Для багатьох людей День села – це ще один привід зібратися разом, згадати дитячі роки та юність, зустрітись із своїми рідними та друзями. Цей день завжди особливий для тих, хто тут народився і виріс, хто тут живе та працює, хто просто приїздить сюди в гості.
Так, в неділю, 26 серпня 2018 року, День села урочисто відзначили у Хобултові. Та цьогорічне святкування не схоже на жодні попередні. Адже цього року минає півтисячолітній ювілей відтоді, як в історичних документах вперше з'явлилася згадка про цей населений пункт. Піснями, танцями, конкурсами, веселими розвагами святкували цю подію хобултівчани.
До слова, вперше Хобултова згадується в історичних документах 1518 року у зв'язку з наданням польським королем Сигізмундом І феодалу Костюшку, якому в той час належало село, грамоти на право стягати мито з проїжджих купців. Сьогодні ж це – відомий центр сільської ради Володимир-Волинського району. П’ять віків тут господарюють щирі, добродушні, працьовиті люди. За 500 років хобултівська земля виплекала та поставила на захист України не одне покоління справжніх патріотів, які й зараз боронять наші східні кордони. Історію села можна було прослідкувати на виставці світлин, яку підготували працівники культури.
Цього дня на подвір’я будинку культури, де відбувалися урочистості, зійшлися чи не всі жителі села та численні гості. Кожна вулиця, як і годиться, йшла на гостину із короваєм.
Розпочалися урочистості з подячного молебню, який звершив керуючий Володимир-Волинською єпархією Преосвященний єпископ Матфей спільно із місцевим та запрошеним духовенством.
Опісля, з вітальною промовою до громади звернулась сільський голова Оксана Морозюк. Оксана Миколаївна висловила щиру подяку усім жителям за любов та вірність рідному селу, за внесок у розвиток та добробут. Тим, хто не тільки на словах, а й конкретними справами допомагає у благоустрої села, підтриманні порядку вручила Грамоти.
Долучилися до свята й керівник апарату райдержадміністрації Сергій Романюк та заступник голови районної ради Алла Мельник. Представники влади теж побажали хобултівчанам процвітання та мирного неба над головою. А також за вагомий внесок у розбудову та процвітання своєї малої Батьківщини, самовіданну працю на благо села та з нагоди 500- річчя від першої писемної згадки про населений вручили Подяки голови райдержадміністрації та голови райради громаді села, місцевій футбольній команді, колективу дошкільного навчального закладу та керуючому відділенням ТОВ «П’ятидні» Михайлу Сеньківському.
А потім розпочався час нагород. Важко перелічити кількість подарунків, які того дня вручала Оксана Морозюк своїм землякам. Зокрема, їх отримали найстарші та наймолодші жителям села, учасники бойових дій в зоні АТО, педагоги, що зараз перебувають на заслуженому відпочинку.
Однак і на цьому свято не закінчилося. Його продовжили народні гуляння, а у вечері – святкова дискотека для молоді.
Таким масштабним заходом жителі Хотултови в черговий раз довели свою щиру й сердечну любов до рідного краю.
Довідково:
Територія села була заселена ще в давні часи. Про це свідчать археологічні знахідки на ґрунтах села в урочищі Корчунок знайдено залізну булаву, черепки посуду з періоду мандрівки народів — меч, нараменники, знаряддя праці, посуд доби бронзи (III тисячоліття до н. е.).
Вперше Хобултова згадується в історичних документах 1518 року у зв'язку з наданням польським королем Сигізмундом І феодалу Костюшку, якому в той час належало село, грамоти на право стягати мито з проїжджих купців. З 1545 року Хобултова стала власністю панів Костюшковичів. Останні також стягували мита з купців, але робили це самовільно, не маючи грамоти від короля. У 1570 році в маєтку Костюшковичів, яким належали, крім Хобултови, села Люботин та Яковичі, було 60 димів, 20 городників і 6 боярських дворів. Населення займалося хліборобством, було кілька ремісників.
Справжнім лихом для селян були усобиці феодалів, збройні наїзди на сусідні маєтки. Такі наїзди Костюшковичів стали особливо частими в кінці XVI і в першій половині XVII століття. Пограбоване майно вони перевозили до свого маєтку. Але одночасно й інші феодали чинили збройні наскоки на Хобултову, під час яких знищували межові знаки, розорювали і грабували господарства селян. Посилення кріпосницького гніту і наїзди викликали численні втечі селян. Тому Хобултова майже не зростала — в 1628 році тут було всього 45 димів.
Повстання Хмельницького
Коли звістка про перемоги козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким у 1648 році дійшла до Волині, на боротьбу з шляхтою повстали і українські селяни Володимирського повіту, в тому числі і мешканці Хобултови.
Посиленню визвольного руху на Волині сприяли козацькі загони, які Богдан Хмельницький відрядив до Володимирського повіту. Частина жителів приєдналася до них.
У вересні-жовтні 1648 року всією Волинню, у тому числі і Хобултовою, оволоділи повсталі селяни і козацькі війська. Але після укладення Зборівської угоди 1649 року до села знову повернулася шляхта і жорстоко розправилася з повстанцями. Посилився соціальний і національний гніт. Селян примушували відбувати щоденну панщину. Багато хобултовців відступили разом з козацькими загонами Хмельницького за Дніпро і там оселились.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Хобултова, як і вся Західна Волинь, ввійшла до складу Російської Імперії. На той час у селі налічувалося 46 дворів і 209 жителів.
У складі Російської Імперії
Збільшення населення (у 1905 році в Хобултові налічувалося 493 жителі) і пов'язане з цим безперервне дрібнення селянських господарств поглиблювали майнову нерівність.
Незліченних страждань населенню Хобултови завдала перша світова війна 1914 –1918 рр. 60% працездатних чоловіків віком від 21 до 50 років мобілізували. Це поставило селянські господарства в скрутне становище — відчувалася нестача робочої сили. З наближенням фронту переважна більшість населення евакуювалася в східну частину України і в Росію. У травні 1915 року, коли царська армія, зазнавши поразки, відступила на схід, Хобултову, як і всю Західну Волинь, зайняли австро-німецькі війська.
Наприкінці 1918 року австро-німецькі загарбники залишили село, на зміну їм прийшли петлюрівці. В травні 1919 року в село прийшла польська армія. В серпні 1920 року Червона Армія зайняла Хобултову.
За Ризьким мирним договором село в складі Західної України відійшло до Польщі. У 1921 році за даними перепису населення в Хобултові та фільварку жило 689 чоловік, у тому числі 339 українців, 290 поляків.
У складі СРСР
19 вересня 1939 року Хобултова перейшла до СРСР згідно з пактом Молотова-Рібентропа
Вже 24 червня 1941 року Хобултову окупували німецько-фашистські загарбники.
Поряд з селом проходила залізниця Володимир-Волинський-Війниця, яка була повністю зруйнована в 1943 році УПА. В 1943році відбулося кілька нападів поляків і німців, які приходили з пляцувок Володимирівка та Фалемичі. Перший напад було вчинено 12 липня 1943 р., у цей самий день, що і на Писареву Волю, але з іншої пляцувки і з іншої сторони міста Володимира-Волинського. В цей день було вбито 10 чоловік. Всього в селі Хобултова від кількаразових нападів поляків загинуло 42 людини. З 40 дворів, які були на 1940 рік у селі , 26 були спалені німецькими військами.
17 липня 1944 року частини 1-го Українського фронту підійшли до Хобултови і зав'язали бій з гітлерівськими військами на околиці села поблизу Фалемичівської дачі. 18 липня 1944 року німці відступили. Почалася відбудова села.
Незалежна Україна
З моменту проголошення незалежності України село входить до Волинської області, Володимир-Волинського району.
Відділ з питань внутрішньої політики та інформаційної діяльності апарату райдержадміністрації
