Сьогодні, 25 лютого, уся Україна відзначає подію, яка має хоч і загальнонаціональне значення, але чи не найбільш причетна до Волині: 150-ту річницю від Дня народження видатної української поетеси, громадського діяча Лесі Українки. На честь ювілею поетеси 2021 рік оголошений Роком Лесі Українки.
Волинська земля дала Україні ряд геніїв, серед яких Леся Українка вирізняється особливим мистецьким обдаруванням. Феномен її таланту полягає в тому, що вона одночасно плідно працювала в різних літературних жанрах: як велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і дбайливий цінитель фольклорних скарбів.
Здавалося б, що ми зі шкільних років знайомі з життям і творчістю Лесі Українки. Однак, напевне є речі, про які не пишуть у підручниках. Їх розумієш та відчуваєш своїм внутрішнім світом лише тоді, коли ближче знайомишся з її творами, перечитуєш листи, занурюєшся у її побут. І чим більше дізнаєшся про неї, тим більше усвідомлюєш, наскільки багатогранною, обдарованою та неординарною була ця особистість.
Не перестає дивувати, як у цій молодій тендітній жінці могли гармонійно поєднатися шляхетність та прихильність до простого народу, виняткова мужність та духовна краса, щирий патріотизм та вже тоді розуміння важливості інтегрування в Європу. Її громадянська свідомість, національна гідність та демократичні позиції, які були закладені ще в родинному колі, можуть бути прикладом для кожного з нас.
Вражає її сила духу, волелюбство, титанічна незламність та жага до життя. Викликає повагу її здатність до вивчення мови. Знаючи 7 мов, вона багато перекладала та читала європейську літературу в оригіналі, але завжди мислила українською і відчувала себе українкою.
Справжня українська аристократка з винятковим мистецьким обдаруванням, про яку не все дізнаєшся з підручників. Для прикладу, що Лариса Косач з дитинства любила пекти хліб та варити варення, грати у хлопчачі ігри та ходити пішки. Опанувавши мистецтво гри на фортепіано за одну зиму, вона відбивала такт, будучи у гіпсі, а ще добре плавала, переганяючи всіх дівчат у ставку в Любитові.
Вона залишила незгладимий слід в історії та культурі не лише Волинського краю. Леся Українка – окраса й гордість української нації, її ім’я овіяне всенародною любов’ю та відоме далеко за межами України. Однак, ніхто не називає її так ніжно, як волиняни – «наша Леся…»
Сьогодні Волині насправді є чим пишатися. Багатою історією, унікальною культурною спадщиною, сучасними містами і селами. А ще – чарівною природою, яка надихала Лесю, гостинними людьми, які вражали її своєю щирістю, і власне самою поетесою, яка черпала тут натхнення для своєї творчості.
Волинський край Леся Українка вважала своїм справжнім домом на землі. Звідси вона винесла любов до природи, народних пісень, звичаїв і побуту. Тут, на Волині, Леся розпочала свій творчий шлях, написавши перший вірш, та згодом розкрила на повну свій талант поетеси. Саме тут, за словами самої поетеси, їй найкраще писалось і думалось.
Вона дуже хотіла, щоб українці звільнилися від власної безсилості та змогли вільно дихати у своїй, не поневоленій державі. Мрія Лесі Українки, всього українського народу жити однією сім’єю на своїй землі збулася. Проте ідея національної єдності, незалежності, миру та свободи і сьогодні не втрачає своєї ваги і актуальності.
Тож нехай образ талановитої поетеси з винятковою мужністю, чіткою громадянською позицією та національною гідністю згуртовує нас у справі служіння Україні. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та поглядів зможемо побудувати економічно й духовно багату державу, достойну стати в один ряд з розвиненими європейськими країнами.
Голова обласної державної адміністрації Юрій Погуляйко
