянку), то цей документ не визначає меж земельної ділянки, а вказує лише його площу в умовних кадастрових гектарах і вартість (у гривнях).

    • Для оформлення права власності на земельну ділянку (пай), Вам необхідно здійснити такі дії:

     

    • звернутися до відповідної сільської, селищної, міської ради із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До заяви необхідно додати: копію сертифікату на земельну частку (пай).
    • після отримання рішення сільської, селищної, міської ради Вам необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
    • за результатами розробки вказаної проектної документації Вам потрібно зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі (ДЗК) з присвоєнням їй кадастрового номеру. За результатами реєстрації видається Витяг з Державного земельного кадастру.
    • після того, як Ви отримали Витяг з Державного земельного кадастру, Вам необхідно звернутися до відповідної сільської, селищної, міської ради для затвердження проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення земельної ділянки у власність;
    • із рішенням про затвердження проектної документації необхідно звернутись до державного реєстратора та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку. За результатами реєстрації отримати Витяг про державну реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку(пай).

    Отже для повноцінного використання земельної частки (паю) радимо провести процедуру оформлення права власності згідно чинного законодавства України.

     

    18.03.2021

    Особливості оформлення заповіту на земельні ділянки (пай)

    Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України).

    Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст.1234 Цивільного кодексу України).

    Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Також на прохання особи нотаріус може записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним (ст. 1248 Цивільного кодексу України).

    Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст.1251 Цивільного кодексу України).

    Для того щоб оформити заповіт необхідно надати:

    • документи, що посвідчують особу заповідача (паспорт, код);
    • паспортні дані фізичної особи, на користь якої заповідається майно (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження);
    • документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки (не обов’язково);
    • документ, що підтверджує сплату державного мита за оформлення заповіту.

    При наданні даних щодо фізичної особи, на користь якої заповідається майно слід звернути увагу на правильність зазначення паспортних даних у заповіті.

    При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається (1.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

    Відомості про заповіти підлягають обов’язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі (п.8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

    Слід пам’ятати, що після оформлення заповіту майно залишається у власності заповідача.
    Також після складання заповіту залишається право скасувати та змінити заповіт. Кожен новий заповіт скасовує чи змінює раніше складений.

    Після оформлення заповіту нотаріус або уповноважена особа органу місцевого самоврядування видають заповідачу посвідчений примірник заповіту.

    У випадку необхідності роз’яснення чинного законодавства з метою захисту Ваших прав та інтересів Ви можете звернутися до найближчого центру безоплатної правової допомоги або бюро правової допомоги.

     

    17.03.2021

    Земельний сервітут: як законно користуватися чужою земельною ділянкою?

    Бажаєте користуватись чужою земельною ділянкою, – здійснювати прохід (проїзд) через чужу земельну ділянку, прокласти чи експлуатувати лінії електропередач чи зв’язку, або трубопроводу для забезпечення водопостачання чи меліорації? Тоді Вам потрібно встановити земельний сервітут.

     Що таке земельний сервітут?

    Земельний сервітут – це право користування чужою земельною ділянкою. Таке право може бути як платним, так і повністю безкоштовним. Може  виникнути питання, а навіщо потрібен сервітут, якщо є звичайна та всім знайома оренда, і яка ж між ними різниця? Адже і те, і інше надає можливість користуватися земельною ділянкою.

    Так, земельний сервітут потрібен тоді, коли людина не збирається використовувати ВСЮ земельну ділянку в повному обсязі, він потрібен з метою отримання однієї -двох  конкретних можливостей ЗРОБИТИ щось на земельній ділянці або його ЧАСТИНІ. У багатьох випадках право сервітуту оформляють сусіди, яким потрібно через ділянку іншого сусіда проїхати, пройти, або провести водопровід тощо. Але, при цьому, просто нахабно вимагати у сусіда зробити дорогу посеред його городу  не можна! Необхідно навести достатні обґрунтування, що в інших місцях або іншими способами зробити дорогу або провести трубопровід неможливо або дуже складно. Крім цього, частина 4 статті 98 Земельного кодексу України визначає, що сервітут повинен бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

    Зміст та підстави для встановлення земельного сервітуту

    Існує чотири можливих підстави для встановлення земельного сервітуту:

    • договір;
    • закон;
    • заповіт;
    • рішення суду.

    Найбільш поширеним є встановлення сервітуту на підставі договору між особою, яка вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки.

    Типова форма договору земельного сервітуту законом не визначена, тому він може укладатися у довільній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. Щодо змісту такого договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його спрямованості, слід чітко викласти усі права, що надаватимуться особі, в інтересах якої встановлений сервітут.

    Оскільки, сервітутне користування може бути, як платним, так і безкоштовним, тому у договорі потрібно встановити ціну за користування земельною ділянкою, зазначити порядок розрахунків, відповідальність за невиконання обов’язків особою, на користь якої встановлено земельний сервітут, порядок внесення плати за сервітут та термін його дії. Якщо термін не буде зазначено, то право, що виникає на підставі такого договору, матиме безстроковий характер.

    Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

    У разі недосягнення домовленості щодо встановлення сервітуту в цілому, або щодо окремих його умов, сервітутне право може виникнути на підставі відповідного судового рішення. Особа, зацікавлена у встановленні сервітуту, має право звернутися до суду з позовом до власника сусідньої земельної ділянки. Позивач повинен буде довести суду, що нормальне використання його земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої сусідньої земельної ділянки, а також те, що потреби особи, в інтересах якої встановлений сервітут, не можуть бути задоволені будь-яким іншим способом.

    Щодо встановлення земельного сервітуту за законом, то на сьогодні подібна можливість залишається теоретичною. Чинне законодавство України не передбачає випадків, коли земельний сервітут виникав би безпосередньо на підставі закону.

    Встановлення сервітуту заповітом по суті є різновидом його встановлення у формі договору. Після смерті заповідача особа, на користь якої передбачено встановлення сервітуту, також має вчинити певний правочин — погодитися на встановлення сервітуту, прийнявши спадщину та вчинивши дії по її реєстрації. Положення про сервітут повинні бути сформульовані у заповіті з урахуванням тих самих вимог, що і стосовно договору.

    Правові наслідки встановлення земельного сервітуту

    Відповідно до ч. 2 ст. 101 Земельного кодексу України земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема, він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам

    Одним із правових наслідків встановлення земельного сервітуту є обтяження обслуговуючої земельної ділянки, тобто певне обмеження прав її власника. Адже,  встановлення будь-якого земельного сервітуту призводить до певного зменшення кількості можливих варіантів використання обслуговуючої земельної ділянки її власником та користувачем. Разом з тим, встановлення земельного сервітуту не має привести до позбавлення власника обслуговуючої ділянки жодної з його можливостей щодо користування чи розпорядження землею в повному обсязі.

    Припинення сервітуту

    Сервітут може бути припинено шляхом відмови від права особою, в інтересах якої він був встановлений. Також припинення сервітуту відбувається, коли він встановлювався на певний строк. Наслідком спливу цього строку буде його припинення. Оскільки, встановлення сервітуту може бути пов’язано з певними особливими чи надзвичайними обставинами, то з припиненням цих обставин припиняється і сервітут.

    Можливі випадки припинення сервітутів у порядку погашувальної давності. Тобто, якщо особа, в інтересах якої встановлений сервітут, не користується правом, яке надає їй сервітут протягом трьох років, її право припиняється — погашається. Підставою припинення сервітуту також може бути смерть особи, на користь якої було встановлено цей сервітут. Особисті сервітути встановлюються на користь конкретної особи і призначені забезпечити їй певні можливості, які в цій ситуації не можуть бути їй забезпечені в інший спосіб. Тому право, яке надає особистий сервітут, має особистісний характер і не може переходити в порядку правонаступництва. Зі смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут, сервітутне право припиняється.

    Наостанок, сервітут може бути припинений за рішенням суду у разі:

    • припинення підстав його встановлення;
    • коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

    Консультацію підготував головний спеціаліст відділу «Березнівське  бюро правової допомоги» Сарненського місцевого центру  з надання безоплатної вторинної правової допомоги Василь Тимощук.

     

    14.03.2021 

    Запрацювали нові штрафи за порушення правил дорожнього руху

    З 17 березня набув чинності Закон № 2695 «Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі  правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», – розповідають юристи Самбірського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений Закон передбачає, що:

    • відновлюється і збільшується відповідальність за керування авто напідпитку від 17 тисяч грн за перший випадок до 51 тис. грн з позбавленням водійських прав на 10 років. За третій випадок – конфіскація авто;
    • посилюється кримінальна відповідальність за порушення ПДР, вчинене в стані алкогольного чи іншого сп’яніння, що спричинило тяжкі наслідки;
    • збільшується штраф за перевищення швидкості руху більш як на 50 км/год (з 510 до 3400 грн), за залишення місця ДТП – з 255 до 3400 грн з позбавленням права керування ТЗ на строк 1-2 роки або без такого;
    • збільшується штраф за керування або передачу керування ТЗ особою, яка не має права ним керувати, – з 510 до 3400 грн, а повторне протягом року – 40800 грн з позбавленням права керування ТЗ на строк від 5 до 7 років (можливе також оплатне вилучення ТЗ);
    • збільшується штраф за керування ТЗ особою, яка була позбавлена такого  права, з 510  до 20 400 грн, а повторне протягом року – 40 800 грн з  позбавленням права керування ТЗ на строк від 5 до 7 років (можливе також  оплатне вилучення ТЗ);
    • за порушення користування ременями безпеки або мотошоломами штраф  збільшився з 51 грн до 510 грн;
    • штраф за порушення правил перевезення дітей, – 510  грн, повторне протягом року – 850 грн;
    • забороняється перевозити дітей, зріст яких менший 145 см або тих, що не досягли  2-річного віку, – у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього  транспортного засобу, окрім як у таксі;  дітей до 16-річного віку в кузові будь-якого вантажного автомобіля; організовані групи дітей у темну пору доби заборонялося й раніше, але штрафи не були передбачені.

    Для пішоходів та велосипедистів, які порушують правила дорожнього руху,  також зросли покарання. Так, порушення правил велосипедистом – 340 грн (замість 85 грн). Повторне порушення ПДР велосипедистом чи пішоходом – 850 грн (замість 170 грн).

    Перехід у невстановленому місці або на заборонений сигнал – 255 грн (раніше – 51 гривня).

    Цей закон також дозволяє поліції використовувати автомобілі “Фантом” без розпізнавальних знаків, які будуть виявляти порушників швидкісного режиму.

    Зауважимо, профілактичних зупинок транспортних засобів Закон не передбачає.

     

    10.03.2021

       Договір дарування земельної ділянки

    Влітку 2021 року в нашій державі запрацює ринок землі, тому прогнозується, що угоди із цим видом нерухомості значно пожвавішають. У зв’язку з цим, кожен, хто має у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зможе скористатись своїм правом власності та подарувати її, шляхом укладення договору дарування.

    На даний час в Україні діє мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, тобто заборона на здійснення купівлі-продажу та дарування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі  земельних ділянок, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства. На час дії мораторію земельний пай неможливо було продати або подарувати, але при цьому можна було передавати у спадок і здавати в оренду.

    З 1 липня 2021 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», у зв’язку з чим дозволяється відчуження, в тому числі,  дарування земельних ділянок.

    Договір дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення укладається в письмовій формі і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. При укладенні договору дарування, у нотаріуса, повинен бути присутній як дарувальник так і обдарований, оскільки їх присутність є обов’язковою  умовою для посвідчення даного договору.

    Щоб нотаріально оформити договір дарування земельної ділянки, нотаріусу необхідно надати наступні документи:

    • паспорт та ідентифікаційний код кожного з учасників угоди. Якщо земля буде даруватись неповнолітній особі – необхідно пред’явити свідоцтво про народження та дозвіл опікунського органу, а також письмову згоду батьків на укладення даного договору;
    • документ, який підтверджує право власності на землю(держакт, свідоцтво про право власності чи на спадщину тощо);
    • витяг з Державного земельного кадастру;
    • відомості про грошову оцінку земельної ділянки.

    Відомості про нормативну грошову оцінку певної ділянки можна отримати в центрі надання адміністративних послуг, або у Державному земельному кадастрі. Під час укладання договору дарування землі  нормативна грошова оцінка земельної ділянки прямо  впливає на розмір оподаткування.

    Оподаткування за оформлення договору дарування земельної ділянки містить три рівні:

    • перший – землю у дар приймають найближчі родичі;
    • другий – земля відходить не близькому родичеві;
    • третій – земельну ділянку у подарунок приймає, або дарує нерезидент України.

    Якщо землю у подарунок приймає близький родич (діти, батьки, чоловік або дружина), така угода не оподатковується. Також звільняються від оподаткування  особи з інвалідністю І групи, діти-сироти та неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування.

    Коли договір дарування оформлюють на не близького родича або на зовсім чужу людину, під час укладення даної угоди обдарованому доведеться сплатити 5% від вартості землі і військовий збір – 1,5%.

    Якщо ж земельне угіддя за угодою дарування переходить до нерезидента, або від нерезидента, то навіть незважаючи на те, що вони можуть бути родичами, треба сплатити податки. А це – 18% від вартості земельної ділянки  і військовий збір – 1,5%.

    У статті 125 Земельного кодексу України зазначено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

    Нотаріус, засвідчуючи договір дарування земельної ділянки, обов’язково в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно самостійно реєструє на нового власника право власності. Тобто, обдарований відразу стає повноправним власником земельної ділянки і немає необхідності додатково реєструвати своє право власності  в будь-яких інших органах.

    Також варто пам’ятати, що дарувальник, протягом року, має право вимагати через суд розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна у наступних випадках:

    • якщо людина, яка прийняла землю в дарунок, учинила щодо дарувальника або членів його сім’ї злочин;
    • якщо обдарований неналежно поводиться із земельним угіддям, використовує його не за цільовим призначенням і це загрожує втратою земельної ділянки.
    • якщо під час підписання дарувальної угоди на обдарованого покладалися зобов’язання щодо третьої сторони і він їх не виконав.

    У разі розірвання договору дарування обдарований зобов’язаний повернути дарунок в натурі.
    Довідково: Резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні, громадяни-нерезиденти – це іноземці, громадяни України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

     

    08.03.2021

    Від народження до повноліття: права та обов’язки дітей в різному віці

    За загальними нормами,  повний «пакет» прав та обов’язків людина набуває з повноліття, тобто з 18 років. Однак вже від народження,  дитина  має певні права, які в міру дорослішання тільки розширюються. Пропонуємо розібратись,  які права та обов’язки набувають діти в різному віці.

    В українському законодавстві основними нормативно-правовими актами, що регулюють права дитини є  Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства», Цивільний кодекс України. Основним міжнародним документом, який регулює це питання, є Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року.

    Закон визначає поняття «дитина», як  особа яка не  досягла повноліття, тобто 18 років. Такий підхід відповідає загальним міжнародним нормам. Згідно із Конвенцією про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

    З народження всі діти мають загальні права такі,  як право на життя, ім’я та громадянство, піклування та турботу, достатній рівень життя (для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку) на захист від усіх форм насильства,  особистої  недоторканності,  захист гідності та  медичну допомогу. Ці  права супроводжують людину все життя.

    Інші права набуваються залежно від віку,  деякі змінюються або припиняються з досягненням відповідного віку.

    Вже з  двох місяців дитина має право бути всиновленою та відвідувати ясла-садок сімейного типу. З трьох – право на відвідування  дитячого  садка.

    З шести років  з’являються нові права. Шестирічна  дитина має право відвідувати школу, бути  членом дитячих громадських організацій та укладати дрібні побутові правочини (наприклад купувати цукерки та морозиво), проте  втрачає право на безкоштовний проїзд в пасажирському автомобільному  транспорті.

    В сім років дитина може давати згоду  на зміну прізвища, якщо один або обидва батьків її  змінюють.

    10 річна малолітня дитина  може висловлювати свою думку при вирішенні спору між батьками щодо місця свого проживання (таке рішення приймається за спільною згодою батьків).

    В 14 років права дитини значно розширюються.  Цей вік  окрім прав передбачає  певні обов’язки.  Малолітні діти не несуть відповідальності, за їх дії відповідають батьки, опікуни або  усиновлювачі.  Однак, в цьому віці діти самостійно відповідають за завдану шкоду та можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за деякі злочини.

    Права, які набувають неповнолітні з 14 років:

    • право на отримання паспорта громадянина України;
    • самостійно звертатись до суду за захистом своїх прав;
    • вибирати собі місце проживання і реєстрації;
    • самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
    • самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
    • бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
    • самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку);
    • одержувати інформацію щодо свого усиновлення;
    • бути членом молодіжних громадських організацій;
    • керувати велосипедом при русі на дорозі;
    • навчатись водінню мотоцикла чи мопеда;
    • працювати у вільний від навчання час для виконання легкої роботи (за згодою одного з батьків);
    • брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

    В 16 років дитина стає майже дорослою. Здатність  оцінювати та аналізувати свої дії, відповідати за свої вчинки та приймати певні рішення — розширяє коло прав та обов’язків.

    Так, неповнолітня дитина може самостійно укладати трудовий договір, навчатись водінню автомобіля, на власний розсуд змінити своє прізвище, власне ім’я та по батькові, займатися підприємницькою діяльністю, самостійно виїжджати за межі України.

    Додатково: неповнолітня дитина  може одружитись, однак таке право може бути надано лише за рішенням суду. З моменту одруження,  особа буде вважатись повнолітньою.

    Що стосується відповідальності, з 16 років неповнолітній несе повну адміністративну та кримінальну відповідальність.

    З 18 років у людини настає повна дієздатність, вона втрачає статус дитини і отримує всі права дорослої людини.

     

    07.03.2021

    Борги за комунальні послуги: яку відповідальність несуть споживачі

    Всі ми є споживачами житлово-комунальних послуг, які нам повинні надаватись своєчасно та якісно. З іншого боку у нас, як у споживачів даних послуг також є обов’язок своєчасно та в повній мірі розраховуватись за надані нам послуги. Тож, яку відповідальність несуть споживачі за несплату за комунальні послуги, розповідає Валентина Максимчук, заступник начальника відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Козятинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

    За несплату за користування житлово-комунальними послугами до боржників може застосовуватись відповідальність у формі: стягнення пені, припинення надання комунальних послуг, виселення з житла та звернення стягнення на нерухомість відповідно до норм законодавства. Розглянемо кожен вид відповідальності.

    Стягнення пені

    Відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

    Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

    Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

    Окрім вищевказаного Закону нарахування пені передбачено також спеціальними нормативно-правовими актами, а саме:

    – Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496: у разі порушення споживачем строків оплати за договором постачання природного газу споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі, визначеному Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (пункт 23 розділу III);

    – Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312: за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (пункт 4.17 розділу IV);

    – Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України  від 21.07.2005 № 630:

    за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23);

    виконавець має право, зокрема у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором (пункт 31);

    – Цивільним кодексом України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

    Припинення надання комунальних послуг

    Припинення надання комунальних послуг в якості відповідальності за несплату за користування цими послугами передбачено:

    – статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де вказано, що виконавець комунальної послуги має право, зокрема припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору;

    – Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496: якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право, з урахуванням положень пункту 19 цього розділу, здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред’явленням службового посвідчення на об’єкт для пломбування запірних пристроїв, що має здійснюватися з дотриманням техніки безпеки. При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж через три дні після дати отримання повідомлення (пункт 21 розділу ІІІ);

    – Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312:

    відключення електроустановки може застосовуватись лише у разі несплати використаної (спожитої) електроенергії (пункт 4.17. розділу IV);

    оператор системи має право, зокрема тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв’язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо (пункт 5.1.1. глави 5.1 розділу V);

    електропостачальник має право, зокрема звертатися до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених цими Правилами, крім випадків постачання вразливим споживачам, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 5.2.1. глави 5.2 розділу V);

    припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється:

    – оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення, зокрема у разі заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи;

    – електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення, зокрема у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником (пункт 7.5. розділу VII).

    Припинення постачання тепла, холодної та гарячої води і водовідведення у разі заборгованості за ці послуги у споживача Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України  від 21.07.2005 № 630 не передбачено.

    Звернення стягнення на нерухомість та виселення з житла

    Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

    Але цьому передує звернення надавача комунальних послуг до суду з позовом або заявою про видачу судового наказу стосовно стягнення заборгованості за комунальні послуги, так як факт заборгованості за комунальні послуги не є підставою для виселення. У випадку винесення судом позитивного рішення або видачі судового наказу про стягнення суми заборгованості за комунальні послуги надавач комунальних послуг звертається до виконавчої служби або приватного виконавця з виконавчим документом про стягнення заборгованості в примусовому порядку, в тому числі і шляхом накладення арешту на майно.

    Виконавець приймає на виконання виконавчий документ та відкриває виконавче провадження. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

    У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Тобто, на сьогоднішній день (березень 2021 року), якщо сума заборгованості за виконавчим документом не перевищує 120 000 грн. звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло не здійснюється.

    Водночас, якщо сума заборгованості (станом на березень 2021 року) буде більшою ніж 120000 грн., то відповідно до стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна відбудеться звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна

    В першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

    Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

    Відповідальність за несплату за комунальні послуги на період дії карантину

    Необхідно відмітити, що дію частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було призупинено до 01.07.2020 згідно із Законом України від 17.03.2020 № 533-IX « Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», а саме тимчасово з 18.03.2020 до 01.07.2020 нарахування пені за невнесення плати за житлово-комунальні послуги не здійснювалося.

    Водночас, відповідно до Закону України від 17.03.2021 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема:

    1) нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

    2) припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі;

    3) примусове виселення із житла та примусове стягнення житла (житлових будинків, частин житлових будинків, квартир, кімнат у квартирах, кімнат, житлових секцій чи блоків у гуртожитках, інших жилих приміщень), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;

    4) примусове виселення громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.

     

    04.03.2021

    Безоплатна приватизація земельної ділянки. Покроковий механізм

    З чого почати безоплатну приватизацію земельної ділянки?

    Правильно – з отримання дозволу в органах місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

     Для цього треба звернутися із клопотанням до органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками комунальної власності, про надання такого дозволу.

     Таким органом щодо земель комунальної власності є відповідна сільська, селищна, міська рада, на території якої знаходиться бажана земельна ділянка.

    До клопотання Ви повинні додати: – викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких слід відзначити бажане місце розташування земельної ділянки, також обов`язковими є долучення до клопотання копії паспорту та ідентифікаційного коду.

     За результатами розгляду Вашого звернення, уповноважений орган має прийняти рішення про надання Вам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову в його наданні. Рішення про надання дозволу на розробку проекту має бути прийнято в місячний строк.

    • У разі отримання позитивного рішення, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін, виготовлення такого проекту ви можете замовити у будь-якій землевпорядній організації на свій розсуд, головне наявність дозволу на виконання таких робіт.

    Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковому затвердженню органом, що надав дозвіл.

    Результатом такого затвердження є прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, що передбачено ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

    • І останнім кроком для отримання земельної ділянки у власність є реєстрація права власності на земельну ділянку. Для цього вам необхідно звернутись до державного реєстратора, в ЦНАП за місцезнаходженням земельної ділянки.

    Витяг про реєстрацію права власності з єдиного державного реєстру речових прав є підтверджуючим документом на право власності на земельну ділянку.

     

    02.03.2021

    Батьківські внески у школах і садочках: коли це законно

    Збирати на різні потреби гроші з батьків, діти яких навчаються в школах чи відвідують дитсадки – в Україні справа вже звична. Хтось каже, що це побори, інші ж стверджують, що це доброчинність для блага дітей. А що про таку «традицію» каже Закон? І яким має бути алгоритм дій батьків у цій ситуації? Роз’яснює фахівчиня Чернівецького місцевого центру з надання БВПД Інга Косован.

    Найперше треба знати, що матеріально-технічне забезпечення дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів покладається на їх засновників. За ч.1 ст.79  Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб’єктів освітньої діяльності можуть бути: державний бюджет; місцеві бюджети; плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів; плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; гранти вітчизняних і міжнародних організацій; дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору; добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством.

    Таким чином, одним із законних джерел надходження коштів до бюджету навчального закладу є добровільні внески, які може вносити будь-хто. Проте, варто відрізняти благодійні внески на добровільній основі і вимагання коштів із батьків, що прямо заборонене законодавством України. Тобто, якщо батьки чи інші особи особисто, а головне добровільно мають бажання здати для потреб школи якісь кошти, то вони можуть це зробити, але необхідно дотримуватись деяких правил. Отже, статут навчального закладу повинен передбачати можливість благодійних внесків. Також треба пам’ятати, що такі внески батьки можуть перераховувати виключно у безготівковій формі на спеціальний казначейський рахунок цього навчального закладу. Сума такого переказу не може бути фіксованою. Кожен самостійно має вирішити чи перераховувати гроші взагалі, а якщо так, то яку саме суму.

    За постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1222 «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» благодійні   внески   можуть   надавати   благодійники набувачам у грошовій формі для потреб їх фінансування за напрямами видатків,  визначеними благодійником, а також як товари, роботи, послуги. Якщо благодійник не визначив конкретні цілі використання коштів, шляхи  спрямування благодійного внеску визначає керівник установи (закладу) відповідно  до першочергових потреб, пов’язаних виключно з основною діяльністю установи (закладу).

    Саме тому, перераховуючи благодійні внески, краще зазначити їх цільове призначення, наприклад «Кошти на ремонт вікон школи №…» тощо. Наявність документального підтвердження (квитанція) про внесення коштів на потреби навчального закладу дасть змогу в разі нецільового їх використання поскаржитися на незаконні дії керівників закладів. У свою чергу заклади освіти, що отримують благодійні кошти, а також їхні засновники, зобов’язані оприлюднювати на своїх сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів. Так само заклад освіти має оприлюднити інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога. При цьому, має бути зазначена їхня вартість. Окремо мають бути зазначені дані про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

    Відповідно до ст. 71 ЗУ “Про освіту”, передбачається можливість здійснення громадського контролю у сфері освіти суб’єктами громадського нагляду, зокрема об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників. Батьківські комітети є добровільними органами громадського самоврядування, які створені на основі єдності інтересів батьків щодо реалізації прав та обов’язків своїх дітей під час організації їх життєдіяльності у закладі.

    Суб’єкти громадського нагляду (контролю) мають право проводити моніторинг та оприлюднювати результати, щодо розподілу витрат на освіту та цільового використання коштів з державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.

    Також, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України “Про благодійну діяльність та благодійні організації” визначається, що благодійники або уповноважені ними особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі, на користь третіх осіб.

    Отже, батьки (благодійники) мають право вимагати звіт про використання коштів. Більше того, у тому випадку, коли їм відмовляють у наданні такого звіту чи батькам стало відомо про нецільове використання коштів, які вони перерахували на конкретну потребу, вони можуть скаржитися адміністрації школи. Якщо це не допомагає – до органу управління освітою. Якщо і це не допомагає, то варто звертатися до правоохоронних органів.

    Керівники місцевих органів управління освітою та керівники навчальних закладів несуть відповідальність згідно із законодавством про боротьбу з корупцією. Тож, вимагання коштів адміністрацією закладу загальної середньої освіти чи педагогічними працівниками є незаконним та тягне кримінальну відповідальність.

     

    25.02.2021

    Як реалізувати своє право на безоплатне отримання земельної ділянки

    Законодавством передбачена можливість для громадян України набути права власності на земельні ділянки на   підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

    Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам:

    для ведення фермерського господарства

    в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

     для ведення особистого селянського господарства

    не більше 2,0 гектара;

    для ведення садівництва

     не більше 0,12 гектара;

    для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

                   у селах                                            у селищах                                у містах

     не більше 0,25 гектара;                не більше 0,15 гектара;          не більше 0,10 гектара;

    для індивідуального дачного будівництва

     не більше 0,10 гектара;

     для будівництва індивідуальних гаражів

     не більше 0,01 гектара

    Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм провадиться один раз по кожному виду використання.

    Це означає, що Ви маєте право отримати у приватну власність до шести земельних ділянок різного цільового призначення.

    КРОК 1

    Обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням.

    У цьому може допомогти Публічна кадастрова карта за посиланням: https://map.land.gov.ua.

    КРОК 2

    Звернення до сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах) або Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області (Держгеокадастр) (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб).

    Необхідні документи:

    клопотання із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;

    графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (виготовити графічні матеріали вільної земельної ділянки Ви можете власноруч за допомогою Публічної кадастрової карти або звернутися до фахівців системи надання безоплатної правової допомоги);

    погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);

    документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);

    копія документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України).

    Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

    КРОК 3

    Замовлення розроблення проєкту землеустрою у землевпорядній організації шляхом укладення договору з чітким визначенням вартості та строків виконання робіт.

    Безпосереднім виконавцем може бути лише особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника, яка і визначить точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати, встановить межові знаки та складе кадастровий план земельної ділянки. У разі відсутності у виконавця робіт сертифіката проєкт землеустрою буде вважатись недійсним і здійснити державну реєстрацію земельної ділянки буде неможливо.

    Проєкт землеустрою підлягає обов’язковому погодженню із територіальним органом Держгеокадастру (може направлятися сертифікованим інженером-землевпорядником через портал електронних сервісів Держгеокадастру) та управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради (у випадку місцезнаходження земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта).

    КРОК 4

    Реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

    Для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки із:

    заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

    оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погодженим проєктом землеустрою, за потреби, позитивним висновком експертизи);

    документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

    Державний кадастровий реєстратор протягом 14 робочих днів розглядає подані документи та на підтвердження державної реєстрації безоплатно видає заявнику витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

    КРОК 5

    Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

    Для затвердження проєкту землеустрою необхідно надати до місцевої ради або територіального органу Держгеокадастру:

    клопотання про затвердження проєкту землеустрою;

    екземпляр погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

     витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

    Рішення про затвердження проєкту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи у користування. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

    КРОК 6

    Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

    Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, у тому числі через центри надання адміністративних послуг, а також нотаріуси на підставі заяви та доданих до неї документів:

    документа, що посвідчує особу;

    засвідченої копії рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;

    витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

    документа, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно — в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 грн. у 2020 році).

    Строк розгляду заяви — 5 робочих днів.

    Після реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Ви стаєте повноправним власником земельної ділянки.

     

    12.02.2021

    Укладання та внесення змін до договору оренди землі

    Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

    ст. 13 Закону України «Про оренду землі»

    УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

    Укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється:

    • щодо земель приватної власності - за згодою орендодавця та особи, яка вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку;
    • щодо земель державної або комунальної власності - на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – орендодавця, або за результатами аукціону
    • на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

    ІСТОТНІ УМОВИ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

    об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

    дата укладення та строк дії договору оренди;

    орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальності за її несплату, а також інші умови, встановлені за домовленістю сторін.

    Якщо договір не містить хоча б одну із зазначених істотних умов, у майбутньому він може бути визнаний неукладеним у судовому порядку.

    У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

    Інші умови у договорі оренди землі можуть зазначатися лише за згодою сторін.

    Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

    ФОРМА ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

    Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

    Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

    СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

    Строк дії договору оренди земельної ділянки не може перевищувати  50 років.

    Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

    ОРЕНДНА ПЛАТА

    Сторони договору можуть дійти згоди про встановлення будь-якого розміру орендної плати, але не менше ніж 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

    Орендна плата справляється у грошовій формі або за домовленістю сторін у натуральній формі.

    Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

    ЗМІНА УМОВ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

    Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

    У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

    Зміни до договору оренди набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у Дер­жавному реєстрі прав на нерухоме майно, а якщо договір змінюється у судовому порядку, то з дня набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, якщо в цьому рішенні не встановлено іншого строку, з подальшою державною реєстрацією.

     

    08.02.2021

    Присвоєння кадастрового номера земельній ділянці

    Кадастровий номер земельної ділянки — індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

    ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН КАДАСТРОВИЙ НОМЕР

    Присвоєння кадастрового номера — обов’язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Дер­жавному земельному кадастрі.

    Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми  власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

    У разі поділу чи об’єднання земельній ділянці / земельним ділянкам присвоюються нові  кадастрові номери.

    Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

    Тому отримання кадастрового номера земельної ділянки, яка вже належить особі на підставі державного акта про право власності на землю, але в якому відсутній кадастровий номер — є необхідною умовою для реєстрації самого права власності на земельну ділянку.

    ЯК ОТРИМАТИ КАДАСТРОВИЙ НОМЕР

    Для присвоєння кадастрового номера необхідно звернутися до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) і передати на розгляд пакет документів:

    заяву (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки встановленої форми;

    оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

    документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

    Документи можуть надаватися:

    • заявником особисто або уповноваженою ним особою;
    • надсилатися поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення;
    • в електронній формі надсилатися засобами телекомунікаційного зв’язку.

    Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі, якщо відомості про земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.

    СТРОКИ РОЗГЛЯДУ

    Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом 14 днів з дня реєстрації заяви здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

    На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається на неї витяг із Державного земельного кадастру.

    ВАРТІСТЬ

    На сайтах землевпорядних організацій, що займаються земельними питаннями, заявлена різна вартість. На формування вартості впливають: місце розташування ділянки (місто, район, населений пункт); розміри ділянки; наявність документації на землю.

    ДОВІДКОВО

    Відповідно до Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є:

    • юридичні особи, які мають необхідне технічне обладнання та в складі яких працюють за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
    • фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інже­нерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    З переліком сертифікованих землевпорядних організацій можна ознайомитися на офіційному сайті Держгеокадастру www.land.gov.ua у розділі «Напрями діяльності / Сертифікація» або у територіальному органі Держгеокадастру.

     

    05.02.2021

    Земельний податок для фізичних осіб

    Земельний податок — це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів.

    ПЛАТНИКИ ПОДАТКУ

    • власники земельних ділянок;
    • власники земельних часток (паїв);
    • землекористувачі.

    Власники земельних ділянок — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули право власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності. Землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

    ОБ’ЄКТИ ОПОДАТКУВАННЯ

    • земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні;
    • земельні частки (паї), що знаходяться у власності.

    БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ

    • нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації — для земель, нормативна грошова оцінка яких проведена;
    • площа земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена.

    Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).

    Обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку виникає з моменту реєстрації права на земельну ділянку.

    СТАВКИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

    Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки:

    • для земель загального користування — не більше ніж 1 % від їх нормативної грошової оцінки;
    • для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше ніж 1 % від їх нормативної грошової оцінки;
    • для лісових земель — не більше ніж 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки.

    За земельні ділянки, що знаходяться в постійному користуванні суб’єктів господарювання (окрім державної і комунальної форми власності), — в розмірі не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

    Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проводилася, встановлюється у розмірі:

    • не більше ніж 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
    • для сільськогосподарських угідь — не менше ніж 0,3 % та не більше ніж 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
    • для лісових земель — не більше ніж 0,1 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

    НАРАХУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

    Нарахування земельного податку здійснюється податковими органами (за місцем знаходження земельної ділянки) індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.

    Контролюючі органи обчислюють суми земельного податку та надсилають (вручають) платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення.

    Фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

    Якщо платник податку виявив розбіжності у відомостях про земельну ділянку, що були надані контролюючими органами, йому необхідно звернутись до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки з оригіналами документів на право власності, користування пільгою для проведення звірки та уточнення даних.

    ПІЛЬГИ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

    Від сплати земельного податку звільняються:

    • особи з інвалідністю І і ІІ групи;
    • особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
    • пенсіонери (за віком);
    • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
    • особи, визнані законом такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
    • на період дії єдиного податку IV групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку IV групи.

    Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

    • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більше ніж 2 га;
    • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більше ніж 0,25 га, в селищах — не більше ніж 0,15 га, в містах — не більше ніж 0,10 га;
    • для індивідуального дачного будівництва — не більш ніж 0,10 га;
    • для будівництва індивідуальних гаражів — не більше ніж 0,01 га;
    • для ведення садівництва — не більше ніж 0,12 га.

    До переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

    Якщо фізична особа станом на 1 січня поточ­ного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, то до 1 травня поточного року повинна подати письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги. Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду (календарний рік), у якому подано таку заяву.

    Якщо право на пільгу у фізичної особи виникає протягом календарного року, та/або фізична особа набуває право власності на земельну ділянку/ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

     

    01.02.2021

    Встановлення меж земельної ділянки

    Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцезнаходження поворот­них точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

    Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

    Основні випадки, в яких виникає необхідність встановлення меж земельної ділянки:

    втрата чи пошкодження раніше встановлених межових знаків;

    проведення будівельних робіт на земельній ділянці (у т. ч. при встановленні огорожі земельної ділянки);

    під час вирішення межових спорів із власниками сусідніх земельних ділянок;

    буріння свердловин;

    придбання земельної ділянки новим власником тощо.

    Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється, на відміну від інших випадків, без надання дозволу органів місцевого самоврядування у разі передачі у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку.

    УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ ІЗ ЗЕМЛЕВПОРЯДНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

    Розробниками технічної документації із землеустрою, у тому числі й щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є:

    юридичні особи, які мають необхідне технічне обладнання та в складі яких працюють за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є від­повідальними за якість робіт із землеустрою;

    фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    Інженери-землевпорядники сільських (селищних) рад не мають права здійснювати роботи зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ

    копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (за наявності);

    рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням, на якому зазначене її місце розташування (якщо такий дозвіл вимагається);

    копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці (за наявності);

    копія документа, що посвідчує особу, та ідентифікаційного коду.

    ВАРТІСТЬ ТА СТРОКИ

    Вартість встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та строки виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших чинників і відображаються у договорі.

    МЕЖОВІ ЗНАКИ НЕ ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ:

    у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;

    у місцях, де їх установка неможлива (на водних об’єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому разі поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;

    у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об’єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв’язку;

    за бажанням власника (користувача) — у разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель тощо).

    ПОРЯДОК ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ (НА МІСЦЕВОСТІ)

    Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів за допомогою спеціальних пристроїв

    Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

    Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) інженер-землевпорядник здійснює у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноважених ним (ними) осіб.

    Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку робіт.

    Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур’єрською поштою чи іншими засобами зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

    Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

    Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез’явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення зазначених робіт, про що зазначається в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

    Непогодження сусідом меж земельної ділянки не є саме по собі законною підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування про відмову у затвердженні технічної документації на земельну ділянку та відмови у передачі такої земельної ділянки у власність заявника (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №346/4408/15-ц).

    Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі межових знаків на зберігання.

    Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

    ВИРІШЕННЯ СПОРУ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

    Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Спори щодо розмежування меж районів у містах, за межами населених пунктів вирішує Держгеокадастр.

    У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування або Держгеокадастру спір вирішується судом.

     

    27.01.2021

    Яким чином оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом і заповітом?

    Спадкування земельної ділянки здійснюється згідно із законом або заповітом.

    Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом. Спадкоємці за законом поділяються на кілька черг і кожна з них успадковує майно тільки в разі, якщо попередня чергу його успадкувала. Цивільним кодексом України встановлено такі черги:

    1 чергу: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

    2 чергу: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

    3 чергу: рідні дядько та тітка спадкодавця.

    4 чергу: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

    5 чергу: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

    Важливо! Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка).

    Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

    Для того, щоб оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, спадкоємцю необхідно здійснити наступні дії. 

    КРОК 1 Подати державному чи приватному нотаріусу зава про прийняття спадщини. Така заява подається особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

    Місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання померлого. Якщо таке місце проживання невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.

    Увага! Цивільний кодекс України встановлює шестимісячний строк для прийняття заяви про прийняття спадщини. Такий строк обчислюється з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого вона оголошується померлою.

    На практиці нерідкі випадки, коли спадкоємці пропускають вказаний шестимісячний термін. У таких випадках цей строк може бути відновлений судом. У позовній заяві необхідно вказати причини пропуску терміну.

    КРОК 2 Дізнайтеся, внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, є в наявності документи, що підтверджують право власності померлого на земельну ділянку, або присвоєний земельній ділянці кадастровий номер. Не зайвим буде подивитися відомості про земельну ділянку на публічній кадастровій карті за адресою http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta.

    Отримати офіційну інформацію можна направити звернення до відповідного територіального органу Держгеокадастру України.

    Часто трапляється, що державний акт на ім'я померлого виданий, але кадастровий номер земельної ділянки не присвоєно. На жаль, трапляється і таке, що кадастровий номер є в наявності, але відомості про земельну ділянку в електронній системі Державного земельного кадастру відсутні. Якщо все в порядку, дії, передбачені Крок 3-7 цієї схеми, слід пропустити. Якщо ж немає, необхідно:

    КРОК 3 Замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації по відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 

    Щоб знайти таку організацію можна: звернутися до сусідів чи знайомих, які вже оформили документи на землю, і запитати їх, яка організація це робила; звернутися до місцевої ради - як правило, на території сільської чи міської ради працюють кілька землевпорядних організацій; звернутися до районного (міського) відділу (управління) Госгеокадастра України та дізнатися, які організації працюють на території Вашого району або населеного пункту; здійснити пошук в мережі Інтернет.

    Звертаємо увагу! Виконавцем робіт в обраній Вами землевпорядної організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті Держгеокадастру за адресою: www.land.gov.ua ( «Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатися недійсною і державної реєстрації земельної ділянки здійснено не буде. 

    Важливо знати! Складання технічної документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки , їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки. При необхідності, землевпорядник відновить прикордонні знаки. Це необхідно для того, щоб внести відомості про Вашу земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Надалі це дозволить державним органам, при необхідності, відновлювати кордону Вашої ділянки і краще захистити Ваше право на землю. Технічна документація буде виконана в паперовій формі та у формі електронного файлу.

    КРОК 4 Домовтеся із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт і покладіть відповідний договір. Будьте уважні при укладенні договору! Обов'язково прочитайте проект договору, а якщо якісь з його умов Вам незрозумілі - зверніться до юристів (або родичів, сусідів, знайомих). Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! Термін виконання робіт відповідно до законодавства не може перевищувати 6 місяців.

    КРОК 5 Землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Технічна документація повинна бути складена в паперовій формі та у формі електронного документа.

    Увага! Вимагайте від землевпорядної організації надання Вам примірника виготовленої землевпорядної документації в паперовій формі. У разі виникнення спору про межі земельної ділянки в суді, вона буде служити доказом.

    Важливо знати! Земельний кодекс України встановлює обов'язковість погодження меж земельної ділянки з власниками та користувачами суміжних ділянок при проведенні кадастрових зйомок. Однак це не означає, що сусід може безпідставно відмовити в такому погодженні, вимагаючи перенесення кордону в свою користь. Всі свої вимоги він аргументувати і підтвердити документально. Доказами перебування межі земельної ділянки в певному місці можуть служити державний акт на право власності на земельну ділянку сусіда, матеріали інвентаризації земель, дані БТІ тощо. А не підкріплені доказами відмову можна оскаржити в судовому порядку.

    КРОК 6 Вам слід ініціювати процедуру державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та в результаті - отримати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Для цього слід звернутися до територіального органу Держгеокадастру в районі (місті). 

    КРОК 7 Після закінчення 6 місячного терміну з дня смерті спадкодавця, Вам необхідно звернутися до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини. Нотаріус зобов'язаний зареєструвати Ваше право власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. З цього моменту Ви є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.

    Зверніть увагу! Оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування можливо тільки в разі, якщо право власності на неї було оформлено спадкодавцем належним чином, тобто, - є документ, що підтверджує вказане право власності.

    Часто трапляється, що рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято, але спадкодавець оформити відповідний державний акт або свідоцтво про право власності не встиг. В такому випадку спадкоємцю необхідно звернутися в суд з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

    Важливо! Часто буває так, що земельну ділянку успадковують одночасно кілька осіб. В такому випадку зазначена земельна ділянка успадковується в спільну власність. В майбутньому земельну ділянку може бути поділена між ними за відповідними цивільно-правовим договором . Але необхідно відзначити, що поділ успадкованої земельної ділянки між спадкоємцями можна здійснювати тільки після оформлення спадщини та державної реєстрації права спільної власності спадкоємців на земельну ділянку.

    Крім того, у видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємці можуть домовитися, що успадкована земельну ділянку має в повному обсязі належати одному з них. Для цього інші спадкоємці можуть відмовитися від спадщини на його користь. Але законодавством встановлені наступні вимоги про відмову від спадщини:

    ˗ спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом;

    ˗ спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь - яких з спадкоємців за законом незалежно від черги;

    ˗ має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

     

    25.01.2021

    Законодавством передбачена можли вість для громадян України набути права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

    Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам:

    • для ведення       фермерського       господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;       
    • для ведення       особистого  селянського           господарства не більше 2,0 гектара;
    • для ведення       садівництва не більше 0,12 гектара;
    • для будівництва            та        обслуговування    жилого         будинку,

    господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

         - у селах не більше 0,25 гектара;

         - у селищах не більше 0,15 гектара;

         - у містах не більше  0,10 гектара;       

    • для індивідуального   дачного        будівництва не більше 0,10 гектара;
    • для будівництва            індивідуальних     гаражів не більше 0,01 гектара.

    Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм провадиться один раз по  кожному виду використання.        

    КРОК 1

    Обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням.

    У цьому може допомогти Публічна кадастрова карта за посиланням: https://map.land.gov.ua.

    КРОК 2

    Звернення   до       сільської,     селищної,    міської          ради  (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах) або     Головного   управління  Державної   служби         України         з          питань геодезії,       картографії та        кадастру      в          області          (Держгеокадастр) (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб). Необхідні документи:

    • клопотання із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
    • графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (виготовити графічні матеріали вільної земельної ділянки Ви можете власноруч за допомогою Публічної кадастрової карти або звернутися до фахівців системи надання безоплатної правової допомоги);
    • погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
    • документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
    • копія документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту зем- леустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно­правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко­економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно­територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

    КРОК 3

    Замовлення            розроблення          проєкту        землеустрою         у          землевпорядній організації   шляхом        укладення   договору     з          чітким           визначенням вартості та строків     виконання   робіт.            

    Безпосереднім виконавцем може бути лише особа, яка має сертифікат інженера­землевпорядника, яка і визначить точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати, встановить межові знаки та складе кадастровий план земельної ділянки. У разі відсутності у виконавця робіт сертифіката проєкт землеустрою буде вважатись недійсним і здійснити державну реєстрацію земельної ділянки буде неможливо.

    Проєкт землеустрою підлягає обов’язковому погодженню із територіальним органом Держгеокадастру (може направлятися сертифікованим інженером­землевпорядником через портал електронних сервісів Держгеокадастру) та управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради (у випадку місцезнаходження земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта).

    КРОК 4

    Реєстрація  земельної   ділянки        у          Державному         земельному          кадастрі.

     Для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки із:

    • заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
    • оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погодженим проєктом землеустрою, за потреби, позитивним висновком експертизи);
    • документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

    Державний кадастровий реєстратор протягом 14 робочих днів розглядає подані документи та на підтвердження державної реєстрації безоплатно видає заявнику витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

    КРОК 5

    Затвердження       проєкту        землеустрою         щодо відведення земельної    ділянки.

    Для затвердження проєкту землеустрою необхідно надати до місцевої ради або територіального органу Держгеокадастру:

    • клопотання про затвердження проєкту землеустрою;
    • екземпляр погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
    • витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

    Рішення про затвердження проєкту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи у користування. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

    КРОК 6

    Державна    реєстрація   права власності     на       земельну     ділянку         у            Державному реєстрі       речових        прав   на       нерухоме     майно           та        їх            обтяжень.    Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, у тому числі через центри надання адміністративних послуг, а також нотаріуси на підставі заяви та доданих до неї документів:

    • документа, що посвідчує особу;
    • засвідченої копії рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
    • витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
    • документа, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно — в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 грн. у 2020 році).

    Строк розгляду заяви — 5 робочих днів.

    Після реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Ви стаєте повноправним власником земельної ділянки.

     

    22.01.2021

    Право власності на землю територіальних громад

    Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. (ч. 1 ст. 83 ЗК України).

    У комунальній власності перебувають:

    а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

    б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

    Суб’єкти права комунальної власності

    Стаття 142 Конституції України, (а також ч. 2 ст. 327 ЦКУ) визначають суб'єктом права комунальної власності відповідні територіальні громади, що здійснюють право власності або безпосередньо (за допомогою місцевого референдуму, загальних зборів громадян - ст.ст. 7,8 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"), або через органи місцевого самоврядування. Цими органами, відповідно ст.ст. 8-12, 80 та ін. ЗК України, є відповідні місцеві ради: сільські, селищні, міські - щодо земель територіальних громад, районні, обласні та Верховна Рада АРК- щодо земель спільної власності територіальних громад. Питання регулювання земельних відносин вирішується радами виключно на пленарних засіданнях (п. 34 ст. 26, п. 21 ст. 43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

    Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність. (ч. 3 ст. 83 ЗК України).

    Землі комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність

    До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

    землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

    землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

    землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

    землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

    землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

    земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

    земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів;

    землі під об’єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

    Підстави набуття земель у право комунальної власності

    Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

    передачі їм земель державної власності;

    відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

    прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною;

    придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

    виникнення інших підстав, передбачених законом.

    Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону. Відповідно до статті 28 Закону України «Про поховання та похоронну справу» - землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

    На території місця поховання не можуть бути розташовані об'єкти іншої, крім комунальної форми власності, за винятком випадків, передбачених статтею 29 цього Закону.

    Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність

    Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 117 ЗК України).

    У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. (п. 1 ч. 1 ст. 117 ЗК України).

    На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. (п. 2 ч. 1 ст. 117 ЗК України).

    Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. (п. 4 ч. 1 ст. 117 ЗК України).

    Підстави набуття земель у комунальну власність територіальними громадами

    Згідно ч. 5 ст. 83 ЗК України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

    передачі їм земель державної власності;

    відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

    прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною;

    придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

    виникнення інших підстав, передбачених законом.

    Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

    Землі державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність

    Згідно ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

    До земель комунальної власності, які не можуть передаватися у державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у державну власність. (ч. 3 ст. 117 ЗК України).

     

    18.01.2021

    Порядок зміни цільового призначення земельної ділянки 

    Для того щоб змінити цільове призначення Вашої земельної ділянки, Вам необхідно здійснити наступні дії:

    КРОК 1 Оформити нотаріально завірена заява на зміну цільового призначення, підписане власником. Дана заява є підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

    КРОК 2 Зміна цільового призначення передбачає розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

    Тому Вам необхідно замовити у землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення.

    Щоб знайти таку організацію можна: - звернутися до сусідів чи знайомих, які вже оформили документи на землю, і запитати їх, яка організація це робила;

    - звернутися до місцевої ради - як правило, на території сільської чи міської ради працюють кілька землевпорядних організацій;

    - звернутися в районний (міський) відділ (управління) Держгеокадастра України та дізнатися, які організації працюють на території Вашого району або населеного пункту;

    - здійснити пошук в мережі Інтернет. Увага! Розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, не вимагає отримання дозволу жодним органом влади. Договір між власником земельної ділянки і землевпорядною організацією є єдиною підставою для розробки проекту.

    Важливо знати! Виконавцем робіт в обраній Вами землевпорядної організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера- землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті Держгеокадастра за адресою: www.land.gov.ua ( «Державний реєстр сертифікованих інженерів- землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»).

    Домовтеся із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт і покладіть відповідний договір. Будьте уважні при укладенні договору! Обов'язково прочитайте проект договору, а якщо якісь з його умов Вам незрозумілі - зверніться до юристів (або родичів, сусідів, знайомих). Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! 

    КРОК 3 Землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений в паперовій формі та у формі електронного документа.

    Увага! Вимагайте від землевпорядної організації надання Вам примірника виготовленої землевпорядної документації в паперовій формі. У разі виникнення судового спору про законність зміни цільового призначення земельної ділянки в суді, вона буде служити доказом.

    Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню уповноваженими органами влади відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України. А саме: місцевим управлінням Держгеокадастра, місцевим відділом архітектури та містобудування і іншими організаціями в окремих індивідуальних випадках.

    У разі, якщо змінюється цільове призначення особливо цінних земель, земель лісового фонду, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає обов'язковій експертизі, яка проводиться Держгеокадастром України.

    Варто зауважити! Звертаємо Вашу увагу також на те, що наявність затвердженого плану зонування території або детального плану території є обов'язковим в ході узгодження проекту зміни цільового призначення.

    Дізнатися про наявність такої документації в разі розміщення земельної ділянки в межах населеного пункту можна в міській (сільській, селищній) раді, а в разі розміщення ділянки за межами населеного пункту - в місцевій райдержадміністрації.

    Якщо детальний план території цього розроблявся раніше, його розробку можна замовити окремо. Вимоги щодо обов'язкової наявності плану зонування або детального плану території встановлені ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

    КРОК 4 Звернутися в орган, уповноважений приймати рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки з клопотанням про затвердження проекту. Таким органом в межах населених пунктів є відповідна сільська, селищна, міська рада.

    Уповноважений орган повинен прийняти рішення про затвердження проекту і зміна цільового призначення земельної ділянки або відмову в здійсненні таких дій.

    Важливо знати: Відмова органу влади в зміні цільового призначення земельної ділянки повинна бути мотивована і містити в собі посилання на підстави відмови. Такими підставами можуть бути:

    - невідповідність запроектованого цільового призначення вимогам закону або прийнятих відповідно до нього нормативно- правових актів,

    - неузгодженість цільового призначення земельної ділянки вимогам затвердженої містобудівної документації або документації із землеустрою.

    КРОК 5 Вам слід звернутися до державного кадастрового реєстратора в територіальному (районному, міському) органі Держгеокадастру України із заявою про внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Якщо інше не передбачено договором про розробку проекту, в цей орган має звертатися землевпорядна організація.

    До заяви додається розроблений і погоджений уповноваженими органами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в паперовому вигляді та у формі електронного документа, а в разі, якщо за проектом проводилася державна експертиза - також оригінал позитивного висновку цієї експертизи.

    Дана послуга надається безкоштовно! Представлена Вами заява протягом 14 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держгеокадастру в районі (місті), по наслідком чого, в разі, якщо подані документи складені вірно, державний кадастровий реєстратор вносить відомості про зміну цільового призначення Вашої земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

    КРОК 6 Останнім етапом є реєстрація прав на нерухоме майно в державному реєстрі прав. Це можна зробити, звернувшись в центр надання адміністративних послуг або нотаріуса з відповідним пакетом документів. В результаті інформація про реєстрацію права за бажанням заявника може бути надана в паперовій формі.

     

    14.01.2021

    НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ НА ВЛАСНИКА ДОМОВОЛОДІННЯ

    Громадяни, зокрема ті, у власності яких перебувають домоволодіння, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення наступних правопорушень:

    порушення санітарних норм (стаття 42 КУпАП);

    порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва (стаття 96 КУпАП);

    порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (стаття 152 КУпАП).

    Порушення санітарних норм тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 – 204 грн).

    Протоколи про адміністративне правопорушення складають уповноважені посадові особи органів державної санітарно-епідеміологічної служби.

    Накладати адміністративне стягнення маю право, зокрема, головні державні санітарні лікарі областей та їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби.

    Порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн); вчинення цих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення – накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 – 3400 грн).

    Протоколи про адміністративне правопорушення складають уповноважені посадові особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

    Накладати адміністративне стягнення маю право, зокрема, керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, головні інспектори будівельного нагляду ДАБІ.

    Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 – 1360 грн).

    Протоколи про адміністративне правопорушення складають уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

    Накладати адміністративне стягнення маю право адміністративні комісії при виконавчих органах міських/сільських/селищних рад, або виконавчі комітети таких рад.

    Зазначеними особами складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення. 

    Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

    У протоколі зазначаються:

    дата і місце його складення,

    посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол,

    відомості про особу, порушника,

    місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;

    нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення,

    прізвища, адреси свідків і потерпілих,

    пояснення порушника,

    інші необхідні відомості.

    Протокол підписується особою, яка його склала, і порушником; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. 

    Справа про адміністративне правопорушення розглядається уповноваженою на це особою за місцем його вчинення або за місцем проживання порушника.

    Про розгляд справи повідомляється порушник, та інші особи, які беруть участь у розгляді (свідки, потерпілі).

    Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

    Постанова повинна містити:

    найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

    дату розгляду справи;

    відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

    опис обставин, установлених під час розгляду справи;

    зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

    прийняте у справі рішення.

    Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. 

     

    11.01.2021

    Кадастровий номер земельної ділянки — індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом  усього часу існування.

    ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН  КАДАСТРОВИЙ НОМЕР

    Присвоєння кадастрового номера — обов’язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

    Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на зе­ мельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

    У разі поділу чи об’єднання земельній ділянці/земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери.

    Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

    Тому отримання кадастрового номера земельної ділянки, яка вже належить особі на підставі державного акта про право власності на землю, але в якому відсутній кадастровий номер — є необхідною умовою для реєстрації самого права власності на земельну ділянку.

    ЯК ОТРИМАТИ  КАДАСТРОВИЙ НОМЕР

    Для присвоєння кадастрового номера необхідно звернутися до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) і передати на розгляд пакет документів:

    • заяву (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки встановленої форми;
    • оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
    • документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

    Документи можуть надаватися:

    • заявником особисто або уповноваженою ним особою;
    • надсилатися поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення;
    • в електронній формі надсилатися засобами телекомунікаційного зв’язку.

    Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі, якщо відомості про земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.

    СТРОКИ РОЗГЛЯДУ

    Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом 14 днів з дня реєстрації заяви здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

    На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається на неї витяг із Державного земельного кадастру.

    ВАРТІСТЬ

    На сайтах землевпорядних організацій, що займаються земельними питаннями, заявлена різна вартість. На формування вартості впливають: місце розташування ділянки (місто, район, населений пункт); розміри ділянки; наявність документації на землю.

    ДОВІДКОВО

    Відповідно до Закону України «Про землеуст рій» розробниками документації із землеустрою є:

    • юридичні особи, які мають необхідне технічне обладнання та в складі яких працюють за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів­землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
    • фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і техно- логічним забезпеченням та є сертифікованими інженера- ми­землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    З переліком  сертифікованих  землевпорядних  організацій можна ознайомитися на офіційному сайті Держгеокадастру  www.land.gov.ua у розділі «Напрями діяльності/Сертифікація» або у територіальному органі Держгеокадастру.

     

    04.01.2021

    Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного  законодавства.  ст. 13 Закону України «Про оренду землі»

    ПОНОВЛЕННЯ ДОГОВОРУ  ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

    Поновлення договорів оренди землі, укладених до 16.07.2020, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. При цьому у разі внесення змін до договору оренди землі після 16.07.2020 на них поширюватимуться правила щодо поновлення договорів оренди землі, визначені статтею 126¹ Земельного кодексу України.

    Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніше ніж за місяць до дати закінчення дії такого договору має подати до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

    У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

    ПЕРЕВАЖНЕ ПРАВО ОРЕНДАРЯ НА УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ НА НОВИЙ СТРОК

    Орендар, який має намір укласти договір оренди землі на новий строк, зобов’язаний:

    • повідомити про це орендодавцю не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору;
    • у разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар зобов’язаний повідомити про намір укласти договір оренди землі на новий строк спадкоємця земельної ділянки протягом 1 місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку;

    до листа­повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар має додати проєкт договору.

     

     

    ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ  ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

     Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі, серед іншого, припиняється у разі:

    • закінчення строку, на який його було укладено;
    • поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
    • відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
    • набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

    ШЛЯХИ ДОСТРОКОВОГО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

    Визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:

    • за згодою сторін;
    • за рішенням суду.

    ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН:

    • у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань;
    • у разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

    ЗА РІШЕННЯМ СУДУ:

    • невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»;
    • невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору;
    • у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає перед баченому договором використанню земельної ділянки;
    • на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

    НАСЛІДКИ ПРИПИНЕННЯ АБО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

    • У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
    • У разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

     

       29.12.2020

    Запальні свята: що треба знати про використання піротехніки

    Феєрверки зачаровують, дають відчуття свята. І водночас несуть велику небезпеку. Травми людей та тварин, що можуть призвести до загибелі, пожежі – такою може бути ціна «запального» свята. Аби свята пройшли безпечно і щасливо, слід пам’ятати елементарні правила користування піротехнікою. Про це розповідає фахівчиня Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області Юлія Козаченко.

    Дозволено все, що не заборонено  

    Продаж та використання  піротехнічних засобів (феєрверків, бенгальських вогнів, петард тощо) регулюється Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 839 «Про затвердження Технічного регламенту піротехнічних виробів».

    Крім того, питання щодо заборони продажу та використання піротехніки на території міст, сіл та селищ визначається відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування. Наприклад, така заборона міститься в Правилах благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням Полтавської міської ради від 16 червня 2017 року. Використання феєрверків, петард тощо також заборонено ухвалою Львівської міської ради від 17 грудня 2015 року «Про заборону використання та реалізації феєрверків, салютів і піротехнічних виробів на території м. Львова».

    Київська міська рада заборонила в столиці проведення феєрверків, салютів та інших розважальних заходів з використанням піротехніки на період стримування збройної агресії на сході України відповідно до рішення  від 19 грудня 2019 року № 470/8043 «Про затвердження Порядку організації та проведення недержавних масових заходів релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру в місті Києві».

    Статтею 1956 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачена відповідальність за порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів. Це тягне за собою накладення штрафу від 595 до 1 020 грн. з конфіскацією піротехнічних засобів.

    Якщо ці дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке правопорушення, то передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу від 1 020 до 1 700 грн. з конфіскацією піротехнічних засобів.

    Крім того, статтею 182 КУпАП також передбачена відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Це тягне за собою попередження або накладення штрафу: на громадян – від 85 до 255 грн., на посадових осіб та громадян – суб’єктів господарської діяльності – від 255 до 510 грн.

    Якщо ці дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, то передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу: на громадян від 255 до 510 грн. із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші, на посадових осіб та громадян – суб’єктів господарської діяльності – від 850 до 2 550 грн. із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші.

    З якого віку можна купувати та використовувати піротехніку?

    Це залежить від виду піротехнічних засобів. Вони поділяються на:

    феєрверки

    класу 1 (загального використання, що мають дуже низький рівень небезпеки та шуму і можуть використовуватися у житлових будівлях);

    класу 2 (загального використання, що мають низький рівень небезпеки та шуму і не призначені для використання у житлових будівлях);

    класу 3 (загального використання, що мають середній рівень небезпеки і не призначені для використання у житлових будівлях);

    класу 4 (професійного використання, що мають високий рівень небезпеки);

    сценічні піротехнічні вироби:

    класу Т1 (що мають низький рівень небезпеки);

    класу Т2 (що мають високий рівень небезпеки і призначені для використання виключно особами із спеціальною підготовкою);

    піротехнічні  вироби, зокрема ті, що призначені для транспортних засобів:

    класу Р1 (що мають низький рівень небезпеки);

    класу Р2 (що мають високий рівень небезпеки і призначені для використання виключно  особами  із спеціальною підготовкою).

     Отже, феєрверки заборонено продавати або передавати особам, які не досягли такого віку:

    класу 1 – 12 років;

    класу 2 – 16 років;

    класу 3 – 18 років;

    сценічні піротехнічні вироби класу Т1 та піротехнічні вироби класу Р1 – 18 років.

    Заборонено продавати  або  передавати  феєрверки класу 4, сценічні піротехнічні вироби класу Т2 та піротехнічні вироби класу Р2 особам, які не мають спеціальної підготовки.

    Купувати піротехнічні вироби необхідно тільки в спеціалізованих торгових місцях і вимагати у реалізаторів сертифікат якості.

    У жодному разі не купуйте петарди й феєрверки на стихійних ринках, в транспорті чи підземних переходах.

    Не намагайтесь виготовити феєрверки самостійно в домашніх умовах.

    Якщо органи місцевої влади не заборонили використання піротехніки, за яких умов її використання дозволене?

     Державна служба України з надзвичайних ситуацій надає такі рекомендації: перед використанням піротехнічних виробів уважно ознайомтеся з інструкцією і суворо дотримуйтесь вказівок. Кожен виріб має бути забезпечений інструкцією українською мовою, яка містить обмеження в користуванні за віком (чи можна давати в руки дітям) і правила утилізації. В обов’язковому порядку на піротехнічному виробі повинні бути нанесені знак відповідності технічним регламентам та ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності, що провів процедуру оцінки відповідності піротехнічного виробу.

    Переконайтеся, що термін їх придатності не закінчився. Не можна використовувати вироби, які мають дефекти: зіпсовані, з тріщинами та іншими пошкодженнями корпусу або гніту.

    Забороняється запускати петарди, феєрверки, ракети з балконів чи у закритих приміщеннях. Запускати феєрверки слід на відстані не менше 100 метрів від будинків та інших об’єктів.

    Не можна зберігати піротехнічні вироби біля обігрівачів і опалювальних приладів: батарей, електричних і газових печей.

    Не варто носити піротехніку в кишенях та підпалювати, тримаючи в руках. Запалюючи феєрверк, не нахиляйтеся над ним, а постарайтеся відразу ж відійти на безпечну відстань – 30-50 метрів. До будь-якого піротехнічного виробу підходьте мінімум через дві хвилини після закінчення його роботи. А до багатозарядних краще не наближатися ще довше.

    При використанні найпростіших піротехнічних засобів – хлопавок та бенгальських вогнів, слід також дотримуватися певних правил. Вміст хлопавки вилітає з корпусу під тиском, а тому снаряд заборонено направляти в обличчя та освітлювальні прилади. Хлопавки не можна використовувати поблизу відкритого вогню, свічок тощо. Все це може привести до загорання конфетті або серпантину.

    Кольорові бенгальські вогні виділяють в процесі горіння шкідливі речовини, тому спалювати їх краще тільки на відкритому повітрі, або відразу гарно провітрити приміщення.

     Але окрім юридичного аспекту питання, не слід забувати і про морально-етичний аспект. У той час, коли ви бажаєте феєрично, яскраво та гучно святкувати, поряд з вами можуть бути люди літнього віку, діти, хворі, або переселенці зі сходу України та військові, для яких голосні вибухи святкових салютів не в радість і можуть мати тяжкі наслідки фізичного і психологічного характеру. Тому шануйте ваше оточення!

       21.12.2020

    Укладання та внесення змін до договору оренди землі

    Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

    Укладення договору оренди землі

    Укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється:

    щодо земель приватної власності:

    за згодою орендодавця та особи, яка вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку;

    щодо земель державної або комунальної власності:

    на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – орендодавця, або за результатами аукціону

    на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

    Істотні умови договору оренди земельної ділянки

    об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

    дата укладення та строк дії договору оренди;

    орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальності за її несплату, а також інші умови, встановлені за домовленістю сторін.

    Якщо договір не містить хоча б одну із зазначених істотних умов, у майбутньому він може бути визнаний неукладеним у судовому порядку.

    У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

    Інші умови у договорі оренди землі мо­жуть зазначатися лише за згодою сторін.

    Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації пра­ва оренди в Державному реєст­рі речових прав на нерухоме майно.

    Форма договору оренди земельної ділянки

    Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

    Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

    Строк дії договору оренди земельної ділянки

    Строк дії договору оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

    Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

    Орендна плата

    Сторони договору можуть дійти згоди про встановлення будь-якого розміру орендної плати, але не менше ніж 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

    Орендна плата справляється у гро­шовій формі або за домовленістю сторін у натуральній формі.

    Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

    Зміна умов оренди земельної ділянки

    Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

    У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирі­шується у судовому порядку.

    Зміни до договору оренди набирають чинності з моменту їх державної реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а якщо договір змінюється у судовому порядку, то з дня набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, якщо в цьому рішенні не встановлено іншого строку, з подальшою державною реєстрацією.

       17.12.2020

    Як дізнатися, які земельні ділянки є вільні та можуть бути приватизовані для забудови?

    Згідно з положеннями статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

    Відповідно до частини п’ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

    До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов’язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

    Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

    Водночас  згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, до завдань Держгеокадастру належить, зокрема, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

    На сьогодні Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено на підставі відповідної документації із землеустрою. Однак відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.
    В зв’язку з цим, інформацію про наявність вільних земельних ділянок комунальної власності надають відповідні ради.

       11.12.2020

     Як укласти договір суборенди землі та з якого моменту його можна укладати?

    Законодавство не визначає, з якого моменту можливе укладання договору суборенди земельної ділянки (зокрема, до або після отримання відповідного погодження від орендодавця). В законі йдеться саме про надання згоди на передачу речі (земельної ділянки) в суборенду.

    Якщо в договорі оренди не вказано інше (наприклад, необхідність отримання згоди орендодавця на укладання договору суборенди), договір суборенди може бути укладений до отримання згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду, але в такому випадку можлива відмова орендодавця повинна бути прописана в договорі суборенди як скасувальна обставина – підстава для припинення його чинності.

    Користуючись принципом свободи договору та враховуючи обмеження, встановлені договором оренди земельної ділянки, сторони можуть укласти договір суборенди у власній редакції. Водночас істотні умови, передбачені для договору оренди з відповідними особливостями, також слід витримувати в договорі суборенди (об’єкт суборенди, строк дії договору суборенди та плата за суборенду).

    Варто зазначити, що орендарю необхідно обумовити в договорі суборенди механізм погодження з ним передачі суборендарем об’єкта суборенди в суб-суборенду (подвійну суборенду).

    Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону, за згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Однак робити це не обов’язково (навіть у разі нотаріально посвідченого договору оренди).

    Ст. 8 Закону містить вимогу про обов’язкову державну реєстрацію договору суборенди земельної ділянки. Ця норма є мертвою з 01.01.2013 р. Чинна редакція ст. 8 Закону є результатом неякісної роботи законодавця. Наявність такої норми вимагає системного застосування законодавства, а тому плутаються навіть судді.

    Маючи укладений договір суборенди та відповідну згоду орендодавця, згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суборендар або сторони договору суборенди звертаються до державного реєстратора прав на нерухоме майно для проведення реєстрації права суборенди.

    Земельна ділянка, за аналогією до ст. 17 Закону, вважається переданою орендарем суборендареві лише після державної реєстрації права суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. До речі, інформація про подвійну і наступні суборенди земельної ділянки, кількість яких не обмежується, також вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (для цього є технічні можливості реєстру).

    Додатково, варто зазначити, що інститут суборенди земельних ділянок є нормальним робочим механізмом землекористування, з огляду на його порівняно низьку зарегульованість (особливо щодо земель приватної власності). Водночас, залежно від форми власності на земельні ділянки, умов договорів оренди, об’єктів, що передаються в суборенду (земельні ділянки або їх частини, про що мова піде в окремій статті), процедури, з якими можуть зустрітися майбутні сторони договору суборенди, та умови, які можна зазначити в таких договорах, будуть відрізнятися в кожному конкретному випадку.

      04.12.2020

     Яке покарання за незаконну вирубку ялинок?

    Із наближенням новорічно-різдвяних свят не зайве нагадати про збереження лісових красунь – ялинок. Адже щороку в цей час зростає їх самовільна незаконна вирубка. Яка відповідальність передбачена Законом за такі дії?

    Особу, яка самовільно зрубає ялинку, можуть притягнути до адміністративної відповідальності. Так, незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, – передбачають штраф від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

    Якщо такі ж дії вчинила особа, яка протягом року вже піддавалася  адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, – розмір штрафу сягає від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від шестисот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

    Також передбачена кримінальна відповідальність за самовільну порубку хвойних дерев (ст. 246 Кримінального кодексу України). Для притягнення порушника до кримінальної відповідальності визначальним буде розмір завданої шкоди. Так, незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, – карається штрафом від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом до шести місяців, або обмеженням волі до трьох років, або позбавленням волі на той самий термін.

    Досить часто продаж новорічних ялинок здійснюється з порушенням правил торгівлі та порядку провадження господарської діяльності. За Кодексом України про адміністративні правопорушення (ч.1 ст.159): торгівля в містах із рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях карається штрафом від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією предметів торгівлі або без такої.

    Фахівці Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги закликають громадян бути свідомими і не нищити ліси!

     01.12.2020

    Який штраф загрожує за незаконну вирубку й продаж ялинок

    Наближаються новорічні та різдвяні свята. Люди прикрашають свої оселі новорічними ялинками. Хвойне дерево можна придбати на ринку, де продаються дерева з лісгоспів та фермерських господарств. Але дехто вирішує економити, купуючи символи свята з рук, в людей, що незаконно їх зрубали у лісі. Про відповідальність за незаконне придбання й торгівлю новорічними ялинками нагадує Володимир-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

    Положеннями чинного природоохоронного законодавства передбачена адміністративна відповідальність за незаконне придбання й торгівлю новорічними ялинками.

    Так, відповідно до статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за незаконну порубку і пошкодження дерев, у тому числі хвойних порід на винну особу може бути накладено штраф: на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1 020 гривень) і на посадових осіб – від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 2 550 до 5 100 гривень).

    У випадку вчинення цього правопорушення особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років за відсутності самостійного заробітку штраф стягується з батьків або осіб, які їх заміняють (частина друга статті 307 КУпАП).

    Варто відмітити, що ті самі дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за незаконну порубку і пошкодження дерев хвойних порід, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1 020 до 1 530 гривень) і на посадових осіб – від шестисот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 10 200 до 15 300 гривень).

    Непоодинокі випадки, коли продаж новорічних ялинок здійснюється з порушенням правил торгівлі та порядку провадження господарської діяльності.

    Так, за порушення правил торгівлі на ринках передбачено покарання у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 гривні) і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 119 гривень).

    Торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої (від 17 до 119 гривень).

    За провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов’язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), передбачено накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 до 34 000 гривень) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

    Варто пам’ятати, що підприємці, які здійснюють транспортування і продаж новорічних дерев, повинні мати при собі накладну з лісництва, товарно-транспортну накладну, сертифікат радіаційного обстеження дерев, дозвіл на торгівлю з мокрою печаткою, а на зрізі кожного дерева повинний бути електронний чип зі штрих-кодом лісового господарства, де його виростили.

    Ви можете звернутись до продавця з вимогою надати ці  документи для того, щоб переконатись, що купуєте новорічну ялинку без порушення вимог закону.

     

    25.11.2020

     Як стати власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства

    Українське законодавство дає можливість громадянам отримати безоплатно у власність землю для ведення особистого селянського господарства. При цьому розмір ділянки не повинен перевищувати 2 гектари. Про алгоритм дій особи, яка хоче отримати землю, розповідає начальник Дунаєвецького бюро правової допомоги Ігор Кочмарський.

    Для початку необхідно знайти вільну земельну ділянку розміром не більше 2-х гектарів. У пошуку допоможе Публічна кадастрова карта України (розміщена в мережі Інтернет). Якщо  земля є комунальною власністю і розташована в межах населеного пункту, треба звернутися до земельного відділу (відповідальної особи) місцевої ради. Щодо земель державної власності (поза межами населених пунктів), необхідно йти до відділу Держгеокадастру.

    Відтак слід подати  клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України. У клопотанні необхідно зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання обов’язково додаються копії паспорта та картки платника податку заявника і графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та її розміри.

    Наступний етап – отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Для цього необхідно укласти договір  із землевпорядниками та замовити  розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а потім затвердити  проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отримати рішення про надання земельної ділянки у власність.

    Останнім кроком отримання земельної ділянки у власність є реєстрація права власності на земельну ділянку. Для цього необхідно звернутись до державного реєстратора в центр надання адміністративних послуг.

     

    20.11.2020

    Як приватизувати земельну ділянку: покрокова інструкція

    Для приватизації земельної ділянки вам необхідно здійснити такі дії :

    1. Звернутися до  державного органу (міської ради, сільської ради) із письмовою заявою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. У заяві має бути зазначено  цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Протягом  місяця відповідний державний орган має прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого дозволу.
    2. У разі прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
    3.   Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з управлінням Держгеокадастру та управлінням комунальної власності та архітектури вашої місцевості. Протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту або його копії відповідні органи зобов’язані безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні.
    4. Для подальшої реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до відповідного  управлінням Держгеокадастру із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру:
    • оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);
    • документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

    Строк розгляду заяви – 14 днів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно. Крім того, на підтвердження державної реєстрації Вам безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

    1. Наступний крок – це затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Для затвердження проекту землеустрою Вам необхідно надати до відповідного державного органу клопотання про затвердження проекту землеустрою. До клопотання додаються:
    • екземпляр погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
    • витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

    Строк розгляду клопотання – протягом 14 днів з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

    Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.

    1. Для реєстрації права власності на земельну ділянку необхідно звернутися до виконавчого комітету вашої місцевості або до нотаріуса.

    Перелік необхідних документів:

    1. заява встановленої форми;
    2. документ, що посвідчує особу;
    3. засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
    4. витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
    5. документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на червень 2020 року – 210,20 грн).

    Строк розгляду: до 5 робочих днів з дня подачі документів.

     

    19.11.2020

    Як отримати відомості з Державного земельного кадастру у формі витягу про земельну ділянку

    Найчастіше необхідність отримати витяг із Державного земельного кадастру виникає в громадян чи юридичних осіб, коли треба продати, подарувати або в інший спосіб розпорядитися земельною ділянкою. Про порядок отримання витягу з Державного земельного кадастру розповідає юрист Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги  Роман Самчук.

    Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон) Державний земельний кадастр – це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

    Відомості про земельну ділянку наразі є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, та надаються, зокрема у формі витягів з Державного земельного кадастру.

    Витяг з Державного земельного кадастру – це документ, що містить інформацію про земельну ділянку та підтверджує внесення даних земельної ділянки до Державного земельного кадастру. Цей документ є важливим для вчинення правочинів із земельною ділянкою (договір купівлі-продaжу, дарувaння, міни, орeнди, спaдкування тощо) і є необхідним при реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та під час присвоєння кадастрового номера.

    Отримати витяг з Державного земельного кадастру можна у письмовій або електронній формі. Для цього слід звернутися до державного кадастрового реєстратора, адміністратора центру надання адміністративних послуг або уповноваженої посадової особи виконавчого органу місцевого самоврядування та подати такі документи:

    1) заяву (у паперовій або електронній формі) за формою згідно з додатком 42 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі – Порядок);

    2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165  Порядку);

    3) документ, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).

    Крім того, заявник має можливість замовити витяг з Державного земельного кадастру в електронній формі на вебсторінці  Публічної кадастрової карти України за посиланням: https://map.land.gov.ua/. Для цього заявнику необхідно пройти ідентифікацію з використанням кваліфікованого електронного підпису.

    За надання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у формі витягу справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2020 році – 105 грн. 10 копійок (частина друга статті 41 Закону).

    Державний кадастровий реєстратор або адміністратор центру надання адміністративних послуг чи уповноважена посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надає  витяг або мотивовану відмову в наданні такого документа у день надходження відповідної заяви.

    Найчастіше необхідність отримати витяг із Державного земельного кадастру виникає в громадян чи юридичних осіб, коли треба продати, подарувати або в інший спосіб розпорядитися земельною ділянкою. Про порядок отримання витягу з Державного земельного кадастру розповідає юрист Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги  Роман Самчук.

    Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон) Державний земельний кадастр – це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

    Відомості про земельну ділянку наразі є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, та надаються, зокрема у формі витягів з Державного земельного кадастру.

    Витяг з Державного земельного кадастру – це документ, що містить інформацію про земельну ділянку та підтверджує внесення даних земельної ділянки до Державного земельного кадастру. Цей документ є важливим для вчинення правочинів із земельною ділянкою (договір купівлі-продaжу, дарувaння, міни, орeнди, спaдкування тощо) і є необхідним при реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та під час присвоєння кадастрового номера.

    Отримати витяг з Державного земельного кадастру можна у письмовій або електронній формі. Для цього слід звернутися до державного кадастрового реєстратора, адміністратора центру надання адміністративних послуг або уповноваженої посадової особи виконавчого органу місцевого самоврядування та подати такі документи:

    1) заяву (у паперовій або електронній формі) за формою згідно з додатком 42 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі – Порядок);

    2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165  Порядку);

    3) документ, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).

    Крім того, заявник має можливість замовити витяг з Державного земельного кадастру в електронній формі на вебсторінці  Публічної кадастрової карти України за посиланням: https://map.land.gov.ua/. Для цього заявнику необхідно пройти ідентифікацію з використанням кваліфікованого електронного підпису.

    За надання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у формі витягу справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2020 році – 105 грн. 10 копійок (частина друга статті 41 Закону).

    Державний кадастровий реєстратор або адміністратор центру надання адміністративних послуг чи уповноважена посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надає  витяг або мотивовану відмову в наданні такого документа у день надходження відповідної заяви.

     

    18.11.2020

    Як належно оформити документи для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

    До Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги часто звертаються громадяни, які бажають реалізувати своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, наприклад, для ведення сільського господарства чи для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зазвичай, необхідність звернення до міських чи сільських рад чи органів Держгеокадастру із заявою про надання ними дозволу особі на розробку проекту землеустрою відома. Однак, зачасту, замість дозволу громадяни отримують відмову.

    Із практики Луцького місцевого центру такі відмови найчастіше мотивовані тим, що заявником не надано викопіювання з карти, на якій позначено місцезнаходження земельної ділянки, яку бажає отримати заявник. І хоча вимог щодо оформлення такого викопіювання, джерел походження картографічних матеріалів законодавством не встановлено, а позначення ділянки на місцевості може бути орієнтовним, Земельним кодексом України визначено, що такі дані надавати все ж необхідно.

    У такому випадку до заяви громадяни можуть додати картографічні дані з будь-яких ресурсів (наприклад, публічної кадастрової карти чи Google-карти), однак ефективним, як виявила практика працівників центру, є звернення із заявою для отримання офіційних відомостей про вільні землі, які можуть бути передані особі. Адже те, що особа вибере ділянку, яка їй приглянулась, не означає, що вона, скажімо, не зайнята розв’язкою комунікацій і не придатна для обробки угідь.

    Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, окрім випадків, передбачених законом.

    Статтею 13 Закону «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації є органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства, рішення яких є обов`язковими для виконання.

    Таким чином, регіональні відділи Держгеокадастру та міські/селищні/сільські ради є розпорядником інформації щодо вільних земельних ділянок.

    Тож, громадяни мають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації. Зокрема, рекомендуємо просити надати наступну інформацію (наступні документи) у графічному вигляді з позначенням ділянок:

    1. Інформацію про наявність земель державної та/або комунальної власності на території міської/селищної/сільської ради чи відділу Держгеокадастру, які ще не надані у користування та можуть бути використані для використання за обраним цільовим призначенням (для будівництва, садівництва, ведення сільського господарства тощо), вказавши їхній номер відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України.
    2. Надіслати відповідь на запит у строки, встановлені ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

    У разі відсутності запитуваної інформації у органу, якому особа надіслала запит, він повинен направити запит за належністю.

    Після отримання відповіді і графічних матеріалів, особа може оцінити реальні земельні ресурси громади, на території якої вони розміщені і, відповідно, відмітити на отриманих графічних матеріалах ту ділянку, яку бажає отримати. Таке викопіювання з карти з позначкою і заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направляється знову відповідному органу для розгляду і прийняття рішення на сесії.

    Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

     

    17.11.2020

    Як зареєструвати право власності на земельну ділянку, утворену за рахунок земельного паю

    1 січня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від від 10.07.2018 р. № 2498-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Про нововведення розповідає фахівчиня Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ольга Глазунова.

    Важливим нововведенням є те, що у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така земля переходить у комунальну власність територіальної громади.

    Слід врахувати, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад», з 31 січня 2018 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли від органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до органів місцевого самоврядування. У подальшому означені землі передані у комунальну власність та наразі знаходяться у віданні відповідних об’єднаних територіальних громад.

    Що стосується власників паїв, які вже мають державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, утворених за рахунок земельних часток (паїв), слід зазначити наступне.

    Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, які виникли після 1 січня 2013 року та підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

    Отже, якщо особа має державний акт старого зразка (т.з. акт червоного кольору) на право власності на земельну ділянку, утворену за рахунок земельної частки (паю), та у земельної ділянки відсутній кадастровий номер, власнику бажано:

    • замовити і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (виконується на договірній основі суб’єктом господарювання, який має у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників);
    • зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі (ДЗК) з присвоєнням їй кадастрового номеру, і отримати Витяг про земельну ділянку з Державного земельного кадастру;
    • з метою державної реєстрації прав власності на земельну ділянку звернутися до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса з відповідною заявою, оригіналами документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документом, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав у розмірах встановлених статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
    • Станом на 2020 рік адміністративний збір за реєстрацію права власності у строк до п’яти робочих днів становить 210 гривень 20 копійок (не враховуючи комісії за переказ коштів). Після реєстрації права власності на земельну ділянку, отримати на руки Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

    Якщо особа має державний акт нового зразка (т.з. акт зеленого кольору) на право власності на земельну ділянку, утворену за рахунок земельної частки (паю), та земельній ділянці присвоєний кадастровий номер, внесений до ДЗК, власнику бажано:

    • з метою державної реєстрації прав власності на земельну ділянку звернутися до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса з відповідною заявою, оригіналами документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документом, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав у розмірах встановлених статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Після реєстрації права власності на земельну ділянку, власнику необхідно отримати Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

    Якщо цього не зробити, власник не буде убезпечений від можливих негативних наслідків відсутності даних про власника земельної ділянки у ДЗК та Реєстрі речових прав. На практиці поширені випадки, коли за відсутності відповідних відомостей у реєстрах ця ділянка виділяється іншій особі, що тягне за собою спори з новими господарями стосовно права власності на земельну ділянку. Такі спори часто переходять у конфлікти чи довгі і затратні судові процеси. Отже, щоб запобігти небажаній судовій тяганині, радимо власнику зареєструвати право власності на земельну ділянку і отримати на руки відповідний Витяг з Державного реєстру прав.

    Що ж стосується власників невитребуваних паїв, то невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

    Документами, що посвідчують право на пай відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», є:

     

    Категорія населення

    Документ, що посвідчує право на земельну частку (пай)

    1

    колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа

    сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією

    2

    громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай)

    посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат про право на земельну частку (пай), укладені та посвідчені до 10 лютого 2001 року (до набрання чинності Законом України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)»)

    3

    громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом

    свідоцтво про право на спадщину

    4

    громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

    трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї

    5

    особи, право яких на земельну частку (пай) встановлено в судовому порядку

    рішення суду про визнання права на земельну частку (пай)

    Якщо власник має на руках документ, що посвідчує право на земельну частку (пай), з перелічених у таблиці, та земельній ділянці вже присвоєний кадастровий номер (який зазначається у витязі з ДЗК), то власнику потрібно:

    • з метою державної реєстрації прав власності на земельну ділянку звернутися до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса з відповідною заявою, оригіналами документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документом, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав у розмірах встановлених статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Після реєстрації права власності на земельну ділянку, власнику необхідно отримати Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

    Якщо кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний, але відомо розташування земельної ділянки згідно зі «Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)» та протоколом розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), наявне викопіювання плану поділу та ця ділянка досі не зайнята (оформлена) іншими особами, то власнику потрібно:

    • замовити і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (виконується на договірній основі суб’єктом господарювання, який має у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників);
    • зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі (ДЗК) з присвоєнням їй кадастрового номеру, і отримати Витяг про земельну ділянку з Державного земельного кадастру;
    • з метою державної реєстрації прав власності на земельну ділянку звернутися до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса з відповідною заявою, оригіналами документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документом, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав у розмірах встановлених статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Після реєстрації права власності на земельну ділянку, власнику необхідно отримати Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

    Якщо у власника є документ, що посвідчує право на земельну частку (пай), але земельна ділянка не виділена в натурі та неможливо визначити її орієнтовне розташування, або ділянка вже зайнята (оформлена у власність) іншими особами, то зареєструвати право власності безпосередньо на такий пай неможливо. Спочатку необхідно виділити дану земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).

    За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

    Для цього власнику невитребуваної земельної частки (паю) потрібно:

    • подати до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та документ, що посвідчує право на земельну частку (пай);
    • отримати рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (або судове рішення) щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) та дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі;

    Земельна ділянка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) кілька земельних ділянок з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси та пасовища).

    Власникам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.

    • розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (виконується на договірній основі суб’єктом господарювання, який має у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників);
    • зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі (ДЗК) з присвоєнням їй кадастрового номеру, і отримати Витяг про земельну ділянку з Державного земельного кадастру;
    • звернутися до сільської, селищної, міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення земельної ділянки у власність;
    • з метою державної реєстрації прав власності на земельну ділянку звернутися до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса з відповідною заявою, оригіналами документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документом, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав у розмірах встановлених статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Після реєстрації права власності на земельну ділянку, власнику необхідно отримати на руки Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

     

    13.11.2020

    Як вступити у спадок на земельний пай та оформити його у власність?

    Із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» наше суспільство почало розуміти просту істину, що земля – це цінність, що не старіє.

    Після Указу Президента у 1994 році розпочався розподіл земель колишніх радгоспів і колгоспів між їх членами. Землю ділили на всіх членів порівну, з видачею сертифікату на земельний пай. При цьому сертифікат свідчив тільки про право на землю, із зазначенням розміру в гектарах, але без конкретного місця розташування. Тому, після виділення землі, власник сертифікату мав отримати державний акт на право власності на землю. З 2013 року процедура змінилася, і замість державного акту стали видавати виписку з державного реєстру про право власності.

    До прийняття закону про ринок землі, який Верховна Рада України прийняла 1 березня 2020 року, земельний пай неможливо було продати або подарувати, але при цьому можна було передавати у спадок і здавати в оренду. Варто зауважити, що можливість продажу земель сільськогосподарського призначення настане тільки з 1 липня 2021 року і придбати її зможуть тільки фізичні особи, які є громадянами України. Згідно Закону максимальний розмір придбання землі становить 100 га на людину. З 1 січня 2024 року землю зможуть купувати також юридичні особи з українською структурою власності, територіальні громади та держава, при цьому максимальний розмір покупки може становити 10 тис. га. До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку (нормативну грошову оцінку здійснюють для визначення розміру земельного податку, державного мита при обміні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок). Розрахунок за землю відбуватиметься тільки в безготівковій формі.

    Дана земельна реформа обіцяє збільшення доходів мешканців села, чесні правила для легальних інвесторів, розвиток фермерства та дрібного агровиробництва. Проте у багатьох українців постало питання, як вступити у спадок на земельний пай та оформити його у власність. У разі, якщо до 01.01.2025 власник земельної частки (паю) або особа, яка отримала земельний пай у спадок не оформила право власності на земельну ділянку, вона вважається такою, що відмовилася від отримання земельної ділянки і вона перейде у комунальну власність територіальної громади. Органам місцевого самоврядування забороняється протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, яка сформована з невитребуваних часток, передавати ці паї у приватну власність іншим особам, крім власників.

    Для оформлення землі у спадок насамперед потрібно вступити в спадок, тобто за останнім місцем проживання померлого протягом 6-ти місяців після смерті потрібно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У разі коли цей термін пропущено доведеться подавати позов до суду і надавати вагомі аргументи про неможливість вступити в спадок. Вагомими аргументами щодо пропуску строку для прийняття спадщини суди визначають: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо. Однак важливо пам’ятати, якщо спадкоємець проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину автоматично, в незалежності від того подав він нотаріусу заяву чи ні.

    Якщо термін пропущено, і спадкоємці не звернулися до суду, або ж суд не задовольнив вимогу про продовження строку для прийняття спадщини, то така спадщина в судовому порядку переходить у володіння місцевої влади. Тому краще не відкладати похід до нотаріуса на останній момент, а зробити це якомога раніше, щоб в разі виникнення непередбачених обставин не пропустити термін. Вступивши у спадок, після закінчення шести місяців потрібно повторно звернутися до нотаріуса, але вже із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Повторне звернення не обмежене часовими рамками. Якщо ви вчасно вступили в спадок, то маєте право подати заяву про видачу свідоцтва в будь-який зручний для вас час. Разом із заявою потрібно подати всі необхідні документи, перелік яких є у нотаріуса. В першу чергу це свідоцтво про смерть, документи на земельну ділянку, документ про оцінку земельної ділянки для спадщини (нормативна грошова оцінка землі), і витяг з поземельної книги. Якщо з документами все в порядку, нотаріус проводить реєстрацію з внесенням до реєстру і видачею виписки. На цьому реєстрація закінчується, і ви стаєте повноцінним власником успадкованої ділянки.

    Якщо не було присвоєно кадастрового номера на земельний пай, у такому випадку неможливо отримати виписку з Держгеокадастру. Для присвоєння кадастрового номера потрібно звернутися в сертифіковану організацію, що має в своєму штаті інженера-землевпорядника, і укласти договір на надання відповідних послуг. Організація виготовить технічну документацію на землю. На підставі цієї документації територіальним управлінням Держгеокадастру присвоюється кадастровий номер. Важливим фактом є те, що всі документи будуть оформлені не на спадкоємця, а на померлого (спадкодавця), після чого знову-таки потрібно йти до нотаріуса, щоб оформити спадщину на земельну ділянку.

    Трапляються випадки, що людина була внесена в державний акт на право колективної власності, але чомусь не змогла отримати сертифікат. В такому випадку, щоб отримати земельний пай у спадок, доведеться визнавати право власності на земельну ділянку за допомогою суду. Відповідачами виступають районна державна адміністрація (РДА), органи місцевого самоврядування, і колишні власники – колгоспи і радгоспи. Головним критерієм для прийняття потрібного рішення є членство громадянина в колгоспі або радгоспі на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю, оскільки разом з державним актом затверджувався список громадян-пайовиків.

    Отже, спадкування на земельний пай здійснюється в загальному порядку, але важливо не тільки вступити в спадок на землю, а й домогтися виділення земельної ділянки в натурі.

    Ковельський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

     

    12.11.2020

    Що варто знати про договір оренди землі

    Питання укладення договору оренди землі нині є актуальним для мешканців сільської місцевості, які мають земельний пай. Досить часто власники земельних паїв підписують шаблонні договори, не знаючи юридичних наслідків. Фахівці Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги підготували правову консультацію  з важливими моментами при укладанні договору оренди земельної ділянки.

    Що таке договір оренди землі?

    Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

    Хто може бути учасниками договору оренди землі?

    Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

    Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

    Форма укладення договору оренди землі

    Договір оренди землі укладається у письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

    На що потрібно звернути увагу при укладенні договору оренди землі: які істотні умови договору?

    Істотними умовами договору оренди землі є:

    • об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
      ● дата укладення та строк дії договору оренди;
      ● орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

    За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

    Об’єкти оренди землі

    Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. 

    Строк дії договору оренди землі

    Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

    Після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об’єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

    При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

    При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації.

    При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

    Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі.

    Якщо строк дії договору оренди землі, що не містить умови про його поновлення, закінчився у день або після смерті орендодавця, договір за заявою орендаря поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

    Права та обов’язки орендодавця

    Орендодавець має право вимагати від орендаря:

    • використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
      ● дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;
      ● дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;
      ● своєчасного внесення орендної плати.

    Орендодавець зобов’язаний:

    • передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
      ● при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
      ● не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
      ● відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов’язані з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
      ● попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди.

    Права та обов’язки орендаря

    Орендар земельної ділянки має право:

    • самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
      ● за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;
      ● отримувати продукцію і доходи;
      ● здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

    Орендар земельної ділянки зобов’язаний:

    • приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;
      ● виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
      ● дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
      ● у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному податковому органу.

    Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк

    Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий термін.

    Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у термін, встановлений цим договором, але не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

    До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

    При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

    Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

    Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

    У разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги цієї статті не застосовуються. 

    Припинення договору оренди землі

    Договір оренди землі припиняється в разі:

    –      закінчення строку, на який його уклали;

    –      викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

    –      поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

    –      смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

    –      ліквідації юридичної особи-орендаря;

    –      відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

    –      набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

    –      припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

    Припинення договору оренди землі шляхом розірвання

    Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

    Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

    На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

    У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення – за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.

    У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

    Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

     

    09.11.2020

    Усунення перешкод у користуванні земельної ділянки

    Відносини у сфері порушення права у користуванні земельною ділянкою та відновлення такого права, регулюють такі нормативні акти:

    1. Конституція України;
    2. Земельний кодекс України;
    3. Цивільний кодекс України.
    4. Цивільний процесуальний кодекс України.
    5. Закон України «Про судовий збір».

    Досить часто виникають такі ситуації, коли конституційне право, передбачене у ст. 41 Конституції України щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю порушується іншими особами. Зокрема, поширеними є випадки у створенні перешкод у користуванні земельними ділянками (наприклад, облаштування паркану на чужій земельній ділянці, влаштування самовільного проїзду через земельну ділянку, тощо).

    Одним із варіантів вирішення даної ситуації є звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з огляду на наступне.

    Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Відповідно до п. «г» та п. «е» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

    Зі змісту п. 3 ч. 2 ст.16 ЦК України випливає, що способами захисту цивільних  прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

    На підставі ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

    Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

    Згідно ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцем знаходженням майна або основної його частини.

    Зазначимо, що для звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу слід мати зареєстроване речове право на вказану земельну ділянку (тобто, в нього повинно бути оформлене право власності, право оренди, право сервітуту чи інше речове право на земельну ділянку),  та докази про перешкоди, які є на його земельгій ділянці (фото-відео фіксація,  посилання на свідків, які можуть бути викликані та допитані в судовому засіданні, тощо).

    Також разом з позовною зявою до суду  додаються докази про сплату судового збору, який сплачується в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір».

     

    05.11.2020

    Як оформити спадщину на земельну частку (пай)

    Для того аби оформити свої спадкові права на земельну ділянку (пай), необхідно спочатку особисто звернутися до нотаріуса (за місцем відкриття спадщини) із заявою про прийняття спадщини. При наявності оригіналу свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус зобов’язаний відкрити спадкову справу і витребувати всі необхідні документи та довідки для видачі свідоцтва про право на спадщину, в яку входить земельна ділянка (пай). Якщо спадкоємець не може надати якихось документів для оформлення права на спадщину, нотаріус може витребує такі документи з архіву, або зобов’яже спадкоємця звернутися до суду для встановлення юридичних фактів (спільного проживання з спадкодавцем, факту родинних відносин, тощо).

    Документами на землю, що залишив після себе спадкодавець можуть бути:

    • державний акт на права власності на земельну частку (пай) (документ, що підтверджує право власності на вже сформовану земельну ділянку, яка має чіткі встановлені межі, кадастровий номер).
    • сертифікат на право на земельну частку (пай) (документ, який підтверджує право на виділення і формування земельної ділянки). Маючи на руках сертифікат на право на земельну частку (пай), особи наділені лише правом на витребування такої земельної ділянки (паю).

    Залежно від моменту відкриття спадщини коло спадкоємців відрізняється. До моменту вступу в силу нового Цивільного кодексу України (01.01.2004 року) до кола спадкоємців за законом належать:

    • перша черга: діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем;
    • друга черга: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері;
    • непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

    За новим Цивільним кодексом України, який вступив в силу 01.01.2004 року, було значно розширено  коло спадкоємців за законом, до яких належать:

    • перша черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
    • друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
    • третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
    • четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
    • п’ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

    На практиці також трапляються випадки, коли спадкодавець працював в колгоспі, але після смерті не залишив ані державного акта на право власності на земельну ділянку (пай), ані сертифіката на право на земельну частку (пай). У такому разі необхідно звернутися в земельний відділ з відповідним запитом для з’ясування, чи був включений спадкодавець у список осіб, які мали право на земельну частку (пай), що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю по відповідному населеному пункту, а також вияснити, чи видавався взагалі відповідний документ (державний акт чи сертифікат) на земельну частку (пай) на ім’я спадкодавця. Якщо з’ясується, що спадкодавцю видавався державний акт на земельну ділянку, але в подальшому він був втрачений, спадкоємець може отримати у відділі Держгеокадастру архівну копію такого акта. Що стосується втрати сертифіката, то вони не зберігаються в архіві, а тому  спадкоємцю необхідно буде звертатися до суду із позовом про визнання права власності на земельний (пай).

    Коли процедура збирання необхідних документів та довідок буде завершена, нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину та вносить відомості про перехід права власності на земельну частку (пай) на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо при цьому спадкоємців було декілька – нотаріус видає кожному з них свідоцтво про право на спадщину з зазначенням частки, яка спадкується.

     

    02.11.2020

    Загальні положення про набуття права власності на земельну ділянку під придбаною нерухомістю

    Придбання житлового будинку, будівлі або споруди обов’язково потребує врегулювання питання правового режиму земельної ділянки, на якій такі об’єкти нерухомості розташовано. Тому правильним стає питання, , як визначити межі земельної ділянки, на яку виникає право, пов’язане з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, а також потрібно зазначення кадастрового номера земельної ділянки у договорі, який передбачає набуття частки у праві власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

    Земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, віднесено до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), як зазначається в частині першій ст. 181 Цивільного кодексу.

    Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки згідно ст. 179 цього Кодексу).

    Крім того, цивільне законодавство виокремлює «складові частини речі» та «складні речі». Так, згідно зі ст. 187 Цивільного кодексу складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

    Слід зазначити, що будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури є об’єктами будівництва, згідно абзацу п’ятий частини першої ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

    Також відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, споруди – це будівельні системи, пов’язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі – це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

    До будівель належать: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, медичних закладів та закладів освіти тощо.

    Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 Цивільного кодексу).

    Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об’єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.

    Водночас якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч. 1ст. 188 Цивільного кодексу).

    Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки – земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об’єкта нерухомості, розміщеного на ній.

    Порядок набуття права власності на земельну ділянку під придбаною нерухомістю

    Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 1 та 4 ст. 182 Цивільного кодексу).

    Водночас згідно зі статтями 125 та 126 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

    Земельним кодексом визначено поняття земельної ділянки – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

    Установлення меж земельної ділянки здійснюється шляхом межування земель.

    Межування земель – комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка (ст. 1 Закону про землеустрій).

    Тобто межу земельної ділянки можливо визначити за встановленими межовими знаками. Саме у встановлених межах реалізується право на земельну ділянку, в тому числі на забудову. Згідно з частиною першою ст. 791 Земельного кодексу формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

    У свою чергу, земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ч. 1 та 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

    Частиною другою ст. 377 Цивільного кодексу та частиною шостою ст. 120 Земельного кодексу встановлено вимоги щодо обов’язковості зазначення в договорі, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об’єкти, крім об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. При цьому зауважимо, що інформація про кадастрові номери земельних ділянок міститься винятково в Державному земельному кадастрі.

    Слід зазначити, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними (ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

    Відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами, зокрема, у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг з кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги (ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

    У свою чергу, Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить відомості, зокрема, про кадастровий номер земельної ділянки (ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону).

    Таким чином, достовірну інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, зайнятої відчужуваним об’єктом нерухомості, можна отримати з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

    Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав винятково з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 та 10 ст. 791 Земельного кодексу).

    Як уже зазначалося, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

    Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 1 та 9 ст. 791 Земельного кодексу).

    При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

    Формування земельної ділянки супроводжується розробкою відповідної документації із землеустрою, яка і є підставою для державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номера.

    Земельну ділянку, на якій розташовано об’єкт нерухомості, який планується відчужити, можливо сформувати: – у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок; – шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; – шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом

    Слід зазначити, що формування земельної ділянки в порядку, встановленому ст. 791 Земельного кодексу, здійснюється відповідно до законодавства в кожному випадку окремо.

    Необхідно звернути увагу на особливості присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на якій розташовано житловий будинок. Пунктом 3 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

    При цьому, як визначено в ч. 9 ст. 55 Закону України «Про землеустрій», дозволу на розробку технічної документації органу, який згідно зі ст. 122 Земельного кодексу передає земельні ділянки у власність або у користування, не вимагається.

    У такому випадку достатньою умовою для проведення робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) буде договір між юридичною чи фізичною особою (земле-власником і землекористувачем) та розробником документації із землеустрою згідно з положеннями частини першої ст. 22 Закону «Про землеустрій».

    Зазначимо, що відповідно до частини другої ст. 26 цього Закону розробниками документації із землеустрою є: – юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; – фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

    Слід звернути увагу, що подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

    Порядок державної реєстрації земельної ділянки (внесення відомостей про земельну ділянку) в Державному земельному кадастрі регламентовано ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

    Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором.

    Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: – заява за встановленою формою – оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки – документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

    Заява і додані документи надаються заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилаються поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

    На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (ч. 8 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

     

    23.10.2020

    Оформлення права власності на земельну частку (пай)

    1 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні». який вніс ряд змін до законодавчих актів України, зокрема і до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Так, статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено наступне, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного актах на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Крім того, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), є свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї. Отже до категорій осіб, які мають право на земельну частку (пай) ü колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного актах на право колективної власності на землю; ü громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай); ü громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); ü громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

    Порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)

    Відповідно до статті 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розподіл земельних ділянок проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності – шляхом жеребкування. За результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства складається протокол, який підписується усіма власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв). Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів. Для оформлення права власності на земельну ділянку, особі необхідно здійснити наступні дії: 1) звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    До заяви необхідно додати: копію сертифікату на земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай); 2) після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації, власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За результатами розробки даної проектної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру. 3) отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування для затвердження проектної документації . 4) з рішення про затвердження проектної документації необхідно звернутись до державного реєстратора та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку та отримати Витяг про державну реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку.

    Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані безхазяйними. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати позов до суду про визначення додаткового строку для оформлення.

    15.10.2020

    Як оформити спадщину на земельну частку (пай)

    Для того аби оформити свої спадкові права на земельну ділянку (пай), необхідно спочатку особисто звернутися до нотаріуса (за місцем відкриття спадщини) із заявою про прийняття спадщини. При наявності оригіналу свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус зобов’язаний відкрити спадкову справу і витребувати всі необхідні документи та довідки для видачі свідоцтва про право на спадщину, в яку входить земельна ділянка (пай). Якщо спадкоємець не може надати якихось документів для оформлення права на спадщину, нотаріус може витребує такі документи з архіву, або зобов’яже спадкоємця звернутися до суду для встановлення юридичних фактів (спільного проживання з спадкодавцем, факту родинних відносин, тощо).

    Документами на землю, що залишив після себе спадкодавець можуть бути:

    • державний акт на права власності на земельну частку (пай) (документ, що підтверджує право власності на вже сформовану земельну ділянку, яка має чіткі встановлені межі, кадастровий номер).
    • сертифікат на право на земельну частку (пай) (документ, який підтверджує право на виділення і формування земельної ділянки). Маючи на руках сертифікат на право на земельну частку (пай), особи наділені лише правом на витребування такої земельної ділянки (паю).

    Залежно від моменту відкриття спадщини коло спадкоємців відрізняється. До моменту вступу в силу нового Цивільного кодексу України (01.01.2004 року) до кола спадкоємців за законом належать:

    • перша черга: діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем;
    • друга черга: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері;
    • непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

    За новим Цивільним кодексом України, який вступив в силу 01.01.2004 року, було значно розширено  коло спадкоємців за законом, до яких належать:

    • перша черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
    • друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
    • третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
    • четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
    • п’ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

    На практиці також трапляються випадки, коли спадкодавець працював в колгоспі, але після смерті не залишив ані державного акта на право власності на земельну ділянку (пай), ані сертифіката на право на земельну частку (пай). У такому разі необхідно звернутися в земельний відділ з відповідним запитом для з’ясування, чи був включений спадкодавець у список осіб, які мали право на земельну частку (пай), що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю по відповідному населеному пункту, а також вияснити, чи видавався взагалі відповідний документ (державний акт чи сертифікат) на земельну частку (пай) на ім’я спадкодавця. Якщо з’ясується, що спадкодавцю видавався державний акт на земельну ділянку, але в подальшому він був втрачений, спадкоємець може отримати у відділі Держгеокадастру архівну копію такого акта. Що стосується втрати сертифіката, то вони не зберігаються в архіві, а тому  спадкоємцю необхідно буде звертатися до суду із позовом про визнання права власності на земельний (пай).

    Коли процедура збирання необхідних документів та довідок буде завершена, нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину та вносить відомості про перехід права власності на земельну частку (пай) на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо при цьому спадкоємців було декілька – нотаріус видає кожному з них свідоцтво про право на спадщину з зазначенням частки, яка спадкується.

    09.10.2020

    Юристи системи БПД: щодня бути потрібним та корисним людям

    Кожного зустріти, вислухати, допомогти сформулювати проблему. Проконсультувати та роз’яснити можливі механізми дій. Допомогти вразливим категоріям клієнтів відновити порушені права у суді. Усе це тримають на своїх плечах «атланти» системи — юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

    Головна настанова для юристів системи БПД — орієнтація на клієнтів. Бути справді зацікавленим у тому, щоб допомогти, а ще надати допомогу у такий спосіб, який найбільш зручний для конкретної людини.

    Важливо, щоб наші клієнти максимально повно і щиро розповіли усі деталі своєї ситуації. Це стосується не лише їх упевненості у конфіденційності звернення та захисту персональних даних, які ми гарантуємо. У першу чергу — це емпатія, уміння вислухати, підтримати людину, яка опинилася у складній життєвій ситуації. Тому юристи системи безоплатної правової допомоги розвивають навички спілкування з клієнтами, зокрема проходять тренінги з розвитку навичок роботи з вразливими групами клієнтів (soft skills), який був розроблений за підтримки Проєкту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», — зазначає в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

    Посилання на сторінку у Фейсбук (https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/posts/3203713496392959).

    04.06.2020

    Відновлено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання БВПД

    konkurs advokativ 2020З 9 червня 2020 року відновлено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Це передбачено наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2020 року № 1818/5.

    Конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, розпочався 20 січня 2020 року. Зареєструвалися 1009 адвокатів, документи яких відповідають встановленим вимогам. Взяли участь у проходженні дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги» 916 адвокатів.

    Перший етап конкурсу пройшов без персональної участі адвокатів. Конкурсні комісії розглянули документи адвокатів та оцінили за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосування до них дисциплінарних стягнень, а також результати проходження дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги».

    З 17 березня у зв’язку з встановленням карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, було призупинено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

    Другий етап конкурсу триватиме з 9 по 12 червня. Він передбачає індивідуальні співбесіди адвокатів з конкурсною комісією. Адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.

    До 23 червня має бути підписаний протокол про результати конкурсу. До 25 червня року – направлений до Координаційного центру з надання правової допомоги. До 2 липня дані про відібраних за результатами конкурсу адвокатів будуть внесені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Результати конкурсу будуть оприлюднені до 3 липня 2020 року.

     

    Як в Україні захищають права дітей?

    День захисту дітей – це нагадування суспільству про необхідність захищати права неповнолітніх, нагода звернути увагу на правові проблеми, з якими стикаються діти. Про це йшлося день під час онлайн пресконференції «Як в Україні захищають права дітей?», що відбулася на базі пресцентру ІА «Укрінформ».

    «Міністерство юстиції активно включено у процес як захисту прав дитини, так і укріплення цих прав. Ми є ініціаторами та співавторами законопроєктів, метою яких є захист прав дитини. Це законодавство, дружнє до неповнолітніх, проєкти, які спрямовані на відновне правосуддя, тобто, допомога дітям, які вчинили якесь правопорушення та отримали другий шанс. Це також законопроєкт, відповідно до якого діти зможуть самостійно звертатися за правовою допомогою», – зазначила заступниця Міністра юстиції України Валерія Коломієць.

    Міністерство юстиції та система безоплатної правової допомоги проводять багато правопросвітницьких заходів для дітей. Зокрема, лише цього року фахівці системи БПД провели понад 1,3 тис таких заходів, що адаптовані під дітей різних вікових категорій. 

    «Понад 20 років ЮНІСЕФ підтримує уряд України у поліпшенні політики із захисту дітей. Вже багато результатів досягнуто разом. Зокрема, це пілотування відновного правосуддя для неповнолітніх у конфлікті із законом, приведення законодавства щодо дітей у відповідність до міжнародних стандартів, а також проведення поточних реформ у сфері забезпечення добробуту дітей та інклюзивної освіти», – підкреслила заступниця Голови Представництва ЮНІСЕФ в Україні Лора Білл.

    Серед проєктів, що реалізуються в Україні за участі ЮНІСЕФ, – ініціатива «Міста, дружні до дитини». Вже третій рік працює Міжвідомча координаційна рада з питань правосуддя для неповнолітніх, що створена за ініціативи Міністерства юстиції України спільно з ЮНІСЕФ.  

    «Але незважаючи на ці досягнення, сотні тисяч дітей, особливо найуразливіших, досі залишаються поза увагою. Ми повинні виконати зобов’язання, які держави, що ратифікували Конвенцію про права дитини, взяли на себе тридцять років тому. Ми повинні прискорити вже досягнутий прогрес і розробити нові рішення для реального забезпечення прав дитини. І найголовніше, ми повинні слухати самих дітей та молодь, які закликають до цих змін», – зазначила Лора Білл.

    У справі захисту праві дітей дуже важлива співпраця державних органів, партнерів та громадських організацій. Це дає можливість створювати та впроваджувати важливі ініціативи. Наприклад, Міністерство цифрової трансформації України у співпраці з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Координаційним центром з надання правової допомоги, Міністерством юстиції України та Міністерством освіти і науки України випустили чат-бот «Кіберпес», який розповість про механізми дій для дітей, батьків, вчителів у разі кібербулінгу. Чат-бот – це перший крок до створення комплексного інструменту захисту дітей від кібербулінгу онлайн та отримання комплексних послуг для скарг на кібербулінг-матеріали.

    «Інтернет відкриває багато чудових можливостей для наших дітей, від навчання до розваг, але це також робить їх більш вразливими та відкритими до таких загроз як кібербуллінг, шкідливий онлайн-контент, сексуальна експлуатація в Інтернеті. Саме тому, пріоритетом Міністерства цифрової трансформації є безпека дитини в цифровому середовищі», – наголосила генеральний директор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства цифрової трансформації України Гульсанна Мамедієва.

    Система безоплатної правової допомоги у співпраці з органами державної влади, громадськими організаціями та міжнародними партнерами реалізує ряд проєктів у сфері захисту прав дітей. Один з них – Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину.

    «Минулого року пілотний проєкт з відновного правосуддя проходив у 6 регіонах. Цього року він поширений на всю Україну. Успішне проходження програми відновного правосуддя для неповнолітніх є підставою для того, щоб дитину звільнили від кримінальної відповідальності. Вже прийнято позитивні рішення суду щодо звільнення понад 60 дітей від кримінальної відповідальності. Ще стільки ж справ знаходяться на розгляді в судах», – розповів в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

    З поширенням відновного правосуддя на всі регіони виникає потреба у медіаторах. Координаційний центр оголосив відбір серед адвокатів, які надають БВПД, для навчання та подальшої участі у програмі відновлення. Тренінги проводитимуться за підтримки ЮНІСЕФ, зокрема, фахівцями Інституту миру та порозуміння.

    «Ми продовжуємо працювати з дитячою аудиторію. Система безоплатної правої допомоги створила власний канал «PravoTok» у додатку TikTok. Там публікуються короткі мобільні кліпи про права дітей. Права людини починаються з прав дитини. Це беззаперечна істина. Дітям набагато складніше, ніж дорослим, захищати свої права. Тому система безоплатної правової допомоги завжди готова прийти у будь-яку мить на допомогу кожній дитині», – підкреслив Олександр Баранов.

    Серед проєктів, спрямованих на захист прав дітей, – розбудова системи ювенальної пробації в Україні. Це можливість для неповнолітніх, які вступили в конфлікт із законом, розпочати нове життя та стати повноцінним членом суспільства. Якщо у 2009 році в установах виконання покарань перебували 2 тис. дітей, які позбавлені волі, то сьогодні – близько 100 дітей.

    «Пробація передбачає застосування різних реабілітаційних програм. За останні 11 років, що ми реалізуємо проєкти у сфері пробації, ми бачимо, що показники рецидивізму знизилися з 63% до приблизно 2%. Такий успіх програм був обумовлений тим, що дитину відправляли відбувати покарання не в установу, а залишали її у громаді і намагалися працювати з нею індивідуально», – зазначила директор Agriteam Canada Consulting Ltd в Україні, керівник проекту SURGe, радник Міністра юстиції України Танія Санфорд Аммар.

    Ще одна категорія дітей, які потребують особливої уваги, це вихованці інтернатних закладів. Адже нині там проживають близько 100 тис. дітей, 95% з яких не є сиротами, а мають біологічних батьків. Тобто, дітей віддали в інтернат батьки через бідність або інше неблагополуччя.

    «Ми повинні максимально сконцентрувати всі сили партнерів, органів влади на розвиток послуг в громадах, що забезпечать всебічне задоволення реальних потреб дітей та їх сімей і саме такий захист, така підтримка - повинні стати ключовим елементом в превентивності влаштування дітей до інтернатів. Жоден фаховий вихователь, жоден гарно обладнаний заклад ніколи не зможе замінити справжню люблячу сім'ю», – зазначила директор Танія Санфорд Аммар.

    Учасники пресконференції відповіли на запитання. Зокрема, щодо спільної опіки батьків над дітьми; випадків викрадення дітей одним з батьків з метою вивезення за кордон; пільг, на які можуть розраховувати діти-ВПО при вступі до вищих навчальних закладів та інше.

     

    Система БПД запустила власний канал у TikTok

    Система безоплатної правої допомоги створила власний канал «PravoTok» у додатку TikTok //www.tiktok.com/@ualegalaid">https://www.tiktok.com/@ualegalaid> Там будуть публікуватися короткі мобільні кліпи про права дітей.

    «Діти – одна з цільових аудиторій системи безоплатної правової допомоги. Підлітки становлять певну частину користувачів нашої Facebook-сторінки, акаунту в Instagram, каналів у Telegram, на YouTube. ТікТок стає все більш популярним в Україні, і система БПД обов’язково маєте бути там, де є ваша аудиторія», – розповів заступник директора Координаційного центру з надання правової допомоги Сергій Ющишин.  

    Офіційно канал відкритий 1 червня, у День захисту дітей. Там вже є три  відеоролики, в яких діти у креативній формі, доступними словами розповідають про свої права. Згодом на підписників сторінки чекають сюрпризи – контент для підлітків створюватимуть їхні улюблені зірки. На каналі також будуть проводитися челенджі на правову тематику.

    Підписуйтеся на сторінку «PravoTok» у TikTok. Бажаючі долучитись до каналу  можуть зняти ролик про права дітей. Це може бути кліп, слоумо, відео з ефектами, дуети, скетчи – будь який формат відеоконтенту, що дозволяє додаток TikTok. Відео має бути коротким, тривалістю до 15 секунд, динамічне, озвучене українською мовою. Ролики мають бути зняті у вертикальному форматі. І ще умова – це мають бути раніше ніде не опубліковані відео. Надсилайте їх на пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Найкращі відео будуть опубліковані на аккаунті системи БПД у TikTok //www.tiktok.com/@ualegalaid">https://www.tiktok.com/@ualegalaid>

     

    Спеціально для системи безоплатної правової допомоги,

    до Дня захисту дітей освітньо-консультаційний проєкт Mindly підготував відеоматеріал на актуальну тему сьогодення.

    Сьогодні говоримо про булінг - систематичне переслідування з образами, цькуванням, упереджене ставлення у навчальному закладі.

    Послухайте поради від психолога Інги Марченко про те, що робити, якщо ваша дитина зіштовхнулася з проблемою економічного, фізичного, кібербулінгу чи будь-якого іншого прояву насильства з боку ровесників.

    28.02.2020

     Булін у школі: покрокові дії як цьому протистояти

    BULLINGБулінг – (хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного), агресивної поведінки, одного з членів колективу з боку інших представників колективу, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

    Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України № 8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.

    Закон вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими встановлюється відповідальність за булінг.

    Так, вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин.

    Водночас за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від 1700 до 3400 гривень або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

    Булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір, відповідно до ухваленого закону, становить від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.

    Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 гривень або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

    Також внесені зміни до Закону «Про освіту». Зокрема, вводиться визначення терміну «булінг» як «моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».

    У Законі визначаються механізми протидії цьому явищу, серед них:
    – покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу;
    – на керівника закладу освіти – затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.

    Наслідки шкільного насилля
    Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
    • неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
    • негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
    • неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
    • девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

    Як реагувати на цькування
    Молодші школярі мають неодмінно звертатися за допомогою до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо, якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.

    Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них:
    • Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
    • Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
    • Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
    • Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.
    • Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

    Як діяти батькам
    Не залишайте цю ситуацію без уваги. Для початку напишіть заяву директору школи з проханням розібратися в проблемі, описавши випадки цькування і долучивши докази: відеозапис, сканування листування в соціальних мережах, висновок соціального педагога та/або шкільного (або будь-якого іншого психолога) про нанесення йому психологічної травми, висновок лікаря про нанесення тілесних ушкоджень.

    Вкажіть, що під час розгляду заяви (це повинні зробити протягом 30 днів) хочете бути присутнім особисто. Ці документи знадобляться в суді і вплинуть на ступінь покарання булера і на розмір компенсації моральної шкоди, заподіяної жертві, якщо вирішити проблему на рівні школи не вдасться. В такому випадку вкажіть ці документи в якості доповнення до заяви в поліцію про вчинення стосовно вашої дитини правопорушення. Вона повинна бути в двох примірниках (на вашому примірнику – вхідний номер реєстрації документа). Через декілька днів уточніть, хто веде вашу справу – щоб не затягнули, і винуватець не залишився безкарним: через місяць заява про адміністративне правопорушення анулюється.

    А якщо в цей час булер затіє чергове приниження, дитина повинна викликати в школу батьків, а ті – поліцію. Її працівники зобов’язані скласти протокол про правопорушення і взяти пояснення у того, кого ображають, кривдника, свідків (якщо діти неповнолітні, то в присутності їх батьків), класного керівника і директора школи.

    У ході проведення досудової підготовки справи заявити клопотання про проведення судово-психологічної експертизи жертви булінга. Протокол і висновок експертизи будуть основною доказовою базою в суді.

     

    21.01.2020

    Оголошено XII конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги

    konkursadv zastavkaВідповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2020 № 128/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги» Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє про проведення з 20 січня по 30 березня 2020 року конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – конкурс).

    Для участі у конкурсі адвокатам необхідно:

    1) Зареєструватися на веб-сторінці http://contest.legalaid.gov.ua з 21 січня по 23 лютого 2020 року, де заповнити онлайн анкету та біографічну довідку; зазначити адресу електронної пошти для отримання інформації у зв’язку з конкурсом; завантажити скановані копії заяви, форма якої встановлена Мін’юстом; усіх заповнених сторінок паспорта (чи іншого документа, що посвідчує особу); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та мотиваційного листа (до 500 слів), складеного у довільній формі.

    УВАГА! За фактом реєстрації адвокат отримає повідомлення Координаційного центру з надання правової допомоги про прийняття заявки на опрацювання. Після перевірки наявності надісланих копій документів і відомостей про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, адвоката буде поінформовано про їх відповідність чи невідповідність встановленим вимогам за вказаною адвокатом адресою електронної пошти. У разі отримання повідомлення про невідповідність документів встановленим вимогам реєстрацію можна пройти повторно (до завершення строку реєстрації).

    Участь у конкурсі можуть брати адвокати, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.

    2) Протягом 27 лютого – 09 березня 2020 року пройти дистанційний курс «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги», ознайомившись з його матеріалами та склавши перевірочні тестові завдання, що оцінюються автоматично (адреса веб-сторінки дистанційного курсу, логін та пароль будуть зазначені в електронному повідомленні Координаційного центру з надання правової допомоги).

    3) Протягом 16 – 19 березня 2020 року (конкретні дата, час і місце проведення будуть повідомлені кожному адвокатові додатково) пройти індивідуальні співбесіди з конкурсною комісією, під час якої адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.

    УВАГА! Під час проходження співбесіди із конкурсними комісіями адвокати повинні пред’явити оригінали паспорта та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

    Окрім того, з 11 по 13 березня 2020 року конкурсні комісії розглядатимуть подані адвокатами копії документів, оцінюючи адвокатів за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосовання до адвоката дисциплінарних стягнень та враховуючи результат проходження адвокатом дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги». Цей етап відбувається без персональної участі адвокатів.

    Адвокати, які пройдуть конкурс, залучатимуться до надання БВПД на постійній основі за контрактом або на тимчасовій основі на підставі договору, відповідно до Порядку та умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8.

    konkurs advokativ 2020Контакт для зворотного зв’язку з адвокатами:

    Боровльов Дмитро Дмитрович, начальник відділу експертно-правового аналізу надання безоплатної правової допомоги управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044) 486 71 06 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    17.01.2020

    Інформуємо про нові правила декларування у 2020 році

    118 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 02.10.2019 № 140-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції», яким внесено зміни в т.ч. і до Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).

    У зв’язку з цим розширено поняття «близькі особи». Відтепер ними також стали: двоюрідні брати і сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка.

    Також відповідно до положень статті 23 Закону «Обмеження щодо одержання подарунків» та статті 27 Закону «Обмеження спільної роботи осіб» відтепер від цих осіб можна буде отримувати подарунки, проте публічним службовцям заборонено мати таких близьких осіб у прямому підпорядкуванні.
    Змінено поняття «члени сім’ї» - відтепер подружжя та неповнолітні діти вважаються членами сім’ї незалежно від спільного проживання.

    З 1 січня 2020 року в декларації необхідно буде зазначати інформацію про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб’єкта декларування та членів його сім’ї.

    Підлягатимуть декларуванню:
    – трасти;
    – криптювалюта, як нематеріальний актив;
    – лише отримані доходи, нараховані не підлягатимуть декларуванню;
    – банківські та інші фінансові установи, у яких відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно. Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї) або зберігаються кошти, інше майно. Такі відомості включають дані про тип та номер рахунку, дані про банківську або іншу фінансову установу, осіб, які мають право розпоряджатися таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфа, осіб, які відкрили рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї.

    У декларації тепер буде зазначатися інформація не лише станом на останній день звітного періоду, але й якщо об’єкт декларування перебував у володінні або користуванні не менше півроку.

    Ще однією цікавою новелою є те, що членами сім’ї для вимог фінансового контролю вважатимуться особи, які спільно проживали не менше 183 днів, а не лише станом на останній день звітного періоду. У цілях розділу VII цього Закону членами сім’ї суб’єкта декларування, які не є його подружжям або дітьми, вважаються особи, що спільно проживали із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.
    З першого січня 2020 року повідомлення про суттєві зміни у майновому стані потрібно подавати не лише у разі отримання доходу, придбання майна на суму понад 50 прожиткових мінімумів, але й у разі здійснення видатку на таку суму.
    При цьому такі повідомлення подаватимуть лише службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків.

    Важливо зазначити про можливість подання виправленої декларації не більше трьох разів упродовж семи днів після подання декларації суб’єктом декларування.

    Довідково: Володимир-Волинський місцевий центр з надання БВПД знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Небесної Сотні, 3, тел.: (03342) 3-80-11. (пн-пт з 9:00 до 18:00). volodymyr-volynskyy.volunЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Єдиний телефонний номер цілодобового доступу громадян до безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по всій території України).

     

    09.12.2019

    Всеукраїнський тиждень права

    10 грудня 1948 року у Парижі на 183 пленарному засіданні Генеральної асамблеї ООН була прийнята Загальна декларація прав людини «як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав – членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією».

    В Україні щороку, починаючи з 2008, проводиться Всеукраїнський тиждень права з нагоди річниці прийняття Загальної декларації прав людини.


                Тиждень права – це масштабний захід, який об’єднує правників, органи влади, громадський сектор, міжнародних партнерів задля просвіти у сфері прав людини. До проведення заходів щорічно долучається велика кількість громадських та студентських організацій, юридичних компаній, закладів освіти, правників та активістів.

    Головні завдання Тижня – показати важливість правової освіти українців, виховувати в них повагу до закону та прав людини, залучити до участі в цікавих правових заходах.

    Всеукраїнський тиждень права – це:

    -уроки про права людини

    -конкурси, мистецькі виставки, кіноклуби, медіа теки

    -публічні дискусії та конференції

    -правові конкурси, ігри, змагання.

    Уже ні для кого не секрет, що становлення громадянського суспільства і правової держави в Україні можливе завдяки високому рівню правової освіти населення.


                Маєте ідеї правопросвітницьких чи правозахисних заходів? Включайтесь у Всеукраїнський тиждень права!

    В партнерстві – зможемо більше!

    Довідково:

    Володимир-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька, 19. Тел. (03342) 3-80-11. E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

     

    13.11.2019

    ПРЕСАНОНС

    Access to Justice Hackathon 17-8 ГРУДНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ ХАКАТОН З ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ

    Координаційний центр з надання правої допомоги спільно з громадською організацією KYIV Legal Hackers 7-8 грудня 2019 року проводить Access to Justice Hackathon.

    Захід відбудеться на базі правових клубів PRAVOKATOR у Дніпрі, Львові, Києві, Одесі та Харкові. 

    Запрошуємо юристів, студентів, програмістів, маркетологів, дизайнерів зануритися в атмосферу legal tech.

    На Access to Justice Hackathon ви зможете:

    - розвинути і втілити ідеї надання юридичних послуг людям, які не можуть дозволити собі оплачувати послуги класичних юристів;

    - створити продукти, націлені на захист прав, боротьбу з дискримінацією, булінгом, насильством в сім'ї та іншим;

    - придумати альтернативні способи вирішення юридичних проблем, які доведуть, що правосуддя може бути простим і доступним.

    Якщо ви зацікавлені в партнерстві, пишіть сюди: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Деталі тут: https://legalhackathon.net/

    Реєстрація учасників тут: http://bit.ly/2PWGEgM

    Партнерами системи надання БПД у проведенні Access to Justice Hackathon є: Міжнародний фонд «Відродження», Програма USAID «Нове правосуддя» – USAID New Justice Program, Open World Ukraine - програма обмінів усередині законодавчої гілки влади США, лабораторія інноваційного розвитку UNDP Ukraine / ПРООН в Україні, UNHCR Ukraine – Агентство ООН у справах біженців в Україні.

    13.11.2019

    ВПООтримання безоплатної правової допомоги внутрішньо переміщеними особами

    На сьогодні внутрішньо переміщені особи в Україні залишаються серед найуразливіших категорій громадян. У результаті зміни місця проживання внутрішньо переміщені особи зіштовхуються з труднощами в реалізації та захисті своїх прав, зокрема відновлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, права власності, доступу до житла, придатного для проживання тощо.

    Відповідно до положень Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон) право на безоплатну первинну правову допомогу, що включає такі види правових послуг як надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру). Надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації, згідно з Конституцією України та Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, у тому числі й внутрішньо переміщені особи, а також особи, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, з питань, пов’язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

    Для того, щоб отримати правову допомогу потрібно звернутись особисто до найближчого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги або до громадських правозахисних організацій. Знайти найближчий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги та офіс громадської правозахисної організації можна на Всеукраїнській карті правових потреб, інституцій та партнерів системи безоплатної правової допомоги.

    Також детальну інформацію щодо отримання безоплатної правової допомоги можна дізнатися, зателефонувавши за номером «гарячої лінії» системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів). За згаданою «гарячою лінією» можна отримати консультацію з правових питань, дізнатися інформацію щодо актуальних адрес центрів та з’ясувати інші питання функціонування системи надання безоплатної правової допомоги.

    Довідково:

    Володимир-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька, 19. Тел. (03342) 3-80-1, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Ковельський місцевий центр з надання БВПД знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. С. Бандери, 5, тел.: (03352) 3-30-63, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Луцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Прогресу, 7, тел. (0332) 770717, 770719, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Єдиний телефонний номер цілодобового доступу громадян до безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по всій території України).

     

    У Луцьку відбулась пресконференція «Безоплатна правова допомога як інструмент соціальної справедливості»

    DSC0387418 вересня 2019 року, у місті Луцьку, відбулася регіональна пресконференція «Безоплатна правова допомога як інструмент соціальної справедливості», присвячена питанням ролі системи безоплатної правової допомоги в Україні, обговоренню тенденцій її розвитку та кращого досвіду.

    Під час заходу, який відбувся на базі Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, був презентований український досвід з надання безоплатної правової допомоги соціально незахищеним категоріям громадян, обговоренні питання доступності та якості правових послуг.

    Із вітальним словом до присутніх звернулася директорка Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області Наталія Смолярчук, яка акцентувала увагу на основних етапах становлення та проактивного розвитку системи, на її соціальній спрямованості, сучасних сервісах та ключових результатах роботи.

    «Гідність та права людини, довіра та партнерство, прозорість та підзвітність, незалежність, інновації та прагнення до досконалості – це ті цінності, які є орієнтиром у діяльності системи безоплатної правової допомоги, котра вдосконалюється та розвивається, пропонуючи громадянам ефективні засоби для вирішення їх повсякденних проблем у правовий спосіб», - наголосила Наталія Смолярчук.

    Начальниця відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру Оксана Щесюк детально розповіла присутнім про якість надання правових послуг фахівцями системи та адвокатами, які співпрацюють із центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, зосереджуючись на регіональному досвіді.

    Оскільки довіра та партнерство є одними із ключових цінностей системи, то директор Ковельського місцевого центру з надання БВПД Василь Ковальчук розповів учасникам пресконференції про розвиток партнерства на рівні територіальних громад.

    Присутні мали можливість переглянути відеоролики з реальними історіями клієнтів, які змогли захистити свої порушені права завдяки підтримці адвокатів та юристів системи безоплатної правової допомоги.

    Своїми успішними справами поділилися й фахівці Луцького місцевого центру з надання БВПД Світлана Прус, Іваничівського та Нововолинського бюро правової допомоги Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД Надія Адамович та Вікторія Скриннік. Це – позитивна практика представництва інтересів в судах внутрішньо переміщених осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, шахтарів та інших осіб, що потребували захисту.

    Директорка Луцького місцевого центру з надання БВПД Ольга Кудрицька детально зупинилась на основних питаннях, що були обговорені під час першої Київської міжнародної конференції, яка відбулась 10-12 вересня 2019 року.

    Учасники заходу дійшли висновку, що на сьогодні система безоплатної правової допомоги стала надійним провідником та порадником для багатьох українців у їхніх життєвих ситуаціях.

    Довідково:

    Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 36, тел. (0332) 78-79-96, е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Луцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Прогресу, 7, тел. (0332) 770717, 770719, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Єдиний телефонний номер цілодобового доступу громадян до безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по всій території України).

     

     

    70344489 712241292549993 9098097337003147264 o#РазомПротиБулінгу #ЯМаюПраво!

    На початку навчального року органи державної влади, громадські організації, активісти, лідери думок та просто небайдужі українці об'єдналися разом, щоб максимально привернути увагу молоді до проблеми булінгу і поступово сформувати нетерпимість до цього явища.

    Саме тому в рамках правопросвітницького проєкту Міністерства юстиції «Я МАЮ ПРАВО!» з 16 по 20 вересня  проходить Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу.

    БУЛІНГ - ЦЕ

    дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

    ВИДИ БУЛІНГУ:

    - фізичний;

    -психологічний;

    - економічний;

    - сексуальний,

    - із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг).

    ОЗНАКИ БУЛІНГУ:

    - систематичність (повторюваність);

    - наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

    - наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

    ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ

       Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи - штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
    •    Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб - штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
    •    Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. 
    •    Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

    18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

    ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?

    Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;

    - Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

    Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!

    Захистіть свою дитину від цькування!

    ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ?

     Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

    - Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;

    - У разі бездіяльності керівництва закладу освіти – зверніться із заявою в поліцію!

    ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР?

    Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

    - Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;

    - Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

    - Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

    - Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини

    Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

    ДЕ ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

    Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м.Володимир-Волинський, вул. Устилузька,19, тел.(03342) 3-80-11, 3-80-16

    • Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103*.

    ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

    Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

    *цілодобово та безкоштовно в межах України

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    NR 1

     

    У системі безоплатної правової допомоги
    створюється Наглядова рада

    Рішенням Уряду запроваджується нова форма управління системою безоплатної правової допомоги. Буде створена Наглядова рада Координаційного центру з надання правової допомоги. Такі зміни покликані нівелювати ризики впливу на роботу системи, гарантувати для громадян якісну правову допомогу.

     «Ми запускаємо сьогодні цей процес для того, щоб дійсно українська система безоплатної правової допомоги була однією з найкращих у світі. І найголовніше – щоб українські громадяни щороку, без будь-якого політичного впливу і маніпуляцій отримували якісний захист від держави через систему безоплатної правової допомоги», – зазначив Міністр юстиції України Павло Петренко.

    Відповідні зміни до Положення про Координаційний центр внесені на засіданні Кабінету Міністрів 20 березня.

    Це новий етап функціонування системи безоплатної правової допомоги. Безпосередньо моніторинг, оцінку ефективності, а також пропозиції Уряду щодо бюджетування на наступні роки роботи системи безоплатної правової допомоги здійснюватиме незалежна Наглядова рада, яка буде формуватися на публічному конкурсі.

    «Наглядова рада – це колегіальність та відкритість у прийнятті рішень щодо діяльності системи безоплатної правової допомоги. Цей незалежний орган управління посилить суспільну довіру до сервісів та проектів, які ми упроваджуємо», – переконаний директор Координаційного центру з надання правової допомоги Олексій Бонюк.

    Наглядова рада визначатиме стратегічні напрями розвитку системи БПД, здійснюватиме нагляд за її діяльністю. Крім того, схвалюватиме річні плани діяльності та звіти Координаційного центру, оцінюватиме діяльність його директора. Одним з її пріоритетів стане ідентифікація та оцінювання ризиків (політичних, фінансових та інших), рекомендації щодо шляхів їх запобігання та вирішення, а також пропозиції щодо мінімізації можливих негативних наслідків.

    Наглядова рада складатиметься з дев’яти членів, які будуть виконувати свої обов’язки на громадських засадах. Порядок проведення конкурсу щодо обрання членів Наглядової ради затверджуватиме Міністерство юстиції. До конкурсної комісії входитимуть вісім осіб: чотири працівники Мін’юсту та чотири особи, рекомендовані міжнародними партнерами, що довготривало співпрацюють з Координаційним центром.

     

    Публічний звіт про діяльність системи безоплатної правової допомоги Волині за 2018 рік

    7 лютого 2019 року в місті Луцьку директори центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги Волинської області прозвітували про результати роботи за 2018 рік

     

    DSC01879Учать у заході, який відбувся в приміщенні Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, взяли представники влади, правоохоронних органів, партнерських та громадських організацій, навчальних закладів, засобів масової інформації та адвокати, які співпрацюють з установами.

    Про успіхи і досягнення у сфері надання правових послуг та захисту прав громадян присутніх інформували: директор Регіонального центру з надання БВПД у Волинській області Наталія Смолярчук, Луцького місцевого центру Ольга Кудрицька, Ковельського місцевого центру Василь Ковальчук, в.о. директора Володимир-Волинського місцевого центру Лариса Базіла.

    Директор Регіонального центру з надання БВПД у Волинській області Наталія Смолярчук представила громадськості презентацію «Публічний звіт системи безоплатної правової допомоги у Волинській області за 2018 рік», наголосивши на місії, баченні та цінностях системи  БПД та окресливши ключові завдання центрів з надання БВПД.

    Так, у 2018 році центрами з надання БВПД було укладено 91 контракт з адвокатами, які пройшли конкурсний відбір для надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги».

    Упродовж минулого року  Регіональним центром видано 1734 доручення адвокатам для здійснення захисту осіб у кримінальному провадженні.

    За цей період до місцевих центрів за правовими консультаціями з питань сімейного, спадкового, житлового, іншого цивільного права, соціального забезпечення тощо звернулось 16 381.

    Присутніх під час заходу було проінформовано й про те, що задля розширення доступу до безоплатної правової допомоги у Волинській області створено низку виїзних консультаційних пунктів, завдяки яким громадяни з віддалених населених пунктів мають змогу отримати спеціалізовану безоплатну правову консультацію, а в разі потреби, скористатися послугами адвоката за державний кошт. Працівники місцевих центрів та бюро правової допомоги систематично здійснюють виїзди з метою надання правових послуг.

    Так, упродовж 2018 року працівниками Центрів було здійснено 247 виїзних прийомів, під час яких надано консультації для 2478 громадян.

    Також, як зазначили під час презентації директори Центрів з надання БВПД, важливими досягненнями системи БПД Волині є прийняття органами місцевого самоврядування двох програм – «Програми правової освіти та надання правової допомоги населенню Волинської області на 2019 – 2023 роки» та «Програми безоплатної правової допомоги населенню Шацького району на 2019 – 2020 роки», укладення 33 меморандумів про співпрацю у сфері надання правових послуг, проведення 1228 правопросвітницьких заходів для усіх категорій населення, а також співпраця із засобами масової інформації.

    Разом із тим, учасникам заходу було повідомлено й про те, що у 2018 році на теренах краю фахівці системи БПД Волині разом із партнерами активно реалізовували Всеукраїнський правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!». Відповідна робота буде продовжуватись і у 2019 році. Позаяк серед пріоритетів системи й надалі залишається правопросвітництво, формування спроможних територіальних громад, рівний доступ до правової допомоги, якість правових послуг, і найголовніше, – унезалежнення системи БПД, її ефективність і орієнтація на громадян.

    Також слово узяли й постійні партнери системи БПД Волині – фахівці Головного територіального управління юстиції у Волинській області, які, зокрема, наголосили на активній співпраці між структурами  задля підвищення правової свідомості громади краю.

    Насамкінець присутні дійшли висновку, що напрямок надання безоплатної правової допомоги потрібно й надалі розвивати, оскільки то – ще одна можливість для громадян отримати кваліфіковану допомогу у правовому полі на ті питання, котрі їх турбують.

    Довідково:

    Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 36, тел. (0332) 78-79-96, е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Луцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Прогресу, 7; тел. (0332) 770717,                  e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Володимир-Волинський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька,19.Тел.(03342)3-80-11, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Ковельський місцевий центр з надання БВПД знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. С. Бандери, 5, тел.: (03352) 3-30-63. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    Єдиний телефонний номер цілодобового доступу громадян до безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по всій території України).

     

    На Волині презентували правничу енциклопедію «WikiLegalAid»

     Кожна людина, маючи лише доступ до Інтернету, може отримати правову консультацію через довідково-інформаційну платформу WikiLegalAid. Інформаційний ресурс WikiLegalAid за адресою wiki.legalaid.gov.ua презентували 13 грудня 2018 року в Україні загалом та на Волині зокрема.

    У довідково-інформаційній платформі правових консультацій ««WikiLegalAid» міститься більше 1400 консультацій з найактуальніших питань, з якими звертаються клієнти за правовою допомогою. Тут можна побачити не лише посилання на нормативні акти, а й зразки процесуальних документів та посилання на судові рішення», – акцентувала увагу присутніх під час презентації директор Регіонального центу з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області Наталія Смолярчук.

    «У базі правових консультацій інформація постійно оновлюється з урахуванням змін законодавства та судової практики. Цією базою можуть користуватись як юристи-практики, студенти-правники, правозахисники, та і пересічні громадяни. Консультації сформовані у доступній та зрозумілій формі», – наголосила на особливостях довідково-інформаційної платформи начальник Маневицького бюро правової допомоги Наталія Зоря.

    Своєю чергою фахівці системи БПД зауважили, що доступ до всіх правових консультацій бази є безкоштовним. Головна сторінка WikiLegalAid оновлена, стала більш зручною для користувачів. Для отримання інформації треба ввести у вікні пошуку на головній сторінці слово або його корінь. На екрані з’явиться перелік консультацій, що містяться в базі. Знайти необхідну інформацію можна також через структуру категорій WikiLegalAid за галузями права.

    На презентації WikiLegalAid були присутні партнери Регіонального центру з надання БВПД у Волинській області – представники Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Національної поліції України, студенти-правники, а також громадськість краю.

    Оголошено новий конкурс з відбору адвокатів, які залучаються

    для надання безоплатної вторинної правової допомоги

    Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.04.2018 № 1335/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги» Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє про проведення з 02 травня 2018 року по 21 червня 2018 року конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – конкурс).

    Для участі у конкурсі адвокатам необхідно:

    1) Зареєструватися на веб-сторінці http://contest.legalaid.gov.ua з 2  по 22 травня, де заповнити онлайн анкету та біографічну довідку; зазначити адресу електронної пошти для отримання інформації у зв’язку з конкурсом та регіон, у якому адвокат проходитиме індивідуальну співбесіду з конкурсною комісією; завантажити посвідчені (підписані) адвокатом скановані копії заяви, усіх заповнених сторінок паспорта (чи іншого документа, що посвідчує особу), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та мотиваційного листа (у довільній формі обсягом до 500 слів).

    УВАГА! За фактом реєстрації адвокат отримає повідомлення Координаційного центру з надання правової допомоги про прийняття заявки на опрацювання. Після перевірки наявності надісланих копій документів, адвоката буде поінформовано про їх відповідність чи невідповідність встановленим вимогам за вказаною адвокатом адресою електронної пошти. У разі отримання повідомлення про невідповідність документів встановленим вимогам реєстрацію можна пройти повторно (до завершення строку реєстрації).

    2) Протягом 24 - 31 травня 2018 року пройти дистанційний курс «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги», ознайомившись з його матеріалами та склавши перевірочні тестові завдання, що оцінюються автоматично (адреса веб-сторінки дистанційного курсу, логін та пароль будуть зазначені в електронному повідомленні Координаційного центру з надання правової допомоги).

    3) Протягом 11 - 12 червня 2018 року (конкретні дата, час і місце проведення будуть повідомлені кожному адвокатові додатково) пройти індивідуальні співбесіди з конкурсною комісією, під час якої адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.

    УВАГА! Під час проходження співбесіди із конкурсними комісіями адвокати повинні пред’явити оригінали паспорта та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

    Крім того, з 4 по 6 червня 2018 року конкурсні комісії розглядатимуть подані адвокатами документи, оцінюючи адвокатів за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосованих до адвоката дисциплінарних стягнень та враховуючи результат проходження адвокатом дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги». Цей етап відбувається без персональної участі адвокатів.

    Порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8.

    Контакти для зворотного зв’язку з адвокатами:

    Поплавська Галина Євгенівна, головний спеціаліст відділу взаємодії з адвокатами та органами адвокатського самоврядування управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044)  486 71 06 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

    Боровльов Дмитро Дмитрович, головний спеціаліст відділу моніторингу якості правової допомоги управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044)  486 71 06 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

    _____________________________________________

    Переглянути порядок і умови проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений постановою КМУ від 28 грудня 2011 р. № 1362 (у редакції постанови КМУ від 9 серпня 2017 р. № 575).

    Переглянути Порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджені постановою КМУ від 11.01.2012 № 8.

    Переглянути наказ Мін’юсту від 13.11.2017 № 4300/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги».

    Переглянути Порядок оцінювання адвокатів за результатами конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений наказом Мін’юсту від 13.11.2017 № 3552/5.

     

    Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини

    Доброго дня! У нас   народитилася донечка. Але і я, і чоловік прописані у одному місті, а проживаємо і народжували у другому. Підкажіть, будь ласка, як можна оформити допомогу при народженні дитини? 

    Ірина Коршун

    Хто має право на допомогу?

    Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини або опікуну, який постійно проживає разом з дитиною.

    Куди звернутися?

    До органу соціального захисту населення за місцем реєстрації одного з батьків дитини (опікуна), з яким постійно проживає дитина. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

    Заява також може бути подана в електронній формі органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника. Зробити це можна через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики (https://e-services.msp.gov.ua/) з використанням електронного цифрового підпису)

    Звернутися необхідно не пізніше 12 календарних місяців після народження дитини, інакше допомогу не призначать.

    Водночас допомога при народженні дитини, не одержана через смерть одного з батьків, якому ця допомога була призначена, виплачується матері (батьку, опікуну) за умови звернення за нею не пізніше ніж через 12 місяців після смерті отримувача допомоги.

    Які документи потрібні?

    Для отримання допомоги при народженні дитини за умови пред'явлення паспорта або іншого документу, який посвідчує особу, подається:

    1. заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (наказ Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг");
    2. копію свідоцтва про народження дитини;
    3. копію рішення про встановлення опіки (подають лише опікуни);
    4. видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини (якщо жінка, яка має зареєстроване місце проживання на території України і народила дитину під час тимчасового перебування за межами України).

    Який розмір допомоги?

    Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41 280 гривень.

    Виплата допомоги здійснюється одноразово – у сумі 10 320 гривень.

    Решта суми виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (по 860 грн на місяць).

    Чи можуть батьків позбавити допомоги?

    Існує низка умов для припинення виплати допомоги:

    • позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
    • відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
    • нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
    • відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
    • тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;
    • припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
    • перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
    • усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
    • смерті дитини;
    • смерті отримувача допомоги;

    Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

    Таке рішення приймається безповоротно?

    Рішення про припинення є не кінцевим і виплату допомогу при народженні можуть відновити (крім випадків смерті дитини). Для цього особі, яка здійснює догляд за дитиною, потрібно звернутися протягом 12 місяців після припинення виплати допомоги в орган соціального захисту населення з письмовою заявою.

    Хтось контролює, на що витрачають допомогу?

    Контроль за цільовим використанням державної допомоги здійснюється працівниками центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженою особою, визначеною виконавчим органом об'єднаної територіальної громади.

    У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, який призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.

    Також у випадку невідвідування матір'ю (батьком, опікуном) дільничного лікаря-педіатра (сімейного лікаря), під наглядом якого перебуває дитина віком до 1 року, адміністрація лікувально-профілактичного закладу повідомляє про це орган соціального захисту населення за місцем проживання дитини.

     

     ПРО ПРОЕКТ «Я МАЮ ПРАВО!» (http://pravo.minjust.gov.ua/pro-nash-proekt)

    Загальнонаціональний право​просвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!» реалізується Міністерством юстиції у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

    Наша мета – підвищити юридичну грамотність українців та сформувати нову правову культуру в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

    Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

    Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!», є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

    ЯК ПРОТИДІЯТИ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ?

    ЯК ДІЯТИ У РАЗІ ОБШУКУ ПІДПРИЄМСТВА?

    ЯК ВИКОНАТИ РІШЕННЯ СУДУ?

    НЕ ОТРИМУЄШ АЛІМЕНТИ?

    НЕ ЗНАЄШ, ЯК ОФОРМИТИ ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ?

    НЕ ЗНАЄШ, ЯК ОФОРМИТИ СУБСИДІЮ?

    ЗАБИРАЮТЬ БІЗНЕС? ВІДБИРАЮТЬ МАЙНО?

    ВИМАГАЮТЬ ХАБАРА ЗА ІСПИТ ЧИ НАВЧАННЯ?

    НЕ ЗНАЄШ, ЯК ВИРІШИТИ СПІР?

    «Публічний звіт директора Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та керівників бюро правової допомоги за результатами діяльності місцевого Центру у 2016 році» 

     

                25 січня 2016 року відбувся публічний звіт директора Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та керівників бюро правової допомоги за  результатами діяльності місцевого Центру у 2016 для громадськості, за участі посадових осіб органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, партнерів та засобів масової інформації.

                Директором Наталією Смолярчук наголошенона завданнях, що реалізовувались місцевим центром та бюро правової допомоги впродовж 2016 року: це  захист прав людини шляхом забезпечення рівного доступу до правової інформації та правосуддя, посилення правових можливостей і правової спроможності представників соціально вразливих груп, територіальних громад та спільнот.

    Для громадськості була надана статистична інформація про кількість звернень клієнтів за 2016 рік.  Так, всього до місцевого центру та бюро звернулось 3834 клієнти. З них, до відділу правової інформації та консультацій – 1378, Горохівського бюро правової допомоги – 419, Іваничівського бюро правової допомоги – 401, Локачинського бюро правової допомоги – 412, Любомльського бюро правової допомоги – 393, Нововолинське бюро правової допомоги – 571, Шацьке бюро правової допомоги – 290.  Збільшення кількості звернень громадян свідчить про зростаючу довіру населення до системи БПД.

    За безоплатною вторинною правовою допомогою протягом року звернулось 701, з них 101 особа, середньомісячний сукупний дохід сім’ї якої  нижчий від прожиткового мінімуму, 71 –  люди з інвалідністю, 5 - діти, позбавлені батьківського піклування, 487 – ветерани війни. Прийнято 666 рішень про надання безоплатної вторинної правової допомоги та 12 рішень про відмову в її наданні. Для надання безоплатної вторинної правової допомоги клієнтам центру було призначено адвокатів у 247 справах, фахівці відділу  представництва  місцевого центру – 148, працівники бюро правової допомоги – 277.

                З метою   розширення доступу до безоплатної правової допомоги створено та забезпечено    47 дистанційних пункті консультування громадян, які працювали за окремими графіками у центрах надання адміністративних послуг, в управліннях соціального захисту населення, військоматах, територіальних центрах соціального обслуговування для одиноких, пристарілих громадян, школах-інтернатах тощо. Створено 22 дистанційних точок доступу до БПД за допомогою скайп-зв’язкуу бібліотеках за допомогою системи “Бібліоміст”, а також органах місцевого самоврядування. У сільській місцевості проведено 127 виїзних прийомів громадян.

    З метою посилення правової спроможності територіальних громад впроваджено місцеві програми надання безоплатної правової допомоги в 5 районах юрисдикції місцевого центру, а саме: Локачинського, Любомльського,  Іваничівського, Горохівського, Шацького районів. Розроблено та подано на розгляд органів місцевого самоврядування 2 проекти програми безоплатної правової допомоги населенню Володимир-Волинського району на 2017-2018 роки; програми безоплатної правової допомоги жителям міста Нововолинська на 2017-2018 роки.

                Протягом 2016 року фахівцями місцевого центру та бюро правової допомогипроведено понад 200 правоосвітницьких заходів у громадах, на сходах селян, в навчальних закладах, у трудових колективах тощо.

                Окремо, директор звернула увагу присутніх на перспективні напрямки роботи у 2017 році, а також подякувала адвокатам, партнерам, посадовим особам за підтримку, сприяння у роботі та запросила до співпраці у 2017 році.

    Довідково:

    Горохівське бюро правової допомоги - м.Горохів, вул.Шевченка, 25 тел. (03379) 2-17-30;

    Іваничівське бюро правової допомоги - смт Іваничі, вул.Банківська,6 тел. (03372) 2-20-19;

    Локачинське бюро правової допомоги- смт Локачі, вул. Героїв Майдану, 1  тел.  (03374) 3-01-34;

    Любомльське бюро правової допомоги - м. Любомль, вул.Богдана Хмельницького,12 тел. (03377) 2-45-43;

    Нововолинське бюро правової допомоги - м.Нововолинськ, вул.Винниченка,14  тел. (03344) 4-48-14;

    Шацьке бюро правової допомоги - смт Шацьк, вул. 50-років Перемоги,1б тел. (03355) 2-08-47;

    Володимир-Волинський  МЦ з надання БВПД - м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька, 19  тел. (03342) 3-80-11, 3-80-16

    Більше інформації про безоплатну правову допомогу на сайті: http://volyn.legalaid.gov.ua/, e-mailЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..u%D0%B0">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..uаЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">

    Skype: Володимир-Волинський МЦ з надання БВПД

     

    До уваги населення району !!!

    У зв’язку з ліквідацією районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції та з метою забезпечення безперервного процесу державної реєстрації громадських формувань, державна реєстрація громадських об’єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організації та об’єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об’єднань, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання  може проводитися за заявою заявника шляхом звернення до центрів надання адміністративних послуг, що забезпечують прийняття та видачу документів.

             Центри надання адміністративних послуг передають заяву та електронні копії оригіналів документів для державної реєстрації виготовлені шляхом сканування до Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

        

    Переглядів 15261 Останнє редагування Четвер, 09 вересня 2021 16:09
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Володимир-Волинська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Володимир-Волинській райдержадміністрації.
    Адреса: 44700, м.Володимир-Волинський, вул. Небесної Сотні, 3, т.24467, E-mail: post@vvadm.gov.ua
    © 2014 vvadm.gov.ua