Динаміка виробництва і переробки сої, надто в останні роки, в Україні очевидна: якщо у 2003 під соєю було 189 га і середня урожайність становила 12ц\га, то в 2014 році уже було засіяно соєю 1млн 647,6 тис. га при урожайності 20-25ц\га. І тут в основі не лише надійне «заробітчанство», а й вигода дешево зберегти родючість гумусу на власних чи орендованих полях. Бо вже чимало фермерів переконались у перевагах розміщення сої у сівозміні: вона накопичує з повітря азот, якого 70-100 кг залишається у гумусі після збирання врожаю. На практиці це означає, що соя – хороший попередник для посівів кукурудзи, пшениці, яким для росту важливий азот. З іншого боку, господарю не треба витрачатись на міндобрива, бо якщо перевести оту кількість азоту як діючу речовину на добриво, аміачну селітру, то картина постає така: соя природно, самотужки вносить на один гектар площі до 250-300 кг цього добрива.Так вона береже кошти фермера і збільшує урожайність сільгоспкультур.
Доведено: якщо впроваджувати постійні сівозміни, чергуючи посіви сої, пшениці, кукурудзи, то досягається збільшення врожайності по кожному виду культур до 5 ц\га. Якщо ж сою з року в рік вирощувати на одному і тому ж полі, то гумус також від того не страждає, залишається повноцінним і дає хороші врожаї. Тримає удар соя і проти природних катаклізмів: завдяки тому, що стрижневий корінь їі сягає понад метр, культура добре себе почуває за посушливих умов.
Отже, питання – сіяти сою чи ні – й тут для багатьох відпадає з однозначним: сіяти, бо вона покращує родючість землі, позитивно впливає на якість кормів свиней, птиці, а також істотно здешевлює собівартість м’яса і м’ясопродукції.
Впевнено лідирує соя і як додаток в інших продуктах харчування.
Провідний спеціаліст управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області Тетяна Грушевська